Постанова

від 26.10.2021 по справі 465/6516/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/6516/19 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/1976/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м.Львів

Справа № 465/6516/19

Провадження № 22ц/811/1976/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргуНаціонального університету Львівська політехніка на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 16 лютого 2021 року (повний текст рішення складено 22 лютого 2021 року), у складі судді Ванівського Ю.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету Львівська політехніка про відшкодування майнової і моральної шкоди,-

встановив:

12 листопада 2019 року позивач звернулася з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14 серпня 2019 року її (позивача) автомобіль Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був припаркований у дворі будинку АДРЕСА_1 . Вказує, що у цій ділянці проходить межа парку. З Студентського парку на її автомобіль впало дерево та пошкодило належний їй транспортний засіб. Ухвалою Львівської міської ради від 9 грудня 2004 року № 1914 Про затвердження меж парку Студентів ( АДРЕСА_2 затверджено межі земельної ділянки парку Студентів площею 6,1509 га, обмеженої вулицями Академіка А.Сахарова, Вікритої, М.Лукаша, І.Карпінця. Ухвалою Львівської міської ради від 30 вересня 2009 року № 2898 Про надання Національному університету Львівська політехніка земельної ділянки парку Студентів надано у постійне користування Національному університету Львівська політехніка земельну ділянку парку Студентів площею 6,1509 га, обмежену вулицями Академіка А.Сахарова, Відкритою, М.Лукаша, І.Карпінця за рахунок земель рекреаційного призначення. Це підтверджується листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР №2403-4156 від 2 жовтня 2019 року. Вважає, що відповідальність за утримання студентського парку лежить на НУ Львівська політехніка . Внаслідок бездіяльності відповідача їй (позивачу) завдана майнова шкода. Вказує, що з цього приводу 14 серпня 2019 року вона подала заяву на ім`я ректора НУ Львівська політехніка . Також 14 серпня 2019 року вона подала електронне повідомлення № 000003 через Укрпошту на ім`я керівника НУ Львівська політехніка щодо направлення представника для проведення автотоварознавчої експертизи автомобіля Mitsubishi Lancer, яка мала відбутися 20 серпня 2019 року о 12 годині за адресою: м.Львів вул.А.Сахарова, 19. Таке повідомлення НУ Львівська політехніка було отримано 15 серпня 2019 року. Однак, це повідомлення проігноровано і для участі в огляді автомобіля експертом 20 серпня 2019 року представник відповідача не з`явився. Згідно Висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Mitsubishi Lancer X, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, з врахуванням результатів його обстеження, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить: 65 669,12 грн. Вказує, що окрім майнової шкоди, бездіяльністю відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, викликаних пошкодженням транспортного засобу. Зазначає, що нею понесено судові витрати у розмірі 17 513, 70 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 65 669, 12 грн., моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. Вирішено питання судових витрат та стягнуто в користь позивача з відповідача 19 562,20 грн.

Рішення суду оскаржує НУ Львівська політехніка . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що відповідачу належить на праві постійного користування земельна ділянка, на якій знаходиться Студентський парк. Вказує, що університет не може нести відповідальності за заподіяну 14 серпня 2019 року шкоду автомобілю позивача, так як відсутня протиправна поведінка відповідача, а отже відсутній і причиново-наслідковий зв`язок між діями та наслідком. Посилається на несприятливі погодні умови, які стали причиною падіння дерева. Вказує, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Зазначає, що розгляд справи відбувся без виклику відповідача.

10 серпня 2021 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Д атою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження позивач не подавала.

Ухвалою від 10 листопада 2020 року судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 11 грудня 2020 року, про що під розписку повідомлені учасники справи. 11 грудня 2020 року судове засідання не відбулося через хворобу судді, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою. Оскаржуване рішення прийнято в судовому засіданні 16 лютого 2021 року. Відомості про повідомлення сторін щодо судового засідання 16 лютого 2021 року в матеріалах справи відсутні. Розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.

Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно з частиною п`ятою цієї норми судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

С тороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегією суддів встановлено, що відповідач не був належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі Надточій проти України зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відтак, є встановленим, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача.

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 16 лютого 2021 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Віктор Назаренко проти України від 3 жовтня 2017 року та у справі Лазаренко та інші проти України від 27 червня 2017 року).

Відповідач зазначеним обґрунтовує свою апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог п.3 частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Встановлено, що 14 серпня 2019 року з Студентського парку впало дерево на належний позивачеві автомобіль Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходтвся у дворі будинку АДРЕСА_1 біля цього парку. Внаслідок цього автомобілю завдано технічні пошкодження.

Згідно Висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Mitsubishi Lancer X, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження 14 серпня 2019 року, з врахуванням результатів його обстеження 20 серпня 2019 року, в цінах на дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить 65 669,12 грн.

Ухвалою Львівської міської ради № 1914 від 9 грудня 2004 року Про затвердження меж парку Студентів ( АДРЕСА_2 затверджено межі земельної ділянки парку Студентів площею 6,1509 га, обмеженої вулицями А.Сахарова, Вікрита, М.Лукаша, І.Карпінця.

Ухвалою Львівської міської ради від 30 вересня 2009 року № 2898 Про надання Національному університету Львівська політехніка земельної ділянки парку Студентів надано у постійне користування Національному університету Львівська політехніка земельну ділянку парку Студентів площею 6,1509 га, обмежену вул. А.Сахарова, вул.Відкритою, вул.М.Лукаша, вул.І.Карпінця за рахунок земель рекреаційного призначення. Це підтверджується листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування ЛМР №2403-4156 від 2 жовтня 2019 року.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайнових прав фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 2 постанови Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли моральна шкода відшкодовується без вини у передбачених законом випадках.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження уздовж вулиці, доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

У пункті 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10 квітня 2006 року №105, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 27 липня 2006 року (далі-Правила), передбачено елементи благоустрою, і одним таким елементом є зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до статті 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Пунктом 5.5. Правил, визначено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звернутись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою (п.7 ч.1 статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів ).

Згідно з розділом 2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року, балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до розділу 12 та 14 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються загальні, часткові та позачергові огляди, а також ведеться облік зелених насаджень. Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники.

Згідно ухвали Львівської міської ради № 2898 від 30 вересня 2009 року земельну ділянку, на якій розміщений Студентський парк, передано у постійне користування відповідачу.

Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Законом передбачені обов`язки землекористувачів (стаття 96 ЗК України).

Правилами перед бачено такий порядок дій стосовно аварійних дерев: догляд за об`єктами благоустрою зеленого господарства. Виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства вклю чає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архі тектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, аварійні санітарне очищення терито рії об`єкта благоустрою. Під час проведення щорічних обстежень зелених наса джень потрібно виявляти аварійні дерева.

Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п.9.1.12).

В акті комісії відповідача від 15 серпня 2019 року зазначено про відсутність видимих ознак, що дерево, яке впало, загрожує падінням; дерево вирвано з кореневою системою поривом вітру. Зазначене спростовується фотофіксацією місця розташування та падіння дерева, з якої вбачається, що дерево зламане біля землі, коренева система його не вирвана. Разом з тим, на значній частині дерева відсутня кора. З цього акту вбачається, що у штаті господарського відділу НУ Львівська політехніка наявна посада садівника - дендролога, з участю якого складено акт. Однак докази про проведення обстежень зелених насаджень парку відповідачем не надані; внесені до акту відомості про стан дерева не відповідають фактичним обставинам.

На підставі аналізу наявних у справі доказів колегія судді прийшла до висновку, що бездіяльність відповідача - неналежний контроль за станом благоустрою, не обстеження зелених насаджень з метою визначення їх якісного стану та видалення аварійних дерев, призвели до падіння дерева на автомобіль позивача, чим їй завдано майнову шкоду.

Колегія суддів не приймає до уваги висновок дендрологічного дослідження дерева, що впало, виконаний працівниками Національного лісотехнічного університету України на замовлення ОСОБА_1 , з урахуванням того, що предметом дослідження вчених було дерево, яке аналізувалося, уже кі лька років стояло мертве. Воно не мало гілок крони, не мало листків. Подібним чином виглядає сусіднє дерево тополі, яке також відмерло у попередні роки, але ще не впало. З фотофіксації автомобіля позивача після падіння на нього дерева вбачається, що на автомобіль впало дерево з рясною кроною (гілками та листям), що не відповідає характеристикам дерева, яке досліджувалося і щодо якого надано висновок.

Судом не встановлено, що стоянка належного позивачу автомобіля знаходилася у місцях, заборонених Правилами дорожнього руху.

Посилання відповідача на те, що падіння дерева на автомобіль позивача обумовлене погодними умовами 14 серпня 2019 року у м.Львові не підтверджено належними та допустимими доказами. Зокрема, не доведено, що падіння дерева відбулося через грозу, сильний дощ та пориви вітру. Окрім того, якщо від пориву вітру впало аварійне дерево, яке не виявлено відповідачем, це не змінює висновку про наявність бездіяльності відповідача.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4 постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд приходить до висновку, що внаслідок пошкодження вартісного майна позивачу заподіяно моральну шкоду. У зв`язку з цим позивач змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту, оскільки було пошкоджено засіб пересування, якого потребувала її сім`я; необхідно проводити ремонт на протязі тривалого часу, що викликало додаткові незручності та витрати.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних втрат немайнового характеру, величину збитків, тривалість моральних страждань, значення транспортного засобу для сім`ї позивача, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини та інші обставини справи.

З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів прийшла до висновку, що моральна шкода у розмірі 20 000 грн., яку просить стягнути позивач, є завищеною та вважає достатньою компенсацією стягнення моральної шкоди в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Ставки судового збору визначені законом.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатила при подачі позову 856,70 грн. судового збору та комісію банку в розмірі 20 грн.; сплачено ТзОВ фірма Експертиза 1 200 грн. за проведення експертизи на предмет визначення розміру збитків; за повідомлення про проведення експертизи сплачено 273 грн., за направлення претензії - 48 грн.; виготовлення копій документів - 128 грн., за направлення відповіді на відзив - 22,50 грн.

Ці витрати в сумі 2 548,20 грн. є обґрунтованими, підтвердженими відповідними фінансовими документами, були необхідними та підлягають стягненню з відповідача в користь позивача згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Позивачем надано квитанцію № 18072-1052-66625644 про оплату юридичних послуг згідно угоди № 31 від 2 жовтня 2019 року. Однак в матеріалах справи відсутня угода про надання правничої допомоги саме у цій справі, відсутній розрахунок витрат на правничу допомогу з описом виконаних робіт, затраченого часу. З протоколів судових засідань вбачається, що в якості представника позивача в судових засіданнях 27 лютого 2020 року та 16 лютого 2021 року приймав участь ОСОБА_2 . Ордер адвоката в матеріалах справи відсутній. Загальна тривалість цих двох судових засідань становить 29 хвилин 46 секунд. Тому колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки надання такої допомоги документально не обґрунтоване.

Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з виготовленням висновку дендрологічного дослідження дерева.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 139, 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ч.3 ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Національного університету Львівська політехніка задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Національного університету Львівська політехніка (м. Львів, вул. С.Бандери, 12, Код ЄДРПОУ 02071010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) майнову шкоду в розмірі 65 669, 12 грн. (шістдесять п`ять тисяч шістсот шістдесят грн. 12 коп.).

Стягнути із Національного університету Львівська політехніка (м. Львів, вул. С.Бандери, 12, Код ЄДРПОУ 02071010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч ) грн.

Стягнути із Національного університету Львівська політехніка (м. Львів, вул. С.Бандери, 12, Код ЄДРПОУ 02071010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 2 548,20 грн. (дві тисячі п`ятсот сорок вісім грн.. 20 коп.).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 26 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді