Рішення

від 19.10.2021 по справі 640/33686/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Київ № 640/33686/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників:

позивача - Мельник Галини Петрівни (довіреність б/н від 19.11.2020),

відповідача - Бугаєнко Світлани Сергівни (самопредставництво суб`єкта владних повноважень),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТССМ"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТССМ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0144310701, №0144390701, №0144430701.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір №02/01-2018 від 02.01.2018 про надання послуг укладений між позивачем та ТОВ Проспекте Україна , договір №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг укладений між позивачем та ПрАТ ВФ Україна та три додаткові угоди до вказаного договору є дійсними, операції за ними щодо надання маркетингових, інформаційно-консультаційних та інших послуг є реальними та належним чином підтвердженими документально та податковим органом не оспорюються. Послуги отримані за вказаними договорами були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме, вони були спрямовані на стимулювання збуту та просування конкретних видів товару (моделей телефонів/смартфонів), які позивачем постачаються на регулярній основі та як результатам слугували дієвим засобом підвищення об`ємів роздрібної торгівлі, стимулювання попиту на дані товари, що реалізуються в торговельних точках, які є покупцями товарів позивача, зацікавлення нових споживачів цими товарами. Також позивач зазначив про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності на підставі статті 117 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Відповідачем надано суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено, що останнім не подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення ф. № 20-ОПП щодо орендованих приміщень та автомобіля. Також відповідач зазначив про те, що позивач займається дистрибуцією та розповсюдженням на території України мобільних приладь (телефонів), а також аксесуарів та супутніх товарів до них та відповідно до договорів з покупцями право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця, коли продукція передана постачальником перевізнику покупця, тобто продукція яка знаходиться в торгівельних точках та стосовно якої ТОВ Проспекте Україна та ПрАТ ВФ Україна були надані послуги позивачу не належить на праві власності позивачу.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

В період з 20.10.2020 по 09.11.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТССМ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.10.2017 по дату завершення перевірки, валютного - за період з 30.10.2017 по дату завершення перевірки, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 30.10.2017 по дату завершення перевірки та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2020 №2196/Ж5/26-15-07-01-01/41692963, яким встановлено порушення:

- пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 663 642 грн.;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, товариство не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму 2 663 642 грн.;

- порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, а саме, не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

14.12.2020 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0144310701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 329553,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 665911,00 грн.;

- № 0144390701, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 41 417,00 грн.;

- № 0144430701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини мали місце в період з травня по серпень 2020 року, а отже до них мають застосовуватись норми права чинній на момент їх існування.

В частині оскарження податкових повідомлень - рішень від 14.12.2020 №0144310701, №0144390701 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Між позивачем та ТОВ Проспекте Україна укладено договір про надання послуг від 02.01.2018 №02/01-2018 відповідно до якого останнім має бути надано позивачу наступні послуги: проведення мерчендайзингу в торгівельних точках, в тому числі, але не виключно, в м. Києві, м. Одесі, м. Дніпрі, м. Харкові та м. Львові; інформаційно-консультаційні послуги з питань мерчендайзингу; інформаційно-консультаційні послуги з питань маркетингу; виробництво та розповсюдження виготовлених рекламно-інформаційних матеріалів/продукції. Також договором передбачено, що перелік послуг не є вичерпним та може бути змінений та/або доповнений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії актів приймання - передачі наданих послуг та звітів про надання маркетингових послуг, а на підтвердження здійснення оплати - копії виписок по рахунку.

Позивачем було укладено з ПрАТ ВФ Україна договір №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг та три додаткові угоди до нього відповідно до умов яких останній будучи оператором мобільного зв`язку, в порядку та на умовах, визначених договором надає позивачу інформацію у вигляді статистичних звітів, а також інші інформаційні послуги, погоджені сторонами у додаткових угодах, зокрема, відправлення інформаційних повідомлень абонентам за критеріями замовника.

На підтвердження факту отримання послуг від ПрАТ ВФ Україна позивачем надано суду копії актів приймання - передачі наданих послуг, а на підтвердження здійснення оплати - копії виписок по рахунку.

