Постанова

від 18.10.2021 по справі 718/2309/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року

м. Чернівці

справа № 718/2309/20

провадження 22-ц/822/808/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів Височанської Н.К., Одинака О.О.

секретаря Тодоряка Г.Д.

з участю представника Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області Петренка Віталія Олександровича

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач Чернівецька міська рада, Неполоковецька селищна рада Кіцманського району Чернівецької області

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 червня 2021 року, головуючий у першій інстанції Мінів О.І.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання реєстраційної дії незаконною та скасування.

Зазначала, що між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 18 вересня 2009 року, за яким ОСОБА_2 отримано право оренди земельної ділянки площею 0,2399 га кадастровий №7322580200:05:001:0320 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування торгово-побутового комплексу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 є одним із спадкоємців після смерті ОСОБА_2

ОСОБА_1 28 квітня 2011 року звернулася до Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області з заявою про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки та отримання дозволу на складання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 28 квітня 2011 року №70/04-11 надано ОСОБА_3 спірну земельну ділянку в оренду строком на 10 років, надано дозвіл на складання реєстраційної справи, зобов`язано ОСОБА_3 розпочати будівництво на земельній ділянці та зобов`язано землевпорядника Берегометської сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи.

Також рішенням Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 7 серпня 2015 року №67/40-2015 внесено зміни в пункт 1 рішення Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 28 квітня 2011 року №70/04-11 в частині строку оренди землі до 49 років, терміну будівництва торгового комплексу до 3 років, зобов` язано ОСОБА_1 виконати певні дії для реєстрації змін та доповнень.

Посилалася на те, що Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_1 договору оренди зазначеної земельної ділянки не укладено.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 16 січня 2016 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Чорнобровим Р.М. вчинено запис за №14164358 про державну реєстрацію іншого речового права про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2399 га., кадастровий №7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації такого права став витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер 7300962262015 від 16 березня 2015 року та договір оренди від 18 серпня 2009 року б/н між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_2 .

Вважає протиправним запис Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року, так як договір між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та померлою ОСОБА_2 оренди земельної ділянки від 18 вересня 2009 року втратив свою чинність.

ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 не звертався до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Просила визнати запис та рішення про державну реєстрацію іншого речового права, вчинений Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 січня 2016 року про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1

ОСОБА_1 у травні 2021 року уточнила позовні вимоги, просила визнати рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року, протиправним та скасування, припинення права ОСОБА_1 оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду чернівецької області від 4 червня 2021 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 4 червня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протиправним та скасування, припинення права оренди земельної ділянки задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, як для застосування спливу позовної давності, та і для вирішення спору загалом, зокрема, не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки всім обставинам, наведеним ОСОБА_1 , щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вказує, що перебіг позовної давності починається з моменту коли ОСОБА_1 дізналася про наявність реєстрації права оренди земельної ділянки 27 травня 2019 року, з часу отримання запрошення до Кіцманського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з питань нарахування орендн6ої плати за землю, а не з моменту проведення державної реєстрації такого права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання рішення про державну реєстрацію іншого речового права протиправним та скасування, припинення права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції послався на положення ч.1 ст.204, ч.1 ст.210, ч.1, 3 ст.215, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч.1, 2 ст.792 ЦК України, ч.1 ст.93, ч.4 ст.124 ЗК України, статтями 1, 6, 15, 20 Закону України Про оренду землі , п.1 ч.1 ст.2, ст.9, ч.1,2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1 за спливом позовної давності.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про протиправність державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , оскільки Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_1 договір оренди не укладений, а договір між власником Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та померлою ОСОБА_2 оренди земельної ділянки від 18 вересня 2009 року не може бути підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Водночас судом першої інстанції встановлено порушення державним реєстратором вимог ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не встановлення відповідності поданих документів вимогам законодавства, наявності підстав для проведення реєстраційних дій, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Разом з тим суд першої інстанції послався на правила ч.1 ст.256, ч.1 ст.261, ч.4, 5 ст.267 ЦК України та пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судом першої інстанції встановлено, що 18 серпня 2009 року між Берегометською сільською радою Кіцманського району та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, у відповідності до якого ОСОБА_2 отримала право оренди на земельну ділянку площею 0,2399 га., кадастровий №7322580500:05:001:0320 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування торгово-побутового комплексу. Строк дії договору на 49 років (а.с.24-29).

Як вбачається із наданої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції від 19 листопада 2009 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30)

28 квітня 2011 року ОСОБА_5 звернулася з заявою до Берегометської сільської ради про передачу в оренду та отримання дозволу на складання договору оренди на земельну ділянку площею 0,2399 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка згідно договору оренди належала її померлій матері ОСОБА_2 (а.с. 31)

Рішенням сесії №70/04-11 від 28 квітня 2011 року Берегометська сільська рада надала ОСОБА_5 вказану земельну ділянку в оренду строком на 10-ть років, встановила орендну плату, надала дозвіл на складання реєстраційної справи, зобов`язала ОСОБА_3 розпочати будівництво на земельній ділянці та зобов`язала землевпорядника Берегометської сільської ради внести зміни в земельно-облікові документи (а.с. 32).

15 квітня 2014 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , що вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 14 грудня 2016 Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції (а.с. 17)

Як вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Берегометської сільської ради №252 від 17 березня 2015 року, земельна ділянка площею 0,2399 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 не забудована та на ній не здійснюється комерційна діяльність (а.с. 35)

5 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Берегометської сільської ради з заявою про зміну строку оренди земельної ділянки з 10 років на 49 років (а.с. 33).

17 серпня 2015 року у відповідності до Рішення №67/40-2015 Берегометська сільська рада вносить зміни в пункт 1 рішення №70/04-11 від 28 квітня 2011 року про зміну строку оренди землі з 10-ти до 49-ти років, продовжує термін будівництва торгового комплексу до 3-х років та зобов`язує ОСОБА_1 виконати певні дії для реєстрації змін та доповнень (а.с. 34).

Як вбачається із копії довіреності виданої 10 березня 2015 року та долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в державних органах з усіх необхідних питань та представляти її інтереси (а.с. 36)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 16 січня 2016 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Чорнобровим Р.М. вчинено запис за №14164538 про державну реєстрацію іншого речового права про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2399 га., кадастровий №7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації такого права послужив Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер 7300962262015 від 16 березня 2015 року та Договір оренди б/н від 18 серпня 2009 року між Берегометською сільською радою та ОСОБА_2 . Підставою внесення запису є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29248863 від 14 квітня 2016 (а.с. 18-19).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду , уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року, протиправним та скасування, припинення права ОСОБА_1 оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалося прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 січня 2016 року на підставі договору між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та померлою ОСОБА_2 оренди земельної ділянки від 18 вересня 2009 року, який втратив чинність, не вчинення Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Однак, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про припинення права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції не навів мотивів та посилань на норми матеріального права, не вказав підстав ухвалення судового рішення в частині цієї позовної вимоги.

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним Кодексом України, Земельним Кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Оренда землі - це окрема організаційно-правова договірна форма використання земельної ділянки, яка передбачає передачу її власником - орендодавцем (державою, територіальною громадою чи юридичною особою) у тимчасове строкове володіння та користування іншій особі - орендареві, за плату для здійснення діяльності з привласненням останнім одержаної продукції і доходів.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Згідно частини першої статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Якщо умовами оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-375цс15.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом зазначала, що є одним із спадкоємців ОСОБА_7 .

Пунктом 34 договору між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_2 оренди землі від 18 серпня 2009 року встановлено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; ліквідації юридичної особи; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника і орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Також пунктом 35 наведеного Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, умовами договору між Берегометською сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_2 оренди землі від 18 серпня 2009 року не передбачено заборону переходу права на оренду в порядку спадкування.

Водночас наведеним Договором не передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або припинення договору.

Ураховуючи наведене ОСОБА_1 набуто право оренди спірної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 .

У матеріалах справи відсутні докази того, що вказане право також реалізовано іншим спадкоємцем.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а (провадження К/9901/15205/18) зазначено, що земельні ділянки можуть належати фізичним особам не лише на праві власності, але й перебувати у їх постійному або тимчасовому користуванні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" допускається перехід прав на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи - орендаря до спадкоємців, якщо інше не передбачено договором оренди і якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. В такому випадку, об`єктом спадкування виступають права та обов`язки померлого орендаря, а не право користування земельною ділянкою, оскільки за частиною 1 статті 1225 Цивільного кодексу України об`єктом спадкування виступає саме право власності на земельну ділянку.

Згідно з положеннями законодавства свідоцтво про право на спадщину із зазначенням успадкованого права оренди є правовою підставою для переукладання (внесення змін щодо нового орендаря) договору оренди земельної ділянки.

Ураховуючи, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря ОСОБА_2 до спадкоємця ОСОБА_1 , перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи ОСОБА_1 в порядку спадкування не є підставою для припинення договору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про припинення права оренди земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Чернівецькою міською радою та Неполоковецькою селищною радою Кіцманського району Чернівецької області рішення суду не оскаржено.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 містить доводи виключно щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ч.4 ст.267 ЦК України, спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Отже апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не має повноважень самостійно вдаватися в переоцінку висновків суду першої інстанції про протиправність рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 , на які є посилання в апеляційній скарзі, не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , що є підставою для визнання рішення про державну реєстрацію іншого речового права протиправним.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах справи відсутні докази не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

ОСОБА_1 не надано доказів на доведеність обставин не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , на наявності яких наполягає позивач.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування наслідків спливу позовної давності.

На підставі ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п.11постанови Пленуму Верховного СудуУкраїнивід18грудня 2009року №14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до абз.1.2 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18 зроблено висновок, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

За обставин доведеності порушення права ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправним рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року, наявні підстави для застосування позовної давності.

Не можна погодитися і з посиланням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що датою, коли остання дізналася про порушення свого права є 27 травня 2019 року, отримання запрошення до Кіцманського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з питань нарахування орендної плати за землю.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до частини 1статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення своїх прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

ОСОБА_1 посилалася на порушення права рішенням про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року.

У матеріалах справи відсутні докази факту, що ОСОБА_1 не могла дізнатися про порушення свого цивільного права.

Обставини не здійснення ОСОБА_4 на виконання доручення ОСОБА_1 звернення до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області з заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 не можуть свідчити про початок перебігу позовної давності з 27 травня 2019 року часу отримання запрошення до Кіцманського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області з питань нарахування орендної плати за землю за відсутності доказів.

За таких обставин строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 розпочався з часу прийняття рішенням про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року, тобто з січня 2016 року.

Водночас ОСОБА_1 вернулася до суду у листопаді 2020 року, тобто поза межах строку позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 про визнати рішення про державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322580500:05:001:0320 за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області від 16 січня 2016 року, протиправним та скасування за спливом позовної давності.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, роз`яснено ОСОБА_1 , що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначена ухвала не оскаржена.

Оскільки суд адміністративної юрисдикції відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом з тим же предметом та підставою позову, заявленим до Чернівецької міської ради, що є відповідачем у зазначеній справі, це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду в частині звернення з позовними вимогами до Чернівецької міської ради та на ефективний засіб юридичного захисту.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства , заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії , заява № 36760/06, пункт 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

Так, у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися в судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24).

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання реєстраційної дії незаконною та скасування, рішення підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 4 червня 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Дата складання повного судового рішення 27 жовтня 2021 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді Н.К. Височанська

О.О. Одинак