Ухвала

від 22.10.2021 по справі 265/1403/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-кп/804/1019/21

265/1403/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача Сєдих А.В.

суддів Гєрцика Р.В., Преснякової А.А.

секретаря Мацегори М.М.

за участю прокурора Крамчанинова А.І.

захисника Володарського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2021 року, якою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 1) 23.03.2010 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.1 ст. 309 КК України до арешту строком 4 місяці. Звільнений 23.07.2020 року по відбуттю строку покарання. 2) 08.11.2010 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.1 ст. 185 КК України до громадських робіт строком 200 годин; 3) 25.10.2011 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 389, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 15.05.2014 року умовно-достроково на 1 рік, 3 місяці та 2 дні на підставі ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 07.05.2014 року; 4) 20.06.2017 року Котовським міським судом Одеської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років та 3 місяців позбавлення волі; 5) 17.08.2017 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі. Звільнений 04.06.2019 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів на підставі ухвали Селідовського міського суду Донецької області від 27.05.2019 року, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12020050790001476 від 10 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 задоволено та застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з ухвалою суду першої інстанції, особа стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 у період часу з 15:30 години 09.12.2020 до 06:45 годин 10.12.2020 року, точний час під час досудового розслідування невстановлений, повторно, переліз через паркан, тим самим проник на охоронювану територію ДП Маріупольський морський торговельний порт , розташований за адресою: м. Маріуполь, Приморський район, пр. Луніна, 99, після чого підійшов до блок-контейнеру розташованого на території зазначеного підприємства та шляхом пошкодження вікна проник у приміщення, звідки таємно викрав відеокамеру DS-2CE5AU7T-VPIT3ZF Hikvision , вартістю 6 546 грн. та куртку спецодягу, яка не представляє матеріальної цінності, чим спричинив ПП УТС-АЗОВ майнову шкоду на загальну суму 6 546,00 гривень, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого манна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.

Він же, 10 грудня 2020 року о 12:46 годині, увійшов до приміщення відділення №14 АТ ПУМБ , розташованого за адресою по вулиці Лепорського, 5 у Лівобережному районі м. Маріуполя, утримуючи в одній руці ніж, а в іншій картону коробку, в середині якої нібито знаходився вибуховий пристрій, позбавив можливості вільного пересування працівників вказаного відділення банку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заборонивши їм пересуватись та залишати приміщення банку, тим самим захопив їх в якості заручників, після чого став висловлювати вимогу про необхідність виклику службових осіб Національної поліції України, для подальшого виконання його вимог, погрожуючи знищенням майна та людей у приміщенні відділення банку шляхом здійснення підриву вибухового пристрою, який нібито знаходився у коробці. Вказану погрозу всі присутні сприйняли як реальну, у цей же час, продовжуючи свої злочинні дії, для перешкоджання стороннім особам і правоохоронним органам потрапляння до місця перебування заручників, розташувався в одній з кімнат відділення банку біля вхідних дверей, продовжив висловлювати погрози здійснення вибуху вибухового пристрою, в разі невиконання його вимог.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 147 КК України - захоплення особи, як заручника з метою спонукання службової особи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, які були поєднанні з погрозою знищення людей.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції в частині кримінально-правової оцінки суспільно небезпечного діяння змінити у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Виключити з мотивувальної частині ухвали посилання суду при кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 , що підпадають під ознаки ч.3 ст. 185 КК України, кваліфікуючу ознаку повторно. Вважати ОСОБА_1 за вказаним епізодом таким, що вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. Зазначити у резолютивній частині ухвали - застосувати примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 147 КК України, у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги з посиленим наглядом. В іншій частині ухвалу стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції посилання суду при кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 , що підпадають під ознаки ч.3 ст. 185 КК України, кваліфікуючу ознаку повторно, являються слушними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 512, ч.2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

При постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд, з`ясовуючи чи мало місце суспільно небезпечне діяння, під ознаки якого складу злочину воно підпадає, повинен дотримуватись вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного характеру, суд першої інстанції за наслідками розгляду клопотання дійшов висновку, що суспільно небезпечне діяння, вчинене ОСОБА_1 , яке полягає у незаконному заволодінні майном ПП УТС-АЗОВ , має місце та воно підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.

В той же час висновки суду першої інстанції про правильність кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_1 за вказаним епізодом за ч.3 ст. 185 КК України, викладені в ухвалі про застосування примусових заходів медичного характеру, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Разом з цим, кримінальним правопорушенням, відповідно до ч.1 ст. 11 КК України є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення, згідно зі ст. 18 КК України є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Таким чином, осудність є однією з загальних ознак суб`єкта кримінального правопорушення, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

За таких обставин не може визнаватись кримінальним правопорушенням діяння, вчинене фізичною особою, яка є неосудною.

В свою чергу, згідно ч.3 ст. 503 КК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.

Згідно висновків судово-психіатричної експертизи № 17 від 26.01.2021 року ОСОБА_1 на час здійснення інкримінованих йому правопорушень страждав на хронічне психічне захворювання параноїдну шизофренію, період спостереження менш року, параноїдний синдром. Супутній діагноз: легка розумова відсталість. За своїм психічним станом на момент здійснення інкримінованих правопорушень не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Приймаючи до уваги наведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, у стані неосудності вказує про відсутність у його діях кваліфікуючої ознаки повторно, а відтак дана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції.

Крім того, твердження прокурора про те, що судом першої інстанції у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції не зроблено висновку щодо підстав прийняття рішення про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 , а саме не зазначено за вчинення яких саме суспільно небезпечних діянь, зокрема ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 147 КК України, до останнього застосовані такі заходи, являються слушними та підлягають задоволенню.

Така суперечність висновків суду порушує принцип правової визначеності та підлягає усуненню саме у спосіб, зазначений прокурором в апеляційній скарзі, а тому доводи останнього є цілком слушними та підлягають задоволенню.

Ці порушення є такими, що можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, та не впливають на правильність інших висновків суду, не погіршують становище обвинуваченого. А тому ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 409 КПК України, підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 - змінити.

Виключити з мотивувальної частині ухвали посилання суду при кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 , що підпадають під ознаки ч.3 ст. 185 КК України, кваліфікуючу ознаку повторно.

Застосувати примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 147 КК України, у виді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Касаційний кримінальний суд Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді: