Рішення

від 26.10.2021 по справі 534/1252/21

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 534/1252/21

Провадження № 2/534/646/21

26 жовтня 2021 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Солохи О.В.

з участю секретаря судового засідання Гончар С.Т.

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 20.05.2021 №1,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Першин С.М. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 20.05.2021 №1 у сумі 53 000 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики від 20.05.2021 №1 у сумі 53 000 грн. На підтвердження укладеного договору позики відповідач надав власноручно складену ним розписку. За умовами договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав у позику, строком до 20.08.2021, грошові кошти у сумі 53 000 грн. Розрахунок щодо повернення грошових коштів мав здійснюватися наступним чином, щомісячно відповідач повинен був повертати кошти у сумі 18 000 грн до 15 числа кожного наступного місяця, що йде за місяцем укладання договору позики від 20.05.2021. У будь - якому випадку, загальна сума позики повинна бути повернена не пізніше 20.08.2021. У визначений договором строк та умови розрахунку повернення коштів, відповідач умови договору не виконав, позику не повернув, внаслідок чого позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.13).

Ухвалою суду від 22.09.2021 здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с.30).

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що містяться у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язань, взятих на себе, відповідно до договору позики від 20.05.2021 і заборгованість за борговою розпискою від 20.05.2021 відповідачем добровільно не сплачено.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов до суду не направляв.

Зі згоди позивача, у відповідності до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи, на підставі доказів, наданих позивачем.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.

Дослідивши приєднані до справи матеріали, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики від 20.05.2021 №1 у сумі 53 000 грн (а.с.6). На підтвердження укладеного договору позики відповідач надав власноручно складену ним розписку від 20.05.2021 (зворотній бік а.с.6).

За умовами договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 отримав у позику, строком до 20.08.2021, грошові кошти у сумі 53 000 грн. Розрахунок щодо повернення грошових коштів мав здійснюватися наступним чином. Так, щомісячно відповідач повинен повернути кошти у сумі 18 000 грн до 15 числа кожного наступного місяця, що йде за місяцем укладання договору позики від 20.05.2021. У будь - якому випадку, загальна сума позики повинна бути повернена не пізніше 20.08.2021.

Як убачається із боргової розписки від 20.05.2021 ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_1 в борг 35 000 грн, що зобов`язався повернути в строк до 20.08.2021 року відповідно до договору позики від 20.05.2021 №1.

Відповідно до положень ч. 1 ст.1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно норм ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2019 по справі № 369/3340/16-ц вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року та 2 липня 2014 року виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від його найменування і з огляду на установлені результати - робити відповідні правові висновки.

Отже, наявна боргова розписка від 20.05.2021, яка написана власноруч ОСОБА_3 , підтверджує факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики, оскільки у ній зазначено факт отримання відповідачем від позивача коштів у позику із зазначенням строку їх повернення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, позики.

Судом встановлено, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язань, взятих на себе, відповідно до договору позики від 20.05.2021 і заборгованість за борговою розпискою від 20.05.2021 відповідачем добровільно не сплачується, доказів сплати частини суми боргу відповідачем не надано, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості примусово.

Питання про судові витрати вирішено судом згідно норм ст.141 ЦПК України, відповідно до якої витрати позивача на оплату судового збору, які документально підтверджені (а.с.1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.141, 258, 263, 264, 265, 267, 268, 280, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20.05.2021 №1 у сумі 53 000 (п`ятдесят три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.В. Солоха

Повний текст рішення складено 28.10.2021.