Ухвала

від 21.10.2021 по справі 909/657/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/657/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.10.2021 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуської міської ради,

вул. Івана Франка, буд.1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300;

до відповідача: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення орендної плати за землю в сумі 30 207,72 грн,

за участю:

від позивача: Кайдан Дмитро-Святослав Тарасович - адвокат, (довіреність №2543/02-32/14 від 18.10.2021; свідоцтво серія ІФ №001709 від 29.05.2020);

від відповідача: Мельник Роман Ярославович - адвокат, (ордер серія ІФ №071313 від 31.08.2021; свідоцтво №001410 від 23.11.2018).

ВСТАНОВИВ:

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за договором оренди землі від 01.04.2012 у сумі 30 207,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача подав клопотання №2298/02-15/38 від 14.09.2021 (вх№14328/21 від 15.09.2021) про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи.

Представник відповідача подав суду відзив на позов б/н від 08.09.2021 (вх№13960/21 від 09.09.2021), в якому заперечує проти позову. Вказує на безпідставність позовних вимог з огляду на те, що відповідач в період з 01.06.2018 по 31.05.2021 належним чином виконувала взяті на себе грошові зобов"язання, обумовлені договором оренди землі від 01.04.2012, а заборгованість з орендної плати станом на момент подання позову була відсутня. Одночасно представник відповідача на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України просить суд продовжити пропущений строк для подання відзиву на позов. Аргументує клопотання тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою та не володіє юридичними знаннями, а тому з метою отримання необхідної кваліфікованої правничої допомоги витратила значний час на пошук фахівця в галузі права для належного представництва інтересів в суді (договір про надання правової допомоги укладено з адвокатом Р.Я. Мельником 31.08.2021), у зв`язку із чим не змогла своєчасно у встановлений ухвалою суду строк подати мотивований відзив на позов. Крім того, представник відповідача подав клопотання б/н від 14.09.2021 (вх№14343/21 від 15.09.2021), в якому просить суд визнати зловживанням процесуальними правами подання Калуською міською радою завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору в т.ч. підписання позовної заяви особою без відповідних повноважень, і як наслідок залишити цей позов без розгляду та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00грн.

В свою чергу представник позивача звертає увагу суду на відсутність зловживання Калуською міською радою процесуальними правами. Вказує, що станом на момент подання позову позивач не володів інформацією про сплату відповідачем орендної плати, позаяк згідно з інформацією Фінансового управління Калуської міської ради №04-12/263 від 02.07.2021 коштів зі сплати орендної плати та земельного податку за період від 01.06.2018 по 31.05.2021 до місцевого бюджету від ОСОБА_1 не надходило, а Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області листом від 14.06.2021 з посиланням на норми Закону України "Про захист персональних даних" відмовлено у наданні інформації про розмір сплаченої орендної плати та/або земельного податку ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2622887401:02:001:0491 за період від 01.04.2012 по 31.05.2018, від 01.06.2018 по 31.05.2021. Вважає, що в цьому спірному випадку, секретар Калуської міської ради є повноважною особою на підписання позовної заяви в розумінні частини 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування". Просить суд зменшити на 4 000,00грн розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на правничу допомогу вказуючи, на їх необґрунтованість та неспівмірність з ціною позову (клопотання б/н (вх№16597/21) від 21.10.2021).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Нормою частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що представником може бути адвокат або законний представник. За приписом підпункту 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 01.01.2019. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції, але ці питання унормовано положеннями відповідних Кодексів, у тому числі Господарським процесуальними кодексом України. Отож, представництво Калуської міської ради у цьому спорі може здійснюватись, як адвокатом - представником юридичної особи так і керівником або іншою уповноваженою особою відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва. При цьому, для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). Така ж правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15, ухвалі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №922/751/20.

Слід зазначити, що звернення до суду при реалізації права кожного на справедливий суд, передбачає надання до суду належних доказів в підтвердження повноважень на вчинення такої процесуальної дії, як підписання позовної заяви від імені юридичної особи. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії уповноваженого ним представника. Така ж правова позиція дотримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №9901/847/18.

Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву від імені юридичної особи підписано секретарем Калуської міської ради В. Гільтайчуком на підставі частини 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", яка вказує на те, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Одночасно до позовної заяви подано рішення Калуської міської ради №80 від 17.12.2020 про обрання секретарем міської ради депутата В.В.Гільтайчука та витяг із розпорядження міського голови "Про відрядження" № 201-к/03 від 29.06.2021 згідно з яким, міський голова А.М.Найда перебуватиме у відрядженні в місті Очаків Миколаївської області з 3 по 5 липня 2021.

Поряд з цим, матеріали справи міститься розпорядження міського голови "Про відрядження" № 201-к/03 від 29.06.2021 (повний текст, поданий відповідачем, а.с.90), згідно з яким виконання обов`язків міського голови, на час відрядження А.М.Найди, покладено на заступника міського голови Б.І.Білецького.

Згідно з інформацією у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Калуської міської ради є міський голова Найда Андрій Михайлович. У відображених відомостях про осіб, які можуть вчиняти дії від імені особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, діяти від імені Калуської міської ради та її виконавчого комітету в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво) відсутня інформація щодо наявності повноважень у секретаря міської ради В.Гільтайчука на представництво інтересів Калуської міської ради.

За таких обставин, з урахуванням вище сказаного, у суду відсутні аргументи стверджувати про те, що особа, яка підписала позовну заяву є повноважною. Недоведеність перед судом наявності у секретаря Калуської міської ради повноважень на вчинення такої процесуальної дії, як підписання позовної заяви від імені юридичної особи - є самостійною підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, який вказує на те, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Що стосується клопотання б/н від 14.09.2021 (вх№14343/21 від 15.09.2021) представника відповідача про визнання зловживанням процесуальними правами Калуською міською радою, то у суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України саме на суд покладається обов`язок сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, системно-логічне тлумачення цієї правової норми дозволяє дійти висновку про те, що зазначений перелік не є вичерпним, а прийняття рішення щодо наявності у діях учасників процесу ознак зловживання правами належить до повноважень суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин справи, оцінки дій учасників процесу та інших осіб тощо.

У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів. Така ж правова позиція дотримана в ухвалі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №905/1728/14.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент подання позову - 08.07.2021 Калуська міська рада не володіла інформацією про сплату відповідачем орендної плати за договором оренди землі від 01.04.2012 у сумі 30 207,72 грн, адже згідно з інформацією Фінансового управління Калуської міської ради №04-12/263 від 02.07.2021 коштів зі сплати орендної плати та земельного податку за період від 01.06.2018 по 31.05.2021 до місцевого бюджету від ОСОБА_1 не надходило, а листом від 14.06.2021 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області відмовлено у наданні інформації про розмір сплаченої орендної плати та/або земельного податку ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2622887401:02:001:0491 за період від 01.04.2012 по 31.05.2018, від 01.06.2018 по 31.05.2021 з посиланням на норми Закону України "Про захист персональних даних". Тільки на вимогу ухвали від 13.07.2021 за наслідками задоволення клопотання вх№11095/21 від 08.07.2021 про витребування доказів Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області надано суду інформацію вх№13167/21 від 20.08.2021 про те, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 26.07.2021 подано податкові декларації з плати за землю та сплачено орендну плату в загальній сумі 406 058,42 грн. А тому, підстав достовірно ствердити, відповідно і прийняти рішення про наявність у діях Калуської міської ради ознак зловживання процесуальними правами, що полягають у поданні завідомо безпідставного позову за відсутності предмету спору - немає. Крім того, саме лише неправильне тлумачення секретарем міської ради правових норм, стосовно надання йому приписами частини 2 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноважень на підписання позовної заяви від імені юридичної особи в т. ч. не є підставою для визнання дій Калуської міської ради зловживанням процесуальними правами.

При розгляді поданого відповідачем клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов, судом встановлено, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.07.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 календарних днів з дня вручення вказаної ухвали. Як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.46) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2021 відповідач отримала 21.07.2021 і відповідно, строк для реалізації права на подання відзиву на позов з урахуванням приписів статті 116 Господарського процесуального кодексу України розпочався 22.07.2021 та закінчився 06.08.2021.

