Рішення

від 25.10.2021 по справі 236/4053/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/4053/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агрофірма Тепличний"</a>, третя особа Лиманська міська рада Донецької області про припинення права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агрофірма Тепличний"</a>, третя особа Лиманська міська рада Донецької області про припинення права оренди земельної ділянки.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, просить розглянути цивільну справу без її участі та задовольнити позовні вимоги,не заперчувала протии розгляду справи в заочному порядку, про що надала до суду відповідну заяву.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю" Агрофірма Тепличний"</a>,будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав, відзиву на позовну заяву не направив.

Представник третьої особи - Лиманської міської ради Донецької області , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просить справу розглянути без його участі, про що надав відповідну заяву.

Ухвалою суду від 25.10.2021 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що Краснолиманським міським судом Донецької області 23.03.2020 року винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спадкове майно- задоволені повністю. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу на час відкриття спадщини не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто на день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з:

земельної частки (пай), площею 4,38 умовних кадастрових гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лиманського району (колишнього СТОВ Комуніст ), Донецької області.

В порядку виконання рішення суду позивач звернулася до Лиманської міської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лиманської міської ради, яка своїм рішенням № 8/4-420 від 29.01.2021 року затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лиманської міської ради та передано безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий № 1423055400:03:001:0973, площею 5,1381 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лиманської міської ради, а також рекомендовано провести державну реєстрацію речового права.

09.09.2021 року позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно, Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, з метою реєстрації права оренди земельної ділянки з ТОВ Агро-Лиман , але своїм рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №60259314 від 09.09.2021 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_4 відмовив у державній реєстрації іншого речового права, право оренди землі земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:001:0973, оскільки право оренди за зазначеною земельною ділянкою 19.07.2011 року зареєстровано Управлінням Держкомзему м. Красний Лиман за ТОВ Агрофірма Тепличний , ЄДРПОУ 34828699.

Таким чином з`ясувалося, що 19.07.2011 року між Дробишевською селищною радою, в особі селищного голови Тендітного В.М., діючого на підставі ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тепличний (орендарем), в особі директора Перепилиця Н.А., діючої на підставі Статуту, укладено договір № б/н за яким передано в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку - для ведення товарного сільськогосопдаорського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Дробишевської селдищної ради, Краснолиманського району, Донецької області, загальною площею 48,3269 га, зокрема на спірну земельну ділянку кадастровий номер 1423055400:03:001:0973.

Вказаний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Красний Лиман, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.07.2011 року за № 142300004000391, запис перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 43819488.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Статями 1 та 2 ЗУ Про оренду землі (на час укладання договору оренди землі) передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.35 вказаного договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у суді.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У зв`язку із тим, що ТОВ Агрофірма Тепличний , ЄДРПОУ 34828699 на теперішній час перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, зміна умов договору таким чином не можлива за угодою сторін, позивач позбавлена права оформити своє право оренди на земельну ділянку набуту на законних підставах та змушена звернутися до суду.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано . Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст.182 ЦК України державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Слід зазначити, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 ЗУ № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, змінюючи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Наведена вище правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 28.10.2020 року № 910/10963/19.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституцією України в статті 41 гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності визнано непорушним.

Приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Будченко проти України , найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним .

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агрофірма Тепличний"</a>, третя особа Лиманська міська рада Донецької області про припинення права оренди земельної ділянки.

Керуючись ст. 6, 13, 15, 16, 203, 204, 205, 215-216, 632, 792 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю" Агрофірма Тепличний"</a>, третя особа Лиманська міська рада Донецької області про припинення права оренди земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Припинити право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1423055400:03:001:0973, загальною площею 5.1381 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лиманської міської ради(колишня Дробишевська селищна рада), що зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тепличний , ЄДРПОУ 34828699, у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.07.2011 року за № 142300004000391, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 43819488.

Зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області провести відповідні дії щодо припинення права оренди шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецькогоапеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Текст заочного рішення складено 25.10.2021.

Головуючий суддя -