Ухвала

від 07.10.2021 по справі 686/23892/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 686/23892/21

Провадження № 1-кс/686/10124/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання прокурора Окружної прокуратуриміста Хмельницького ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021242260000020,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Окружної прокуратуриміста Хмельницького ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, про накладення арешту з забороною розпорядження, володіння, користування, вчинення реєстраційних дій щодо перетворення, поділу, об`єднання земельної ділянки з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер6810100000:18:001:0139, площею 0,15 га, власником якої є ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З матеріалів клопотання вбачається, що службові особи Службові особи Держгеокадастру у Хмельницькій області підробили Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЕ №044414 від 23.04.2009 виданого на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010974300110, який став підставою для реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га в межах земель природно-заповідного фонду України, а саме на території дендропарку «Поділля».

Під час встановлення наявності підстав для представницвта інтересів держави в суді встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих від 22.10.1969 №358-р утворено дендрологічний парк місцевого значення «Поділля» площею 36,3295 га, якийзнаходиться в містіХмельницькому (за Меморіалом Слави по Проспекту Миру та простягається вздовж автодороги на м.Старокостянтинів), який відповідно до охоронного зобов`язання №46 від 23.06.2020 передано під охорону комунальному підприємству по зеленому будівництву та благоустрою міста виконавчого комітету Хмельницькоїміської ради.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду Україниналежить, утомучислідендрологічні парки.

Вивченням підстав для внесення 28.08.2021 до Державного земельного кадастру Українивідомостей про земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:18:001:0139 площею 0,15 га, встановлено, що правовстановлюючим документом зазначено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЕ №044414 від 23.04.2009 виданого на ОСОБА_5 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договоріворендиземлі за №010974300110. Підставою для видачівказаного Державного акту стало рішення сесії Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району №12 від 18.12.2008.

Право приватноївласності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:18:001:0139 площею 0,15 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухомемайно 21.09.2021 реєстратором Ярмолинецької селищної ради ОСОБА_6 .

Разом з тим, згіднорішенняСтуфчинецькоїсільської ради Хмельницького району №12 від 18.12.2008 питання про надання прав на земельнуділянкуплощею 0,15 га ОСОБА_4 не розглядалось та предметом голосування не було.

Також, згідно з інформацією відділу №1 Управління у Хмельницькомурайоні ГУ Держгеокадастру у ХмельницькійобластіДержавний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЕ №044414 від 23.04.2009 не видавався. Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під номером №010974300110 зареєстровано Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ №962403 від 24.02.2009 для ведення особистого селянськогого сподарства площею 0,1091 га на ім`я ОСОБА_7 .

Окружною прокуратурою міста Хмельницького за вказаним фактом 06.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, з метою збереження речового доказу.

Під час досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні встановлено, що саме земельна ділянка із кадастровим номером6810100000:18:001:0139 площею 0,15 га є об`єктом вчинення злочину.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням наведеного, оскільки клопотання подане з метою збереження речових доказів для унеможливлення відчуження указаного майна, слідчий суддя вважає можливим проводити розгляд клопотання за відсутності власника майна.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, який у судовому засіданні підтримав подане клопотання, проте не заперечував проти залишення за володільцями майна можливості користування ним, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання постанови слідчого від 06.10.2021 про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження, земельні ділянки, на які прокурор клопоче накласти арешт, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42021242260000020.

З огляду викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42021242260000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання що майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить досягнення мети кримінального провадження та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

А тому клопотання прокурора є обґрунтованим.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна з метою збереження речових доказів, що передбачено ч. 2ст. 170 КПК Україниі не вимагає наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, атому не пов`язаний з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання в частині накладення арешту на земельні ділянки з забороною користування не є виправданою та буде надмірним втручанням в права та інтереси власника.

А тому слідчий суддя вважає за можливе залишення правомочності користування земельною ділянкою її власнику.

Такий спосіб накладення апрешту на думку слідчого судді, є співрозмірним з потребами кримінального провадження. Такий захід забезпечення кримінального провадження не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Менш обтяжливий спосіб арешту майна на думку слідчого судді, призведе до неможливості його збереження та може призвести до перетворення, передачі, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Хмельницької місцевої прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42021242260000020, задовольнити частково.

Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права відчуження та розпорядження на: земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:18:001:0139, площею 0,15 га, власником якої є ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині вимог клопотання - відмовити.

Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя