Рішення

від 26.10.2021 по справі 474/515/21

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/515/21

Провадження № 2/474/192/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.21 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фасій В.В.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т. А.

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

встановив:

У липні поточного року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом, до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що з моменту реєстрації, 23.10.2007р., відповідач за адресую місця реєстрації не проживає, ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали відповідачу, у квартирі не має. Добровільно зняти з реєстрації також за 18 років не спромігся. Зазначила, що такі дії зі сторони відповідача позбавляють позивача можливості розпоряджатися належним їй нерухомим майном на власний розсуд.

У житловому будинку відповідач прописаний як член сім`ї позивача. Враховуючи, що вказана особа понад одного року у вказаному житлі не проживає та не користуються ним без поважної причини, позивачка просить визнати останнього таким, що втратив право на користування житлом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, звернувшись з заявою (вх.№2947 від 22.07.2021р.) про розгляд справи у її відсутність, в якій позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання, призначені на 15.10.2021 р. та 26.10.2021. не з`явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України , повідомлений про час, дату і місце судового розгляду (судова повістка, оголошення на сайті судової влади про виклик). Водночас звернувся з заявою (вх.№3702 від 22.09.2021р.) про розгляд справи у його відсутність, в якій позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів ст. 223 ЦПК України , суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі доказами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору дарування квартири від 08.04.2009 року зареєстрованого реєстрі за №1-253, позивачці належить квартира АДРЕСА_1 . Вказана обставина також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав по Первомайському МБТІ №28350531 від 14.12.2010р.

Згідно запису у будинковій книзі на квартиру та у паспорті Громадянина України серії та номеру НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , відповідач зареєстрований з 23.10.2007р. по АДРЕСА_2 , орган реєстрації- Врадіївський РВ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідно до акту обстеження місця проживання мешканців квартири від 26.10.2021р. (вх..№4192) по АДРЕСА_2 відповідач з 2008 року за місцем своєї реєстрації не проживає, житлом не користується, участі в його утриманні не приймає, комунальні послуги не оплачує.

В сукупності вищевикладеного вбачається, що відповідач з моменту реєстрації місця проживання без поважних причин більше одного року не користуються житловим будинком позивачки та відсутній там, ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали відповідачу, у будинку не має, що в свою чергу, свідчить про втрату ним інтересу щодо права на користування цим житлом.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Водночас, ст. 41 Конституції України визначено, що закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16 , 386 , 391 ЦК України .

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 379 , 380 ЦК України , об`єктом власності особи може бути, зокрема житло-житловий будинок.

Положення ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України , право члена сім`ї власника будинку, який не є співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним з ним проживанням у цьому будинку.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Таким чином порушене право власника житла підлягає захисту шляхом визнання відповідача такою особою, що втратила право на користування цим житлом, що дасть можливість власнику житлового будинку зняти його з реєстрації місця проживання, в порядку визначеному Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

На підставі ст. 141 ЦПК України та враховуючи думку позивачки, суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. покласти на позивачку, за її ж клопотанням.

Керуючись ст.ст. 247 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 273 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 ), зареєстрованого по АДРЕСА_2 , таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_2

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Фасій