Постанова

від 27.10.2021 по справі 440/2426/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 р. Справа № 440/2426/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 (суддя: С.С. Сич, м. Полтава) по справі № 440/2426/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 (зареєстроване за № П-924/0/25-21 від 02.02.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0051;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 5323288600:00:010:0051, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 02.02.2021 (зареєстроване за № П-924/0/25-21 від 02.02.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 5323288600:00:010:0051. Проте, відповідачем не було прийнято рішення з питання затвердження проекту землеустрою, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Позивач зазначає, що відповідачем не дотримано двохтижневий строк затвердження відповідного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, тому вважає, що відповідна технічна документація була погоджена за принципом мовчазної згоди.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі № 440/2426/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі № 440/2426/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях відповідача протиправної бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, посилаючись на зупинення строків надання адміністративних послуг. Вказує, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою 02.02.2021, а наказ про відмову у його затвердженні відповідачем виданий 02.04.2021, тобто з порушенням двотижневого строку розгляду, встановленого ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, що свідчить про протиправну бездіяльність. Також просив врахувати рішення окружного адміністративного суду у справах №440/672/21, № 440/510/21, №440/2750/21, №440/2748/21, 440/3487/21, № 440/2170/21, №440/3216/21, №440/2199/21, №440/7651/20, які свідчать про прийняття відповідачем у спірний період відповідних наказів, тобто надання адміністративних послуг відповідно до норм діючого законодавства, без застосування будь-яких обмежень.

Вказує, що Земельний кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, в свою сергу нормами Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 № 530-ІХ положення Земельного кодексу України зміні чи скасуванню не підлягали, а відповідно вищу юридичну силу та беззаперечне застосування має саме Земельний кодекс України. Крім того, зазначає, що, оскільки проект узгоджений, він має бути затверджений відповідачем.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначив, що за результатами розгляду відповідного клопотання позивача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 02.04.2021 №1008-УБД, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Черевки Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, затвердженого рішенням п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 09.11.2020 №14, земельна ділянка, передбачена проектом землеустрою до відведення, розташована в межах населеного пункту Черевки. Вказує, що у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах населених пунктів. Тривалий розгляд клопотання позивача відповідач пояснює тим, що на період карантину зупинено надання адміністративних послуг та посилається на Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17.03.2020 № 530-1Х (зі змінами), яким внесено зміни, зокрема у Закон України "Про адміністративні послуги" та зупинено з дня оголошення карантину перебіг строків надання адміністративних послуг.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 18.02.2020 №5138-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 61).

Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0000 га сіножатей гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 10-37).

02.04.2020 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Сумській області Черепанською Н.О. складено висновок про розгляд проекту щодо відведення земельної ділянки №3449/82-20 (зворот а.с. 14, а.с. 15).

17.07.2020 експертами державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області складено висновок державної експертизи землевпорядної документації №1390 (а.с. 33).

21.01.2021 відділом у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5323288600:00:010:0051 у Державному земельному кадастрі (а.с. 35-37).

02.02.2021 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вх.№П-924/0/25-20 від 02.02.2021), у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0051 (а.с. 62).

Вважаючи, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області допущено протиправну бездіяльність у вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 (зареєстроване за № П-924/0/25-21 від 02.02.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передачу у власність земельної ділянки площею 2,00 га кадастровий номер 5323288600:00:010:0051, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. ч. 9, 11 цієї статті, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Положеннями частини ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В цій справі позивач оспорює протиправну, на його думку, бездіяльність територіального органу Держгеокадастру щодо не розгляду по суті його заяви про затвердження проекту землеустрою.

Колегія суддів зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.

Так, судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою 02.02.2021, а наказ про відмову в затвердженні цього проекту прийнято відповідачем 02.04.2021, тоді як, відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, така заява повинна бути розглянута в двотижневий строк.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-IX передбачено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 р. установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин.

Дія карантину та території України неодноразово продовжувалась.

Отже, на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), з дня оголошення карантину, тобто з 12.03.2020, зупинено перебіг строків надання адміністративних та інших послуг, визначених законом.

Крім того, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача у вирішенні клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021, зареєстрованого 02.02.2021 за № П-924/0/25-21, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передачу у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0051, оскільки зазначене клопотання позивача розглянуто Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області по суті з ухваленням рішення у формі наказу від 02.04.2021 №1008-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" (а.с. 57).

Наказ №1008-УБД від 02.04.2021 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, позивачем не оскаржувався та є чинним.

Колегія суддів враховує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту такого права, визначеним законодавством способам його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/38/16 та від 27.02.2020 у справі №440/569/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб, оскільки клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 про затвердження проекту землеустрою розглянуто відповідачем по суті та за результатами його розгляду видано наказ від 02.04.2021 №1008-УБД, яким відмовлено в затвердженні проекту землеустрою.

Посилання апелянта на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/672/21, № 440/510/21, №440/2750/21, №440/2748/21, 3440/3487/21, № 440/2170/21, №440/3216/21, №440/2199/21, №440/7651/20, якими вирішено спори, що виникли з аналогічних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки за наслідками розгляду справи в задоволенні позову позивачу відмовлено, відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, в розмірі 2 000 грн..

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі № 440/2426/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова