Рішення

від 21.10.2021 по справі 212/5105/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5105/21

2/212/2931/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1211000000:04:271:0070, місце розташування: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0225 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1211000000:04:271:0071, місце розташування: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що вона є дочкою ОСОБА_2 . 24.12.1999 позивач уклала договір купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом, відповідно до якого придбала у свого батька домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . На день придбання позивачем домоволодіння земельна ділянка загальною площею 0,1225 га вже була приватизована (21.12.1999), але відомості про цю приватизовану земельну ділянку не були внесені у договір купівлі-продажу. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, після смерті якого вона звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини. Постановою нотаріуса Рубан О.К. було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку з тим, що позивач не згодна зі своєю часткою на майно померлого, оскільки належні померлому спадкодавцеві земельні ділянки площами 0,1 га та 0,0225 га мають цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства відповідно та на яких розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого є позивач, і на думку позивача, вона набула право власності на цілу земельну ділянку площею 0,1225 га, зареєструвавши право власності на домоволодіння.

Ухвалою судді від 15 червня 2021 року відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі виконавчий комітет Криворізької міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок і строки на подачу заяв по суті справи, витребувано докази за клопотанням позивача.

02 липня 2021 року від представника виконавчого комітету Покровської районної в місті ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що виконком Покровської районної у місті ради не є належним відповідачем у даній категорії справ, стороною у якій є Криворізька міська рада. Щодо позовних вимог, на думку представника виконкому, вони підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:271:0070, як на таку, на яку набувається право власності при переході права власності на будівлю і споруду відповідно до ст.30 ЗК України від 18.12.1990. Тоді як, позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0225 га кадастровий номер 1211000000:04:271:0071 не підлягає задоволенню, оскільки позивач не позбавлена права отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, так як дана земельна ділянка не підпадає під вимоги ст. 30 ЗК України та використовується для ведення особистого селянського господарства, а не для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Ухвалою суду від 02 вересня 2021 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача - виконком Покровської районної у місті ради на належного - виконком Криворізької міської ради, залучено у якості третьої особи без самостійний вимог - виконком Покровської районної у місті ради.

20 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача виконкому Криворізької міської ради, будучи належним чином повідомленим про час, місце та проведення судового засідання, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення суду не надав.

Від представника третьої особи - виконкому Покровської районної в місті ради надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, рішення прийняти з урахуванням відзиву, направленого раніше виконкомом у якості відповідача.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, за відсутності учасників справи відповідно до ст.ст. 178, 211, 223 ЦПК України суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 6).

24 грудня 1999 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу будинку (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купила домоволодіння загальною площею 213,9 кв.и, у тому числі житловою площею 96,8 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , до складу домоволодіння, що відчужується входять А-2 житловий будинок, Б літня кухня, В сарай, 1-4 огорожа, І-ІІ замощення, ІІІ водоколонка (а.с. 10).

Також, у вказаному Договорі зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка підлягає приватизації Покупцем в установленому Законом порядку.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Н.М. 24 грудня 1999 року, зареєстрований в реєстрі за № 3085.

Відповідно до відмітки на зворотньому боці Договору, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у цілому зареєстрований У Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , про зроблений запис у реєстрову книгу під № 259-22-61264 від 21 січня 2000 року (а.с. 10 зворотній бік).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006581112021 від 29.03.2021, земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:271:0070, розташована у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, зареєстрована 21.12.1999 на праві власності за ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів від 13.10.1999 № 460 (а.с. 16-18).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006539882021 від 19.03.2021, земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:271:0071, розташована у АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0225 га, зареєстрована 21.12.1999 на праві власності за ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів від 13.10.1999 № 460 (а.с. 19-21).

Документом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1225 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, є Державний акт на право приватної власності серії ІV-ДП № 115885, виданий на підставі рішення виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів від 13.10.99 № 460, копія якого наявна матеріалах цивільної справи (а.с. 89).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 11).

14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Другої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 69 зворотній бік).

06 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до зазначеної нотаріальної контори письмову заяву про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала її померлому батькові ОСОБА_2 , оскільки вищевказана земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 та який є її особистою власністю призначена для будівництва і обслуговування вищевказаного житлового будинку. У разі неможливості просила надати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 90 зворотній бік).

Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І. відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що вона не згодна зі своєю часткою у спадщині на майно померлого (а.с. 91).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні..

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз`яснює сторонам норми ст.120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Частиною 4 ст. 120 Земельного кодексу встановлюється загальне правило, відповідно до якого, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Означена норма ставить умови такого переходу в залежність не тільки від змісту договору про перехід права на земельну ділянку, але і від договору відчуження будівель, споруд, зміст якого може змінювати загальне правило пропорційного переходу прав на земельну ділянку до набувачів будівлі. Дана норма(поряд з договором про перехід прав на будівлю(споруду) практично визначає основну умову договору про перехід права на земельну ділянку, не дозволяючи сторонам вийти за встановлені законом рамки пропорційності розподілу прав на ділянку на стадії укладення договору про перехід права на неї, якщо раніше вони не передбачали таку можливість у договорі відчуження будівлі.

Проте ч. 6 ст. 120 ЗК України та ч. 2 ст.377 ЦК України передбачають, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти.

У разі набуття права власності на жилий будинок, який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.

Для недопущення протиріч з даного питання, до ст.141 Земельного Кодексу Підстави припинення користування земельною ділянкою були внесені доповнення п. е , що додатковою підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці .

Крім того, Верховним судом України у Постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 п. 3, підпункт г визначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті ЗК України, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України.

При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 ЗК в редакції 1990 року, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення (ст. 30 ЗК України в редакції 1990 року).

Частиною 2 статі 67 ЗК в редакції 1990 року передбачалося, що розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у містах - 0,1 гектара.

Зазначені вище норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Суд, враховуючи, що земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:04:271:0070, площею 0,1000 га, має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і на ній розташований житловий будинок, що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка просить визнати право власності на цю ділянку, приходить до висновку, що до позивача перейшло право власності на вказану земельну ділянку, яка є необхідною для обслуговування жилого будинку, а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується іншої земельної ділянки, право власності на яку також просить визнати позивач, і яка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, суд, враховуючи наведені вище норми, вважає за необхідне відмовити в цій частині позову, оскільки ця земельна ділянка, право власності на яке зареєстровано за померлим спадкодавцем ОСОБА_2 входить до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України, а тому щодо оформлення на неї права власності як спадкоємцем позивачу слід звернутися до нотаріуса на загальних підставах, що передбачено ст. 1225 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:271:0070, місце розташування: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

В іншій частині позову - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: виконавчий комітет Криворізької міської ради, ЄДРПОУ 04052169, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1.

Третя особа: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052531, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 жовтня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко