Постанова

від 26.10.2021 по справі 209/1566/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8143/21 Справа № 209/1566/19 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року у справі за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обгрунтування якого зазначив, що всі землі комунальної власності в межах м.Кам`янського належать територіальній громаді міста, а управління земельними ділянками комунальної власності здійснює позивач. 28.08.2017 року спеціалістами відділу самовмоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради було проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . У результаті обстеження встановлено, що на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.03.2009 року у справі № 2-1552-2009, право власності на нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів загальною площею 308,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнано за відповідачем. Таким чином, до ОСОБА_1 перейшло право користування спірною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 з 12.03.2009 року. Зазначають, що відповідачем ОСОБА_1 порушується правовий режим використання земель комунальної власності, що полягає у користуванні земельною ділянкою без належного оформлення орендних відносин, чим завдається значних збитків власнику земельної ділянки у зв`язку з чим було проведено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0553 га за адресою АДРЕСА_1 , яка станом на 28.01.2020 року складає 667559,86 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0254 га розрахунковим шляхом складає: на 01.01.2019 року - 667 559,86 грн/553 кв.м * 254 кв.м = 306 618,81 грн; на 01.01.2018 року - 667 559,86 грн/553 кв.м *254 кв.м = 306 618,81 грн; на 01.01.2017 року - 667 559,86 грн /553 кв.м*254 кв.м = 306 618,81 грн; на 01.01.2016 року - 629 773,45 грн./553 кв.м * 254 кв.м = 289 263,03 грн; на 01.01.2015 року - 439 479,03 грн/553 кв.м *254 кв.м = 201 858,36 грн. Таким чином, недоотримана орендна плата за період 17.07.2015 року по 31.12.2015 року складає: 201 858,36 грн*3%= 6 055,75 грн/рік, відповідно 504,65 грн/міс та 16,28 грн/день 504,65 грн/міс * 5 міс + 16,28 грн * 15 дн. = 2 767,45 грн - 2015 рік; за період 01.01.2016 року по 31.12.2016 року складає: 289 263,03 грн * 3% = 8 677,89 грн; за період 01.01.2017 року по 31.12.2017 року складає: 306 618,81 грн * 3% = 9 198,56 грн, відповідно 766,55 грн/міс *6 міс = 4 599,30 грн - за період 01.01.2017 року по 30.06.2017 року.

З 01.07.2017 року на підставі рішення міської ради від 23.06.2017 року №725-17/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 3,5%. 306 618,81 грн * 3,5% = 10 731,66 грн., відповідно 894,31 грн/міс * 3 міс = 2 682, 93 грн - за період 01.07.2017 року по 30.09.2017 року. З 01.10.2017 року на підставі рішення міської ради від 29.09.2017 року №816-19/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%. 306 618,81 грн * 4% = 12 264,75 грн, відповідно 1 022,06 грн/міс * 3 міс - 3066.18 грн - за період 01.10.2017 року по 31.12.2017 року. Разом: 4 599,30 грн + 2 682,93 грн + 3 066,18 грн = 10 348,38 грн - за 2017 рік.

За період 01.01.2018 року по 16.07.2018 рік: з 01.10.2017 року на підставі рішення міської ради від 29.09.2017 року №816-19/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%. 306 618,81 грн * 4% = 12 264,75 грн, відповідно 1 022,06 грн/міс та 32,97 грн/день (для липня) 1 022,06 грн/міс * 6 міс + 32,97 грн/день * 16 дн. = 6 659,88 грн. Таким чином, всього за період з 17.07.2015 року по 16.07.2018 року бюджет недоотримав 28453,60 грн (2767,45 грн + 8677,89 грн + 10348,38 грн + 6659,88 грн)

У зв`язку з тим, що відповідачем не були оформлені земельні правовідносини, позивач вважає, що є підстави для стягнення збитків, які виникли внаслідок деліктних правовідносин, а саме коштів за користування земельною ділянкою, що є у комунальній власності, без оформлення орендних відносин. Крім того, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, що зобов`язує його повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 28453,60 грн та судовий збір.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою - відмовлено.

Стягнуто з Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 915,60 грн.

В апеляційній скарзі Кам`янська міська рада Дніпропетровської області посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.04.2007 року між ОСОБА_2 та Дніпродзержинською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки зареєстрований за №05062, строком до 15.03.2008 року, котрий до теперішнього часу не розірваний.

Встановлено, що відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 набула право власності на магазин непродовольчих товарів, загальною площею 308,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.03.2009 року.

Суд встановив, що 27.10.2010 року відповідач ОСОБА_1 зверталась з заявою на ім`я міського голови м.Дніпродзержинська, що була зареєстрована за вх. №8-09/1016 від 28.10.2010 року, в якій просила надати їй у користування земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та оформити документи на її користування.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 08.11.2010 року зверталась з заявою на ім`я міського голови м.Дніпродзержинська, що була зареєстрована за вх. №8-09/1062 від 10.11.2010 року, в якій просила вилучити земельну ділянку, площею 0,0208 га, яка знаходилась у її користування на підставі договору оренди № 05062 від 03.04.2007 року.

ОСОБА_2 подавала податкові декларації з плати за землю за період з 2015 року по 2019 рік включно за користування земельної ділянки площею 208 кв.м., на яких міститься відбиток штампу Кам`янської ДПІ Кам`янського Управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області про отримання.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 84 від 07.02.2005 року вирішено утворити комісію з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі і землекористувачам та затверджено її склад та положення. Вказане рішення оскаржувалось у судовому порядку, але Постановою Верховного суду від 04.12.2020 року у справі 160/2986/19 рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 84 від 07.02.2005 року було залишено у силі.

