Рішення

від 28.10.2021 по справі 566/1036/21

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 566/1036/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року смт.Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді Феськова П.В.

при секретарі : Грановській М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 , неповнолітній ОСОБА_2 , неповнолітня ОСОБА_3 , неповнолітній ОСОБА_4 , неповнолітня ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку .

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 27 грудня 2006 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,64 га для ведення особистого підсобного господарства та належить ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №034462.

Між сторонами договору купівлі-продажу була домовленість про те, що продавець також відчужить вище вказану земельну ділянку. З цією метою ОСОБА_8 замовив виготовлення Звіту з експертної грошової оцінки. Однак ОСОБА_7 померла, що унеможливило укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мальоване Дубенського району Рівненської області, помер ОСОБА_8 .

Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вони вчасно прийняли спадщину після, так як спільно проживали із спадкодавцем на момент його смерті. Інших спадкоємців, що прийняли спадщину, в тому числі першої черги, нема, а заповіту спадкодавець не залишив.

20 травня 2020 року державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки по нотаріальному обслуговуванню населення Млинівського району їм були виданні свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що вони набули право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважають, що також і набули право на земельну ділянку під даним житловим будинком. Однак через смерть власника не можуть оформити дане право, а тому змушені звернутись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.

Просять суд визнати за ними право власності на земельну ділянку, площею 0,64 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5623885000:01:001:0002 надану для ведення особистого підсобного господарства.

В судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, представник позивача надіслав суду письмову заяву в якій зазначив, що позивачі позовні вимоги підтримують з підстав зазначених у позовній заяві, просять розглянути справу за їх відсутності. (а.с.54).

Відповідач ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення позовних вимог, просив справу розглядати без його участі. Зазначив, що за життя його матір - ОСОБА_7 мала намір продати земельну ділянку площею 0,64 га, розташовану по АДРЕСА_1 , надану для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_8 , однак померла та не встигла цього зробити. Ним не подавались заяви до нотаріуса щодо прийняття спадщини. (а.с.46)

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 червня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 41 рік, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №01 (а.с.13).

Згідно повідомлення Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області №25 від 26.04.2021 року останнім місцем реєстрації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серія НОМЕР_2 а/з №29 від 15.08.2017 року на день її смерті є АДРЕСА_2 . На час відкриття спадщини разом з нею постійно проживали та були зареєстровані : ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - невістка, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - онук. (а.с.34)

Згідно копії довідки Млинівської селищної ради Рівненської області від 16.02.2021 року №10 в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - дочка, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 - син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - син. (а.с.10)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13851037 від 13.03.2007 року житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (підстава - договір купівлі продажу, зареєстрований за №2131 від 27.12.2006 року). (а.с.11-12)

Як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 успадкували кожен по 1/5 частці житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_8 . (а.с.14-23)

Судом встановлено, що у ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було замовлено звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, площею 6400 кв.м та ведення особистого селянського господарства площею 4700 кв.м. гр.. ОСОБА_7 в мс.Мальоване Млинівського району Рівненської області, згідно якого вартість земельної ділянки полщею 6400 кв.м. становить 11409,48 гривень, вартість земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 4700 кв.м. становить 8378,84 гивень. (а.с.25-32)

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст.125 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2006) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його держаної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч.1 ст.126 ЗК України в редакції станом на 01.01.2006)

Згідно ст.ст.125, 126 ЗК України, в редакції на час розгляду справи, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У відповідності до ч.1 ст.131 Земельного кодексу України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі продажу житлового будинку) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Частина 1 ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі- продажу житлового будинку) встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди (ч. 4 ст. 120 ЗК України).

Отже, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під час прийняття постанови від 16 січня 2019 року у справі № 360/2285/ 14-ц та вирішення спору в частині визнання права власності на частину земельної ділянки за особою, яка набула право власності на частину розміщеного на ній житлового будинку, зазначив, що за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України. За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року за результатами розгляду справи № 689/26/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період із 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Згідно зі ст.1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом .

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач та її діти є відповідно дружиною і дітьми ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.4-9)

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, що відкрилась після смерті спадкодавця в суді не встановлено.

Таким чином, позивачі на законних підставах набули право власності на земельну ділянку площею 0,64 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , відповідно до ст.328 ЦК України.

На підставі 15, 328, 392, 1217, 1258, 1261 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 18, 76, 81, 133, 141, 206, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на земельну ділянку, площею 0,64 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5623885000:01:001:0002 надану для ведення особистого підсобного господарства.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2021 року.

Суддя : П.В.Феськов