Відповідачем факт отримання позивачем за договором №02/01-2018 від 02.01.2018 про надання послуг від ТОВ Проспекте Україна та за договором №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг від ПрАТ ВФ Україна послуг обумовлених умовами укладених договорів не заперечується. Водночас, відповідач зазначає про те, що вказані послуги не були використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки позивач займається дистрибуцією та розповсюдженням на території України мобільних приладів (телефонів), а також аксесуарів та супутніх товарів до них та відповідно до договорів з покупцями право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця, коли продукція передана постачальником перевізнику покупця, тобто продукція яка знаходиться в торгівельних точках та стосовно якої ТОВ Проспекте Україна та ПрАТ ВФ Україна були надані послуги позивачу не належить на праві власності позивачу.

Між позивачем та SN Mobile Oy ("HMD Global") укладено договір поставки виробів TSN Mobile від 22.11.2017 відповідно до умов якого TSN Mobile погоджується здійснювати поставку позивачу, а позивач погоджується займатися продажем, маркетингом та розповсюдженням на території України визначених товарів, таких як мобільні пристрої, а також аксесуари та супутні товари виготовлені TSN Mobile Oy ("HMD Global") чи виготовлені для HMD Global на невиключній основі, як вказано в замовленнях на придбання виробів розмішених позивачем та підтверджених TSN Mobile згідно умов договору.

Розділом 5 вказаного договору до обов`язків позивача віднесено здійснення стимулювання продажу виробів на території України згідно умов укладеного договору. Також вказаним розділом передбачено, що позивач погоджується включати до маркетингових матеріалів, незалежно від форми та засобів розповсюдження, повідомлення, попередження, коментарі та іншу інформацію, яку йому надасть TSN Mobile. При цьому визначено, що демонстрація, реклама та просування виробів буде відповідати всім діючим законам, правилам, регламентам та керівним принципам на території України, включаючи всі регламенти та керівні принципи по відношенню до маркетингу для дітей.

Таким чином умовами договір поставки виробів TSN Mobile від 22.11.2017 чітко визначено, що позивач має здійснювати маркетинг та просування продукції, а саме, мобільних пристроїв, а також аксесуарів та супутніх товарів виготовлених TSN Mobile Oy ("HMD Global") чи виготовлених для HMD Global на невиключній основі. Також на позивача покладено умовами договору обов`язок включати до маркетингових матеріалів, незалежно від форми та засобів розповсюдження, повідомлення, попередження, коментарі та іншу інформацію, яку йому надасть TSN Mobile.

Факт того, що за послуги отримані позивачем договором №02/01-2018 від 02.01.2018 про надання послуг від ТОВ Проспекте Україна та за договором №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг від ПрАТ ВФ Україна стосуються продукції, яка була отримана від TSN Mobile за договором поставки виробів TSN Mobile від 22.11.2017 сторонами не заперечується та підтверджується документи наявними в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було укладено договір №02/01-2018 від 02.01.2018 про надання послуг з ТОВ Проспекте Україна та договір №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг з ПрАТ ВФ Україна з метою виконання умов договору поставки виробів TSN Mobile від 22.11.2017 укладеного з SN Mobile Oy ("HMD Global").

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки відповідно до умов договору поставки виробів TSN Mobile від 22.11.2017, укладеного з SN Mobile Oy ("HMD Global"), позивач здійснює розповсюдження продукції а саме, мобільних пристроїв, а також аксесуарів та супутніх товарів виготовлених TSN Mobile Oy ("HMD Global") чи виготовлених для HMD Global на невиключній основі на територію України на постійній основі, то обсяги реалізованої ним продукції роздрібним продавцям напряму залежать від обсягів реалізації останніми придбаної у позивача продукції. Таким чином стимулювання роздрібної реалізації товару поставку якого позивач здійснив на територію України безпосередньо шляхом проведення маркетингових та статистичних досліджень та розповсюдження інформації про товар, напряму сприяє підвищенню обсягів реалізованого позивачем товару.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що оскільки послуги отримані позивачем за договором №02/01-2018 від 02.01.2018 про надання послуг від ТОВ Проспекте Україна та за договором №0908/18 від 09.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг від ПрАТ ВФ Україна безпосередньо пов`язані господарською діяльністю позивача спрямовані на підвищення обсягів реалізації позивачем товару, то позивачем не було допущено встановленого актом від 16.11.2020 №2196/Ж5/26-15-07-01-01/41692963 порушення пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а отже наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.12.2020 №0144310701, №0144390701.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 14.12.2020 №0144430701 суд зазначає наступне.

Відповідно до акту від 16.11.2020 №2196/Ж5/26-15-07-01-01/41692963 перевіркою позивача встановлено використання у господарській діяльності орендованих приміщень, а саме:

- оренда нежитлового приміщення за адресою: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, оф. 811, що використовувалось на підставі договору від 11.01.2018 б/н, укладеного із ТОВ Південний Поділ (код 38896370) щодо користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 15 кв.м. (юридична адреса). Орендна плата складає 49531,68 грн. на місяць (в тч. ПДВ);

- оренда нежитлового приміщення за адресою: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, оф. 811 що використовувалось на підставі договору від 14.11.2018 б/н, укладеного із ТОВ Південний Поділ (код 38896370) щодо користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 15 кв.м. (юридична адреса). Орендна плата складає 50814,40 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ).;

- оренда нежитлового приміщення за адресою: 03038, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 4. оф. 101-07 що використовувалось на підставі договору від 23.10.2019 б/н, укладеного із ТОВ Регус Бізнес Центри Україна (код 30109486) щодо користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 3 кв.м. (юридична адреса). Орендна плата складає 3701,16 грн. на місяць (в т.ч. ПДВ).

Також вказаним актом встановлено, що позивачем було придбано автомобіль (Skoda kodiaq 2017 року колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 ) у контрагента ТССМ s.r.o. (Чеська Республіка), згідно контракту поставки транспортного засобу від 01.04.2019 року б/н, який надалі було реалізовано покупцю ( ОСОБА_1 ) згідно договору купівлі - продажу транспортного засобу 8045/2019/1838778 від 23.12.2019.

Водночас, за результатами перевірки, результати якої оформлено актом від 16.11.2020 №2196/Ж5/26-15-07-01-01/41692963, встановлено, що позивачем не подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення ф. № 20 - ОПП щодо орендованих приміщень, та автомобіля.

Зазначені факти позивачем не заперечуються, доказів та обґрунтувань на їх спростування позивач суду надано не було.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 22.1 статті 22 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Пунктом 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 встановлено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Пунктами 8.4 та 8.5 розділу VIII вказаного Порядку встановлено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою N 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни.

Отже, платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах, повідомляти про всі об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадиться діяльність шляхом подання до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження подання до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення ф. № 20 - ОПП щодо орендованих приміщень, та автомобіля відносно яких актом від 16.11.2020 №2196/Ж5/26-15-07-01-01/41692963 встановлено порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати вказані висновки акту перевірки необґрунтованими.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

Посилання позивача на факт того, що пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності за неподання форми № 20-ОПП, оскільки вказаною нормою встановлено відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених саме Податковим кодексом України заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі у той час, як подання повідомлення за формою № 20-ОПП визначено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що обов`язок платника податків стати на облік у контролюючих органах, повідомляти про всі об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність шляхом подання до контролюючого органу відповідного повідомлення протягом 10 робочих днів встановлено пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а Порядком на який посилається позивач лише визначено форму відповідного повідомлення.

Інших обґрунтувань крім посилань на те, що відповідачем не могло бути його притягнуто до відповідності на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, крім посилань на те, що вказаною нормою не передбачено відповідальності за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП позивачем наведено не було.

З огляду на зазначено суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.12.2020 №0144430701.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТССМ" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, поверх 2, офіс 101-07, код ЄДРПОУ 41692963) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.12.2020 №0144310701 та №0144390701.

3. В іншій частині позову - відмовити .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлено 28.10.2021.