Ухвала

від 10.09.2021 по справі 757/38918/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38918/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12013000000000148,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12013000000000148, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі № 757/44815/16-к, а саме на 1/2 частки земельної ділянки, що розташована в смт. Козин, Обухівського району, Київської області з кадастровим номером 3223155400:03:016:0002 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,7499 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що арешт майна (земельної ділянки) є необґрунтованим, накладеним всупереч визначеним законом підставам. Громадянин ОСОБА_3 не має відношення до кримінального провадження та його фігурантів, вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до чинного законодавства є добросовісним набувачем, а тому арешт підлягає скасуванню. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється протягом семи років, арешт на вказане майно накладено у 2016 році, тобто з цього часу обмежуються права власника земельної ділянки, що є недопустимим.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Доводи, викладені у клопотанні підтримується в повному обсязі, просив його задовольнити.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих причин. Тому, слідчий суддя розглянув вказане клопотання у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013000000000148, внесеного 23.01.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі № 757/44815/16-к накладено арешт на майно, а саме на: 1/2 частки земельної ділянки, що розташована в смт. Козин, Обухівського району, Київської області з кадастровим номером 3223155400:03:016:0002 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,7499 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів в обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, а також доказів, які підтверджують необхідність в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12013000000000148, ОСОБА_5 за тривалий час здійснення досудового розслідування не пред`явлено, цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ніби то заподіяні державі.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна власником якого є ОСОБА_3 , оскільки потреба у збереженні даного арешту відпала, а докази та додаткові підстави, що підтверджують необхідність та актуальність збереження арешту земельної ділянки відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3 ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12013000000000148, задовольнити.

Скасувати арешт, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року у справі № 757/44815/16-к, а саме на 1/2 частки земельної ділянки, що розташована в смт. Козин, Обухівського району, Київської області з кадастровим номером 3223155400:03:016:0002 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,7499 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1