Рішення

від 26.10.2021 по справі 299/3120/21

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3120/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Левка Т.Ю.,

секретар судового засідання - Роман К.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який залишив заповіт на користь позивачки. Рішенням Виноградівського районного суду від 09.04.2021 за позивачкою визнано право власності на житловий будинок за місцем відкриття спадщини. Однак як з`ясувалось пізніше після смерті батька позивачки залишилась також земельна ділянка загальною площею 0,9000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів Фанчиківської сільської ради. Позивачка вказує, що прийняла спадщину та звернулася до державного нотаріуса, щоб видала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, однак отримала відмову у зв`язку з тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцю. У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду із позовом про визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.

Відповідачка будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання також не з`явилася, однак подала через канцелярію суду письмову заяву, згідно якої вимоги позивача визнає, проти задоволення таких не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче судове засідання також не з`явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 .

Місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті спадкодавець залишив заповіт, посвідчений секретарем Фанчиківської сільської ради за № 8 від 18.01.2018, яким призначив позивача спадкоємцем майна, яке належатиме спадкодавцю на момент смерті.

Заповіт заповідачем не змінений і не скасований.

Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом.

Рішенням Виноградівського районного суду від 09.04.2021 по справі № 299/3653/20 за позивачкою визнано право власності на житловий будинок за місцем відкриття спадщини.

Поза увагою спадкоємця залишилась земельна ділянка загальною площею 0,9000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами населених пунктів Фанчиківської сільської ради, що була виділена спадкодавцю на підставі розпорядження голови Виноградівської РДА № 313 від 21.10.2016.

Відповідачем по справі є дружина спадкодавця та мати позивача ОСОБА_2 , яка не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно за позивачем.

Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд констатує, що позивач після смерті батька спадщину прийняла, так як проживала з спадкодавцем у спадковому будинку на момент його смерті, а також вступила в управління спадковим майном, що стверджується довідкою виконавчого комітету Фанчиківської сільської ради від 21.10.2020 №667 .

Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач звернулася до державного нотаріуса, для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, однак листом державного нотаріуса за № 218/01-16 від 19.08.2021 позивачу було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 немає можливості, оскільки позивачем не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачу рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,9000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2121285300:01:003:0061, розташовану за межами населених пунктів Фанчиківської сільської ради, контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 , у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко