Рішення

від 11.10.2021 по справі 120/4301/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

11 жовтня 2021 р. Справа № 120/4301/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області

про визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області, де позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області №230 від 01.04.2021 року Про падання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки групі громадян згідно додатку № 1 до рішення №230 від 01.04.2021 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення 5 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області №208 від 01.04.2021 Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Копайгородської селищної ради .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у березні 2021 року звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області.

Вказане клопотання відповідачем отримано однак, згідно відповіді селищної ради викладеній у листі від 16.04.2021 року №222, звернення позивача залишено без належного реагування, оскільки на бажану Позивачем земельну ділянку були надані дозволи на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам.

Поряд з цим, рішенням 4 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Вінницької області №230 від 01.04.2021 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки групі громадян згідно додатку № 1 до рішення №230 від 01.04.2021 року.

Окрім цього, позивач вважає протиправним рішення 5 позачерговій сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради №208 від 01.04.2021 року Про затвердженим Положення про порядок наданим земельних ділянок громадянам для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Копайгородської селищної ради , оскільки норми затвердженого положення суперечать Земельному кодексу України та Конституції України.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 22.06.2021 у задоволенні заяви представника Позивача про забезпечення позову до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області про визнаним протиправним та скасування, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що до клопотання додано копії документів, які не засвідченні в установленому порядку. У зв`язку з чим клопотання позивача не могло розглядатися на сесії, про що засвідчено протоколом № 5 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Також наголошує, що бажана для позивача земельна ділянка, була розподілена іншим особам. Це здійснено з тим, щоб ОСОБА_1 , при усуненні недоліків і при належному зверненні з повторним клопотанням, врахувала дані обставини. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач у березні 2021 року звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області.

Вказане клопотання відповідачем отримано однак, згідно відповіді селищної ради викладеній у листі від 16.04.2021 року №222, звернення позивача залишено без належного реагування, оскільки на бажану Позивачем земельну ділянку були надані дозволи на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам.

Поряд з цим, рішенням 4 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Вінницької області №230 від 01.04.2021 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки групі громадян згідно додатку №1 до рішення №230 від 01.04.2021 року.

Окрім цього, позивач вважає протиправним рішення 5 позачерговій сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради №208 від 01.04.2021 року Про затвердженим Положення про порядок наданим земельних ділянок громадянам для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Копайгородської селищної ради , оскільки норми затвердженого положення суперечать Земельному кодексу України та Конституції України.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є;) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного встановлено, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною п`ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494924).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а (реєстраційний номер в ЄДСРС 78626478) відступив від висновку, викладеного в постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16) та від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), згідно з яким ненадання дозволу на розроблення проєкту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Так, Верховний Суд у справі № 509/4156/15-а дійшов висновку, що згідно з абзацом третім частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17).

Використання особою права замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно з чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Як встановлено з матеріалів справи, Копайгородська селищна рада листі від 16.04.2021 №222, звернення позивача залишено без належного реагування, оскільки на бажану Позивачем земельну ділянку були надані дозволи на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам.

Суд наголошує на тому, що вказаний лист Копайгородської селищної ради від 16.04.2021 №222 не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийнятим за результатом розгляду заяви позивача.

У даній справі за наслідками розгляду заяви позивача в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення, у той час як відповідач протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що селищна рада не прийняла жодного рішення з числа тих, які орган місцевого самоврядування повинен був прийняти за законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 804/6698/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85323200), від 30.08.2019 у справі № 420/5288/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83943059) та від 25.10.2019 у справі № 803/1071/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85206620).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки матеріали справи свідчать, що Копайгородської селищною радою за результатами розгляду клопотання позивача не прийняла рішення ані про надання такого дозволу, ані про відмову у його наданні, та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд вважає що у діях відповідача наявна протиправна бездіяльність.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області.

Також для належного захисту прав позивача слід зобов`язати Копайгородську селищну раду розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області, з огляду на таке.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як було вказано вище, Копайгородська селищна рада за результатами розгляду клопотання позивача не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у його наданні.

Отже, відповідач не досліджував клопотання та додані до нього документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні, тобто не розглянув заяву по суті.

Таким чином, оскільки подане позивачем клопотання не було розглянуто відповідачем по суті, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути по суті клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.

Щодо протиправності рішення 4 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області №230 від 01.04.2021 року Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки групі громадян згідно додатку №1 до рішення №230 від 01.04.2021 суд зазначає, що надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не є першочерговою підставою для набуття права власності на земельну ділянку, а лише частина процедури для досягнення такої цілі. Відтак на даний час, жодних прав позивача зазначеним рішенням не порушено, так як і не порушено таких прав рішенням 5 позачергової сесії 8 скликання Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області №208 від 01.04.2021 Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Копайгородської селищної ради . Тому позовні вимоги, у цій частині, задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку твердження відповідача стосовно того, що земельна ділянка зарезервована під пасовище, суд зазначає наступне.

Визначаючись з приводу правомірності такої відмови, суд першочергово звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, якими визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу.

Проте, надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особами не передбачена вищевказаною нормою земельного законодавства як підстава для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що ті підстави відмови, які зазначенні в листі від 16.04.2021 року №222, не ґрунтуються на положеннях земельного законодавства, тому суд такі до уваги не приймає.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Окремо слід зазначити, що відповідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо не прийняття нормативного акту у формі рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 24.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області.

Зобов`язати Копайгородську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянської о господарства площею 2.00 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0520282600:02:003:0016 на території Копайгородської селищної ради (за межами населених пунктів) Барського району Вінницької області з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Копайгородська селищна рада Барського району Вінницької області (Вінницька обл., Барський р-н, смт. Копайгород. вул. Центральна, буд. 28, 23053, Код ЄДРПОУ-04326112).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар