Рішення

від 27.10.2021 по справі 613/1154/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1154/21 Провадження № 2/613/402/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області цивільну справу № 613/1154/21 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якогодіє представник позивача - адвокат Колєснік І.А., звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, у якому просить: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право постійного користування земельною ділянкою площею 0,90 га, кадастровий номер: 6320880500:01:001:0366, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба позивача, ОСОБА_2 , яка постійно до дня смерті проживала в с. ОлександрівкаБогодухівського району Харківської області. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 05.02.2002 Олександрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, згідно з яким заповідала ОСОБА_1 все своє майно. Позивач прийняв спадщину ОСОБА_2 за заповітом , Богодухівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 87 /2014. Інших спадкоємців ОСОБА_2 за законом або за заповітом немає.

Позивач зазначає, що до складу спадщини ОСОБА_2 входить право постійного користування земельною ділянкою площею 0,90 га, для ведення особистого підсобного господарства, державної форми власності, на території колишньої Олександрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, правонаступником якої є Богодухівська міська рада Харківської області, за межами населеного пункту. Право постійного користування на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_2 посвідчене Державним актом на право постійного користування землею, серії ХР- 04-00-015597, виданим 17.09.1996 Олександрівською сільською радою, на підставі рішення ради № 35 від 31.03.1994. За життя спадкодавця були відновлені межі вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), присвоєно кадастровий номер: 6320880500:01:001:0366, відомості внесені до Державного земельного кадастру. Після смерті спадкодавця позивач відкрито володіє та користується вказаною земельною ділянкою за її цільовим призначенням.

Богодухівською державною нотаріальною конторою повідомлено позивачу про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом встановлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна. У зв`язку з вказаним позивач вважає, що вказаний спір має бути вирішений у судовому порядку.

З посиланням на ст.ст. 1216-1219, 1268 ЦК України стверджує, що право постійного користування земельною ділянкою є об`єктом спадкування та не припиняється у зв`язку зі смертю особи, якій воно належало на день смерті на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважає, що позивач має право на визнання за нею права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 02.08.2021 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у Богодухівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 87/2014 , заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заходи забезпечення позову не вживались.

31.08.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 не додано до позовної заяви відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Отже, на момент звернення до суду права та інтереси ОСОБА_1 не порушені, а право на звернення до суду позивача не підтверджено, оскільки фактично не обґрунтовано підстав для подачі позовної заяви. Крім того, вказав, що з наданих позивачкою копій документів не вбачається, що до складу спадщини ОСОБА_2 входить спірна земельна ділянка. Отже, позивачем не надано належного обґрунтування позовних вимог, зокрема, того, що право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320880500:01:001:0366 площею 0,9 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, згідно з Державним актом серії ХР 04-00-015597, входить до складу спадщини ОСОБА_2 .

Стверджує, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц є безпідставним, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі за позовом ОСОБА_1 не є подібними. Так, правовідносини у справі № 179/1043/16-ц стосуються визнання права користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства виключно для ведення селянського (фермерського) господарства, в той час як предметом розгляду по даній справі є визнання в порядку спадкування права користування земельною ділянкою, наданою для ведення особистого селянського господарства. З огляду на викладене, вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вищезазначеній постанові, не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Зазначив, що частиною 2 статті 92 ЗК України не передбачено можливості набуття громадянами права постійного користування земельною ділянкою. Статтею 1225 ЦК України передбачено можливість спадкування права власності на земельну ділянку або емфітевзису, суперфіцію, сервітуту, а не права постійного користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважає, що ані ЗК України, ані ЦК України не передбачено можливості спадкування права постійного користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства, а відтак, відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0366, вказаною в Державному акті від 17.09.1996 серії ХР № 04-00-015597.

Пояснив, що у зв`язку з набранням чинності п.58 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-ІХ, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області не належить розпорядження землями державної власності, розташованими поза межами населених пунктів у межах територіальних громад. З дня набрання чинності цією нормою вказані земельні ділянки вважаються землями комунальної власності територіальних громад, і органи державної влади, які здійснювали розпорядження цими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Отже, ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є розпорядником земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0366, щодо якої ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.09.2021 клопотання представника позивача адвоката Колєсніка Ігоря Анатолійовича про залишення частини позовних вимог без розгляду - задоволено .

Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланій до суду письмовій заяві просив суд завершити розгляд справи без участі в судовому засіданні сторони позивача, яка підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача Богодухівської міської ради та третьої особи Богодухівської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у поданих до суду письмових заявах просили суд розглядати справу за їх відсутності, зазначили, що у вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015597, виданого Олександрівською сільською радою 17.09.1996, ОСОБА_2 на підставі рішення Олександрівської сільської ради від 31.03.1994 № 35 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,90 га для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка розташована на території Олександрівської сільської ради (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.05.2013, виданого Олександрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області 05.02.2002, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що буде належати на день її смерті, і на що вона за законом матиме право, заповідала своєму правнуку ОСОБА_1 (а.с.9).

25.02.2014 Богодухівською державною нотаріальною конторою за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 87/2014 після смерті ОСОБА_2 ..

Як зазначено у вказаній заяві, ОСОБА_1 прийняв спадщину після ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

05.11.2015 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з довідкою Олександрівської сільської ради від 25.12.2013 № 01-34/244 ОСОБА_2 була зареєстрована у АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_2 проживала разом з онуком ОСОБА_3 , невісткою ОСОБА_4 , правнуками ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Від імені ОСОБА_2 в Олександрівській сільській раді посвідчено заповіт 05 лютого 2002 року за реєстром № 09 (а.с.42).

