Ухвала

від 22.10.2021 по справі 2/47-1996

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-о/813/9/21

Номер справи місцевого суду: 2/47-1996

Головуючий у першій інстанції

Доповідач ОСОБА_1

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

22.10.2021 року м. Одеса

Суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши заяву захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами вироку Одеського обласного суду від 03 квітня 1996 року,

встановив:

16 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку до Одеського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами вироку Одеського обласного суду від 03 квітня 1996 року, яким він був засуджений до смертної кари, та яку 30.05.2000 постановою Одеського обласного суду замінено на довічне позбавлення волі.

Посилаючись на визнання Конституційним Судом України у рішенні №6-р (ІІ)2021 від 16 вересня 2021 року неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, захисник просила замінити засудженому ОСОБА_3 покарання, яке призначене вироком Одеського обласного суду від 03.04.1996 на більш м`яке покарання у виді 15 років позбавлення волі та застосувати положення ст. 82 КПК України (із змінами Конституційного Суду) та звільнити умовно-достроково від відбування покарання у зв`язку з фактичним відбуттям покарання більше ніж 15 років.

Перевіривши заяву захисника ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суддя-доповідач дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.

При цьому, захисник просить переглянути вирок Одеського обласного суду від 03 квітня 1996 року.

В свою чергу, в своїй заяві вказує, що тим же Одеським обласним судом, постановою від 30.05.2000, ОСОБА_3 замінено покарання у виді смертної кари на довічне позбавлення волі.

Одеський обласний суд ухвалював вказаний вирок, а також виносив постанову про заміну смертної кари на довічне позбавлення волі як суд першої інстанції, оскільки, відповідно до статті 34 КПК України, в редакції 1960 року, чинній на момент ухвалення вироку, апеляційним судам були підсудні кримінальні справи зокрема про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді смертної кари.

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, апеляційні суди областей мали право прийняти її до свого провадження.

Однак, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ були внесені зміни до Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, відповідно до яких визначено, що усі кримінальні справи розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами (ст. 33 КПК України в редакції 1960 року).

На підставі змін, внесених наведеним Законом, було виключено статтю 34 КПК України в редакції 1960 року.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, прийнятого у 2012 році, апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції і, наразі, позбавленні можливості здійснювати кримінальне провадження про перегляд за виключними обставинами вироків, постановлених ними як судами першої інстанції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 10 квітня 2019 року (справа №1-34/03), 27 лютого 2019 року (справа №791/130/17), 17 травня 2018 року (справа №1-3/2007), вирішення апеляційним судом на підставі положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року питань, пов`язаних із переглядом за нововиявленими (виключними) обставинами вироку цього суду, постановленого ним у порядку Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року як судом першої інстанції, суперечить правилам інстанційної підсудності, визначеним статтями 33, 463 КПК України в редакції 2012 року та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин вимоги захисника ОСОБА_2 про перегляд вироку відносно засудженого ОСОБА_3 за виключними обставинами Одеським апеляційним судом не ґрунтуються на вимогах КПК.

Крім того, слід зазначити, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України встановлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акту чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року №6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.

Тобто вказаним рішення Конституційного Суду вирішувалося питання конституційності норм Кримінального закону, які регулюють питання відбування призначеного покарання, а не питання призначення покарання при ухваленні вироку.

Згідно з положеннями розділу VIII КПК України зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК України місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах №1-21/2007 від 07 жовтня 2021 року, №13-180зво21 від 05 жовтня 2021 року, 13-173зво21 від 01 жовтня 2021 року.

З огляду на викладене, Одеський апеляційний суд, як суд апеляційної інстанції, не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами вироку Одеського обласного суду від 03 квітня 1996 року, так і постанови Одеського обласного суду від 30.05.2000, якою ОСОБА_3 замінено покарання у виді смертної кари на довічне позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.

Враховуючи, що діючим КПК України не врегульовано питання повернення заяви про перегляд вироку за виключними обставинами по кримінальній справі, яку апеляційний суд, відповідно до ст. 34 КПК України (в ред. 1960 р.), розглядав справу як суд першої інстанції, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати дію статті 7 та 9 КПК України.

Так, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що заява захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами вироку Одеського обласного суду від 03 квітня 1996 року не підлягає розгляду Одеським апеляційним судом, суддя-доповідач дійшов висновку, що подану заяву слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 7, 9, 399, 429, 463, 464 КПК України, суддя-доповідач,

ухвалив:

Повернути захиснику ОСОБА_2 її заяву про перегляд за виключними обставинами вироку Одеської обласного суду від 03 квітня 1996 року, яким ОСОБА_3 був засуджений до смертної кари, та яка постановою Одеського обласного суду від 30.05.2000 замінена на довічне позбавлення волі.

Копію цієї ухвали разом із заявою невідкладно надіслати захиснику ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим у той же строк з дня отримання ним копії ухвали.

Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_1