Рішення

від 25.10.2021 по справі 420/14952/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14952/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Куяльницької сільської ради Одеської області, зобов`язати вчинити певну дію,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області від 22 липня 2021 року № 2341 - VIIІ Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, а саме: надання великої кількості викопіювань земельних ділянок, за якими неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку, громадянам: 1.3. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки, яка передана у комунальну власність Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, кадастровий номер 5122982500:01:001:0475 - 35,00 га, за межами с. Качурівка, Подільського району, Одеської області, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, за межами населеного пункту Мардарівка, Подільського району, Одеської області, яка зареєстрована у комунальну власність Куяльницької сільської ради та на день подачі заяви не виставлена на земельні торги окремим лотом, або іншої вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському району, Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, законом не передбачена відмова у наданні такого дозволу у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, а саме: надання великої кількості викопіювань земельних ділянок, за якими неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку. Рішення відповідача не містить жодної обґрунтованої законної підстави для відмови у наданні дозволу, які передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

11.11.2020 року ОСОБА_1 повторно подав до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки, яка передана у комунальну власність Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, кадастровий номер 5122982500:01:001:0475 - 35,00 га, за межами с. Качурівка, Подільського району, Одеської області, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, за межами населеного пункту Мардарівка, Подільського району, Одеської області, яка зареєстрована у комунальну власність Куяльницької сільської ради або іншої вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському району, Одеської області.

Рішенням від 09.12.2020 року №103-VIII Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому порядку, наступним громадянам: 1.45. ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року по справі №420/14689/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 09 грудня 2020 року № 103-VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2020 року в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок інших земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.

Керуючись рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року по справі №420/14689/20, Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області винесла рішення №2341-VIII від 22 липня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, а саме: надано велика кількість викопіювань земельних ділянок, за якими неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченo Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч. 4 ст. 118 ЗК України).

Зі змісту ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З аналізу наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачено єдину загальну підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у своїх рішеннях від 03.10.2019 року по справі №823/1172/17, від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 12.03.2020 року дійшов висновку, що виходячи з аналізу положень ч.5-10 ст.79-1 ЗКУ підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Таким чином, у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин - він повинен дотриматися відповідної процедури та надати відповідні заяви та документи.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року по справі №815/4257/16 згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

У даному рішенні Верховний суд вказав, що оскільки об`єктом звернення позивачів до відповідача було саме клопотання про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивачів.

Водночас, Верховний суд вважав, що те, що у відмові відповідач не роз`яснив позивачам порядок отримання спірних земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.

В той же час, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд не враховує висновки, викладені в постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі №0640/4182/18, оскільки обставини за яких суд вважав, що земельна ділянка на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер та за яких вважав, що звернення особи ґрунтується на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством не є аналогічними з обставинами у даній справі.

У справі №0640/4182/18 суд надавав оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови особі у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:001:0330. При цьому щодо такої особи раніше було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, згідно з яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, та на замовлення даної особи було розроблено землевпорядну документація, яка пройшла державну експертизу у відповідача.

Як вже вказано судом, позивач звернувся до відповідача саме із заявою, в якій просиd надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки, яка передана у комунальну власність Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, кадастровий номер 5122982500:01:001:0475 - 35,00 га, за межами с. Качурівка, Подільського району, Одеської області, або земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:001:0385 - 113,66 га, за межами населеного пункту Мардарівка, Подільського району, Одеської області, яка зареєстрована у комунальну власність Куяльницької сільської ради або іншої вільної земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту в Подільському району, Одеської області.

При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення від 22.07.2021 року №2341-VIII Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області вбачається, що позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2,0000 га у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, а саме: надано велика кількість викопіювань земельних ділянок, за якими неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку.

В свою чергу, позивач оскаржує лише рішення в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області.

Тобто правомірність дій відповідача за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо подiлу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства не є предметом розгляду у даній справі.

Суд зазначає, що фактично, правом обирати бажане місце розташування земельної ділянки при зверненні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку ст.118 Земельного кодексу України наділений саме ініціатор відповідного звернення.

Визначення заявником альтернативи чи бажання, щоб розпорядник землі самостійно обирав місце розташування земельної ділянки на яку надається дозвіл на розробку проекту землеустрою, положеннями Земельного кодексу України не передбачено.

Тобто позивач, звертаючись із вищевказаною заявою подав її у спосіб, не визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Підставою для прийняття спірного рішення у ньому вказано неможливість визначення місця розташування земельної ділянки.

Зважаючи на те, що позивачем бажане місце розташування земельної ділянки визначено альтернативно, суд вважає, що визначення у спірному рішенні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою за встановлених судом обставин у зв`язку із наданням великої кількості викопіювань земельних ділянок, за якими неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку є повністю обґрунтованим.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 105) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.