05.11.2015 ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину : житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 6320880501:00:001:0371, земельну ділянку площею 0,2900 га, кадастровий номер 6320880501:00:001:0372, земельну ділянку площею 3,0627 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0292, грошовий вклад у ТВБВ ХОУ ПАТ Державний Ощадний банк України .

12.11.2015 Богодухівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 видано свідоцтва про видано свідоцтво про право на спадщину: земельну ділянку площею 0,4370 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0560, та земельну ділянку площею 0,0608 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0561.

Листом Богодухівської державної нотаріальної контори від 19.08.2021 № 1220/01-16 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в частині права постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом серії ХР-04-00-015597 після смерті ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна (а.с.49).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.06.2013 № НВ-6320024036013, земельна ділянка площею 0,9 га з кадастровим номером 6320880500:01:001:0366 була зареєстрована Відділом Держземагентства у Богодухівському районі 12.06.2013 на підставі технічної документації, розробленої 06.02.2012 ФОП ОСОБА_7 .

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_7 від 26.10.2021, ним була розроблена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку площею 0,9 га для ведення особистого підсобного господарства, державної форми власності, на території колишньої Олександрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яка на праві постійного користування належала ОСОБА_2 згідно з Державним актом серії 04-00-015597, виданим 17.09.1996 Олександрівською сільською радою.

Суд зауважує, що площа, конфігурація та розміщення земельної ділянки, які зазначені в Державному акті від 17.09.1996 серії ХР-04-00-015597 на право постійного користування землею, виданому ОСОБА_2 , співпадають із площею, конфігурацією та розміщенням земельної ділянки з кадастровим номером 6320880500:01:001:0366, які зазначені у додатку до витягу з Державного земельного кадастру від 12.06.2013 № НВ-6320024036013 (із заходу земельна ділянка межує із землями ОСОБА_8 , зі сходу - із землями ОСОБА_9 ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320880500:01:001:0366 є земельною ділянкою, наданою в постійне користування ОСОБА_2 згідно з державним актом серії 04-00-015597.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6320880500:01:001:0366, речові права на цю земельну ділянку ні за ким не зареєстровані. Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.10.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 6320880500:01:001:0366 перебуває у державній власності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доказів припинення права постійного користування ОСОБА_2 на земельну ділянку, надану їй в постійне користування згідно з державним актом серії ХР-04-00-015597, а також доказів набуття права власності на цю земельну ділянку іншою особою, відповідачем Богодухівською міською радою та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набула права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га для ведення особистого підсобного господарства у 1996 році, тобто, до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (чинного на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

В силу ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

З огляду на викладене, ані відсутність у Земельному кодексі України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, - ОСОБА_2 - самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

Як вбачається зі змісту державного акту серії ХР № 04-00-015597, рішення про надання ОСОБА_2 у постійне користування земельної ділянки площею 0,9 га прийняте Олександрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області (рішення від 31.03.1994 № 35). Земельна ділянка надана для ведення особистого підсобного господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, - на підставі рішення відповідної сільської ради народних депутатів - набула права постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом - для ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 141 чинного ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Суд зауважує, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_2 належне їй право постійного користування земельною ділянкою не було припинене.

Доказів того, що за життя ОСОБА_2 право її постійного користування спірною земельною ділянкою було припинено рішенням відповідної сільської ради з підстав, передбаченим ст. 27 ЗК 1990 року або статтю 141 чинного ЗК України, ані відповідачем, ані Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області разом з поданням відзиву на позов не надано.

Судом зауважує, що виходячи зі змісту відзиву та відповіді на адвокатський запит, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, фермерське господарство Гомелою М.Ф. не реєструвалось, земельна ділянка отримувалась ним без мети ведення фермерського господарства, та наразі використовується позивачем за цільовим призначенням, а відтак, відсутні підстави вважати, що право постійного користування цієї земельною ділянкою перейшло від ОСОБА_2 за її життя до юридичної особи - фермерського господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент смерті ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га, розташованої на території Олександрівської сільської ради, на законних підставах належало спадкодавцю, не було припинене, а відтак, входить до складу спадщини ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст.1268 ЦК України).

Суд зауважує, що виходячи зі змісту спадкової справи, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 було видано лише спадкоємцю за заповітом - ОСОБА_1 , і лише в цілій частині. Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини та видачу свідоцтва по право на спадщину не надходило.

Зазначене вказує на те, що у ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці за заповітом або спадкоємці, які в силу ст.1241 ЦК України мали б право на обов`язкову частку у спадщині.

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 як особа, яка прийняла спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця був неповнолітньою особою, та був зареєстрований і проживав разом зі спадкодавцем.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Частиною 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно ОСОБА_2 , до якого входить, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,90 га на території Олександрівської сільської ради, посвідчене державним актом серії ХР № 04-00-015597 від 17.09.1996, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вказану частину спадщини з вказівкою на необхідність вирішення питання в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права постійного користування вказаною земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом заявлено цілком обґрунтовано, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 1216, 1218, 1220, 1222, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, третя особа - Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 0,90 га, кадастровий номер 6320880500:01:001:0366, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Богодухівська міська рада Харківської області, адреса : Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Третя особа - Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Чернієнка, буд. 7, код ЄДРПОУ 02900618.

Повний текст рішення складено 27.10.2021.

Суддя О.С. Сеник