Поряд з цим згідно з частинами 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника справи може бути продовжений строк, який не сплив на час звернення із відповідною заявою.

Отож, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, як зазначає Європейський Суд з прав людини у рішення у справі "Волчлі проти Франції" від 26.07.2007 застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Станом на дату звернення 09.09.2021 представника відповідача до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву на позов вх№13960/21, відповідний строк сплив 06.08.2021. Разом з тим, беручи до уваги одночасність подання, як клопотання про продовження процесуального строку, так і відзиву на позов вх№13960/21 від 09.09.2021, з метою уникнення надмірного формалізму при застосуванні приписів частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, на які в т.ч. посилається представник відповідача, так і надмірної гнучкості, яка може призвести до анулювання вимог процесуального законодавства, суд розцінює клопотання відповідача, як поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов та вважає за правильне його задовольнити. При цьому судом враховано, що пропущення строку для подання відзиву на позов, в цьому випадку, пов"язане з наявністю об"єктивних причин, адже відповідач у справі ОСОБА_1 є фізичною особою, 1942 року народження, якій, за переконанням суду, знадобилась професійна правнича допомога при реалізації свого права, закріпленого у статті 59 Конституції України, частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, в той час, як договір про надання правової допомоги укладено з адвокатом лише 31.08.2021. Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 у справі "Надточій проти України" звертає увагу на те, що принцип рівності сторін, як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. А реалізація принципу змагальності сторін в господарському процесі та доведення перед судом обґрунтованості вимог та переколивості заперечень є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Питання розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, а порядок та підстави повернення сплаченого судового збору з бюджету статтею 7 спеціального нормативно - правового акту Закону України "Про судовий збір".

Приписи частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Порядок повернення судового збору з державного бюджету визначено пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у відповідності до якого залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) є підставою для повернення сплаченої суми судового збору в повному обсязі за клопотанням сторони, яка його сплатила за ухвалою суду.

Беручи до уваги вище викладені правові норми, зважаючи на те, що позов підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з підписанням позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, то сплачений судовий збір підглядає поверненню позивачу за клопотанням з державного бюджету у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Станом на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору не надходило.

Слід зазначити, що за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об"єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №905/1055/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Представником відповідача у відзиві на позов вх№13960/21 від 09.09.2021, у клопотанні вх№14343/21 від 15.09.2021 заявлено вимогу про відшкодування за рахунок позивача понесених ОСОБА_1 судових витрати на професійну правничу допомогу адвоката Р.Я.Мельник (ордер серія ІФ №071313 від 31.08.2021; свідоцтво №001410 від 23.11.2018) в сумі 5 000,00грн, в підтвердження чого суду подано договір про надання правової допомоги від 31.08.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2021, заяву на переказ готівки №50 від 07.09.2021, квитанцію №50 від 07.09.2021, меморіальний ордер №22780719SВ від 07.09.2021 на суму 5 000,00грн.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, написання та подання представником відповідача відзиву на позов вх№13960/21 від 09.09.2021 з документальними доказами в підтвердження заперечень проти позову, клопотання вх№14343/21 від 15.09.2021, підставне звернення до Калуської міської ради, АТ КБ "Приват Банк" з адвокатськими запитами від 01.09.2021, представлення інтересів довірителя/відповідача в судових засіданнях 15.09.2021, 30.09.2021, 21.10.2021, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат, які не спростовано доводами позивача у клопотанні б/н (вх№16597/21) від 21.10.2021, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат, а відтак вважає за правильне відшкодувати відповідачу за рахунок позивача понесених витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00грн.

Керуючись статтями 119, 129, 130, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Калуської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за землю в сумі 30 207,72 грн - залишити без розгляду.

Стягнути з Калуської міської ради, вул. Івана Франка, буд.1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 33578261) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 5 000,00грн (п"ять тисяч грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 26.10.2021

Суддя С.Кобецька