Актом обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 28.08.2017 року було встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0254 га за адресою: АДРЕСА_1 з 12.03.2009 року по теперішній час. Крім того, вказаним актом було встановлено, що за вказаною адресою також розташований магазин непродовольчих товарів та два торгових павільйони, загальною площею 287 кв.м., право власності на який зареєстровано за ТОВ ВІКА-ДНІПРО ЛТД.

Актом від 20.07.2018 року про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок визначено розмір збитків, заподіяних Кам`янській міській раді відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 28455,67 грн та рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 247 від 22.08.2018 року вказаний акт був затверджений.

Встановлено, що відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер: 1210400000:01:004:0236, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 553 кв.м. складає 667559,86 грн. При її розрахунку застосовувався сукупний коефіцієнт Км3 - 1,02. Нарахування сукупного коефіцієнту земельних ділянок відбувалось на підставі прийнятих рішень міської ради.

Відповідно до п.1.2. рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VІ вирішено, 1.2. Для всіх земельних ділянок у лівобережній частині міста при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовувати єдиний сукупний (добуток) коефіцієнт КмЗ з урахуванням локального фактору місцезнаходження земельної ділянки на намивних (насипних) територіях, який дорівнює 1,02 .

Встановлено, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ були внесені зміни до п. 1.1. рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI, та встановлено, що при розрахунку нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати сукупний коефіцієнт КмЗ, який дорівнює 0.5, а пункт 1.2. вважати таким, що втратив чинність.

Рішенням Кам`янської міської ради від 04.10.2019 року № 1543-36/VІІ визнано таким, що втратило чинність рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VІ Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року у справі № 160/10371/19, яким визнано протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04.10.2019 року № 1543-36/VІІ було залишено без змін.

Також, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались із заявами до міського голови для вирішення питання подальшого користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але відповіді не отримували, тому ОСОБА_2 продовжувала сплачувати кошти за користування спірною земельною ділянкою у вигляді орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір недоотриманої позивачем орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України; зокрема у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлений сукупний коефіцієнт Км3 у розмірі 1.02, проте у відповідності до рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 року №842-38/VI потрібно було застосовувати коефіцієнт Км3 у розмірі 0,5; позивачем не доведено обставини щодо користування відповідачем земельною ділянкою, площею у розмірі 254 кв.м., як це зазначено в акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 28.08.2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е ч. 1 ст. 141 ЗК України ).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в ч. 1 ст. 96 ЗК України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України ).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 1 20 ЗК України , не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Також, у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини . Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, суд першої інстанції правильно застосував до спірних відносин приписи ч. 1 ст. 1212 ЦК України , оскільки фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (даний правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц).

Матеріали справи підтверджено, що розрахунок недоотриманої орендної плати за період 17.07.2015 року по 16.07.2018 року у розмірі 28 453,60 грн позивач здійснив на підставі Витягу із технічної з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2020 року.

Рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VІ вирішено, 1.2. Для всіх земельних ділянок у лівобережній частині міста при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовувати єдиний сукупний (добуток) коефіцієнт КмЗ з урахуванням локального фактору місцезнаходження земельної ділянки на намивних (насипних) територіях, який дорівнює 1,02 .

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ були внесені зміни до п. 1.1. рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI, та встановлено, що при розрахунку нормативної грошової оцінки необхідно застосовувати сукупний коефіцієнт КмЗ, який дорівнює 0.5, а пункт 1.2. вважати таким, що втратив чинність.

Рішенням Кам`янської міської ради від 04.10.2019 року № 1543-36/VІІ визнано таким, що втратило чинність рішення Кам`янської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VІ Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року у справі № 160/10371/19, яким визнано протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 04.10.2019 року № 1543-36/VІІ було залишено без змін.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер: 1210400000:01:004:0236, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 553 кв.м. складає 667559,86 грн. При її розрахунку застосовувався сукупний коефіцієнт Км3 - 1,02. Нарахування сукупного коефіцієнту земельних ділянок відбувалось на підставі прийнятих рішень міської ради.

Таким чином, позивачем для визначення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 17.07.2015 року по 16.07.2018 року застосована нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка в частині застосування коефіцієнту Км3 суперечить рішенню Дніпродзержинської міської ради Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ .

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та наголошує на тому, що позивачем не доведено обставин щодо користування відповідачем земельною ділянкою, площею у розмірі 254 кв.м., як це зазначено у акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 28.08.2018 року, оскільки договір оренди земельної ділянки укладався з ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 208 кв.м., а загальна площа земельної ділянки, згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складає 553 кв.м. та має кадастровий номер: 1210400000:01:004:0236.

Крім того, площа магазину непродовольчих товарів, на який ОСОБА_1 набула право власності на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.03.2009 року, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 308,7 кв.м. та за вказаною адресою також розташований магазин непродовольчих товарів та два торгових павільйони, загальною площею 287 кв.м., право власності на який зареєстровано за ТОВ ВІКА-ДНІПРО ЛТД.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідністі зазначення площі земельної ділянки та наголошує на тому, що позивачем не надано відомостей про наявність у земельної ділянки, за користування якою позивач бажає стягнути грошові кошти, її меж та визначення її точної фактичної площі, а відсутність таких відомостей, виключає можливість використання цієї земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав та стягнення збитків та/або будь-яких інших платежів за її використання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не обгрунтував фактичний розмір недоотриманої орендної плати та не надав належні докази наявності заборгованості за відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10 грудня 2009 року, справа Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: East/West Alliance Limited проти України від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення судових витрат з позивача, оскільки відповідачем було надано детальний опис наданих послуг, який відповідає та є співмірним із характером правовідносин, які склалися між сторонами та складністю справи. Тому, обґрунтованою є сума компенсації правничої допомоги в розмірі 7915,60 грн на користь відповідача ОСОБА_1 .

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: В.С.Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю.Петешенкова