Постанова

від 26.10.2021 по справі 640/16541/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 640/16541/19

адміністративне провадження № К/9901/26705/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/16541/19

за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Державного реєстратора Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Д.В. про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 (головуючий суддя Каркашьян С.К.) та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 (колегія у складі: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Благоустрій Шевченківського району Соколянського Д.В., в якому просило відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фінансова компанія ІНВОЛВ (код ЄДРПОУ 40474096), запис від 27.05.2019 №10741110009059922.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстратором всупереч положенням чинного законодавства, за наявності у юридичної особи податкової заборгованості, прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ Фінансова компанія ІНВОЛВ , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.05.2019 №10741110009059922.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 25.01.2021 закрив провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 залишив без змін.

Цей суд дійшов висновку, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки), а передбачене пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України право податкового органу звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців не впливає на визначення предметної юрисдикції цього спору.

Суди також послалися на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 (провадження №11-771апп19).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року позивач, не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що відповідно до положень пункту 67.2 статті 67 ПК України податковий орган може звертатись до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. Положення статті 67 ПК України прямо кореспондують з приписами статей 12 та 263 КАС України.

Відповідач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 22.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС.

Ухвалою від 25.10.2021 Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо характеру спірних правовідносин та належності спору до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Поряд з цим, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пунктах третьому та п`ятому частини першої статті 19 КАС України, якими передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (у тому числі делегованих повноважень) та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач звертаючись до суду з цим позовом, просив відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фінансова компанія ІНВОЛВ , покликаючись на те, що на момент внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ТОВ Фінансова компанія ІНВОЛВ у товариства був наявний податковий борг.

Предметом судового розгляду в даній справі є правомірність дій Державного реєстратора Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Д.В. під час внесення реєстраційного запису від 27.05.2019 №10741110009059922 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фінансова компанія ІНВОЛВ та, відповідно, наявність підстав до скасування такого реєстраційного запису.

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Таким чином, дослідженню в цій справі підлягає саме владне, управлінське рішення Відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняте/вчинене відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Право податкового органу на звернення до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців обумовлено спеціальним законодавством.

Так, відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Аналогічні положення також закріплені пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України.

В свою чергу, процесуальним законом чітко і недвозначно закріплено юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту четвертого частини шостої статті 12 та пункту третього частини першої статті 263 КАС України у сукупністю зі статтею 1 цього Кодексу.

Тобто, у цій справі до суду з позовом звернувся суб`єкт владних повноважень у випадку, який прямо передбачений законом (стаття 67 ПК України), на виконання повноважень щодо забезпечення контролю за виконанням податкового обов`язку платниками податків.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що спір, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. За таких обставин висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання судів попередніх інстанцій на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 (провадження №11-771апп19), Суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 зазначено про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне наслідків. Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Такий спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі №462/2646/17 зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте, висновки Суду у наведених справах не є релевантними відносно цієї справи, через те, що у цій справі з позовом до адміністративного суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безпосередньо пов`язані із виконанням владних управлінських функцій, якими наділений податковий орган в силу закону.

У справі ж №826/10249/18, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанції, закриваючи у цій справі провадження, позовні вимоги були заявлені фізичною особою та обґрунтовувались відсутністю у осіб, які звернулися до державного реєстратора із заявою про припинення юридичної особи, повноважень на вчинення таких дій та, як наслідок, фіксації їх у ЄДР.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, виникнення якого пов`язане зі здійсненням позивачем владних управлінських функцій, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №640/717/20, від 08.12.2020 №640/9648/19, від 25.06.2021 у справі №640/22197/19 та від 03.08.2021 у справі № 640/12193/19.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведених вище підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню до суду першої\ інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №640/16541/19 - скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко