Рішення

від 21.09.2021 по справі 563/663/21

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/663/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2021 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Кулика Є.В.

секретар судового засідання Заруцький А.О.

розглянувши у судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна у формі грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про про повернення безпідставно набутого майна у формі грошових коштів.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує, що 03 квітня 2021 року, помилково здійснила перерахунок 20 582,91 грн., на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк ПриватБанк , МФО 305299, №картки НОМЕР_1 , що підтверджується дублікатом квитанції №Р24А869527921А05445 від 03.04.2021, код квитанції Р24АР24А869527921А05445 на суму 20 582,91 грн. Вказує, що відповідні кошти мали бути сплачені для товариства з обмеженою відповідальністю Компанія РСТ (код ЄДРПОУ 38794585), як поворотна фінансова допомога від засновника (яким є позивач), для подальшої переказу цих коштів від ТОВ Компанії РСТ для ФОП ОСОБА_3 за договором надання транспортно-експедиційних послуг. Водночас помилково вони були перераховані ОСОБА_2 . Жодних правових підстав для отримання коштів від ОСОБА_1 у ОСОБА_2 немає. Вказує, що жодних договорів чи інших правочинів між сторонами не було. У зв`язку з чим вважає, що ОСОБА_2 зобов`язаний повернути неналежні йому кошти.

16 липня 2021 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого категорично заперечує проти задоволення позовних вимог, у задоволення таких просить відмовити повністю. В обґрунтування відзиву вказує, що 31 березня 2021 року між Експедитором-ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Компанія РСТ було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 23. Відповідно до договору за маршрутом Амстердам-Рівне здійснювалося перевезення вантажу - харчових добавок на палетах 22 т, транспортним засобом марки Volvo , реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водієм якого був він - ОСОБА_2 , вартість перевезення 1350 євро. Відповідно до Договору - заявки № 23 від 31.03.2021 між Експедитором ФОП ОСОБА_4 та перевізником - ФОП ОСОБА_2 за маршрутом Амстердам (Нідерланди) - Рівне (Україна) здійснено перевезення вантажу - харчові добавки на палеттах 22 т., вартість перевезення 1350 Свро. 01 квітня 2021 року його автомобіль був завантажений в порту м.Амстердам та здійснено рух в напрямку місця розвантаження м. Рівне. З квітня 2021 року під час проїзду в Республіці Польща транспортний засіб на контрольно-пропускному пункті Дорогуск пройшов зважування на перевірку навантаження на загальний автопоїзд та навантаження на кожну вісь. Після зважування було виявлено перевантаження автомобіля на вагу - 320 кг., тому на мене було накладено штраф в розмірі 6300 польських злотих (дані обставини підтверджуються протоколом №302060/00416/W/2021 та MABDAT KARNY seria De № 0782489). Оплата штрафу разом із комісією банку становила 6345 злотих. Також, транспортних засіб був поставлений на майданчик та заборонено подальший рух до сплати штрафу за перевантаження. Відповідно до Договору - заявки, він як перевізник не несе відповідальність за перевантаження та рух в подальшому транспортного засобу із вантажем було заборонено, оплату штраф за перевантаження здійснив замовник ТОВ Компанія РСТ . Оскільки, позивач ОСОБА_1 є засновником ТОВ Компанія РСТ , про що вона підтверджує в позовній заяві, вона перерахувала на картковий рахунок частину коштів для сплати штрафу за перевантаження в сумі 20582,91 гри. та іншу частину штрафу в сумі 15200 грн. перерахував ОСОБА_5 . Відповідно до банківської квитанції № 8099 від 03.04.2021 року ним було сплачено штраф на загальну суму 6345 злотих.

28 липня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, де остання з огляду на наведені у ній обґрунтування просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, акцентує увагу на відсутності будь-яких договірних взаємовідносин між нею та відповідачем. Зазначає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів в частині того, що саме вона мала сплачувати штраф. Вважає, що являючись засновником ТОВ Компанія РСТ не несе відповідальності своїми власними коштами за дії компанії.

Ухвалою судді Корецького районного суду Рівненської області від 29 червня 2021 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника за наявними у справі доказами, заявлені вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника за наявними у справі доказами, в задоволенні вимог просить відмовити.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Встановлено, що ОСОБА_1 03 квітня 2021 року, здійснила перерахунок 20 582,91 грн., на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк ПриватБанк , МФО 305299, № картки НОМЕР_1 , що підтверджується дублікатом квитанції №Р24А869527921А05445 від 03.04.2021, код квитанції Р24АР24А869527921А05445 на суму 20 582,91 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач, між нею та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, тоді як відповідні кошти у сумі 20582,91 грн. були перераховані помилково, без жодної правової підстави.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору, 21 квітня 2021 року за адресою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) було направлено вимогу про повернення безпідставно набутого майна в формі грошових коштів в розмірі 15 200 грн., що підтверджується накладною №3302405258690 від 21.04.2021 року та описом вкладення у цінний лист. Згідно даних трекінгу листа з офіційного веб-сайту Укрпошта, лист було вручено 26 квітня 2021 року. Однак, відповідач кошти не повернув на лист жодним чином не відповів.

В заперечення позовних вимог представник відповідача вказує, що між позивачем та відповідачем виникли усні договірні відносини, на щодо сплати штрафних санкцій.

Зокрема, судом встановлено, що 31 березня 2021 року між Експедитором-ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Компанія РСТ було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 23. Відповідно до договору за маршрутом Амстердам-Рівне здійснювалося перевезення вантажу - харчових добавок на палетах 22 т, транспортним засобом марки Volvo , реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водієм якого був він - ОСОБА_2 , вартість перевезення 1350 євро. Відповідно до Договору - заявки № 23 від 31.03.2021 року між Експедитором ФОП ОСОБА_4 та перевізником - ФОП ОСОБА_2 за маршрутом Амстердам (Нідерланди) - Рівне (Україна) здійснено перевезення вантажу - харчові добавки на палеттах 22 т., вартість перевезення 1350 євро. 01 квітня 2021 року його автомобіль був завантажений в порту м.Амстердам та здійснено рух в напрямку місця розвантаження м. Рівне. З квітня 2021 року під час проїзду в Республіці Польща транспортний засіб на контрольно-пропускному пункті Дорогуск пройшов зважування на перевірку навантаження на загальний автопоїзд та навантаження на кожну вісь. Після зважування було виявлено перевантаження автомобіля на вагу - 320 кг., тому на нього було накладено штраф в розмірі 6300 польських злотих (дані обставини підтверджуються протоколом №302060/00416/W/2021 та MABDAT KARNY seria De № 0782489). Оплата штрафу разом із комісією банку становила 6345 злотих.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України визначає загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов : а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна ( відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України ).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають : 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено такий висновок: "Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України".

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.

Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач отримав кошти в сумі 20582,91 грн. без достатньої правової підстави у зв`язку з тим, що ці кошти вона перерахувала помилково.

Тобто, за твердженнями позивача, безпідставне набуття відповідачем грошових коштів було результатом саме його поведінки (помилки).

Однак, таке обґрунтування позову викликає об`єктивні сумніви, оскільки належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження помилковості перерахування відповідачу коштів позивач не надав та жодних обставин, які б свідчили про можливість такої помилки, суд не встановив.

Доказів того, що кошти мали бути переказані для товариства з обмеженою відповідальністю Компанія РСТ (код ЄДРПОУ 38794585), як поворотна фінансова допомога від засновника (яким є позивач), для подальшої переказу цих коштів від ТОВ Компанії РСТ для ФОП ОСОБА_3 позивач суду не надав.

Зміст квитанцій про переказ грошових коштів дає підстави стверджувати, що позивач особисто надала касиру банку інформацію про отримувача коштів, його ідентифікаційний код та картковий рахунок з метою переказу коштів.

Отже, очевидним є те, що перерахунок коштів позивачем здійснювався не помилково, а свідомо, цілеспрямовано та виключно в силу відносин, які склалися у нього з відповідачем і такі відносини передбачали необхідність перерахунку коштів.

Іншої причини і конкретної мети перерахунку коштів позивач не наводить. У чому полягає помилковість його дій, чи то стосовно отримувача коштів, чи їх цільового призначення, не зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та недоведеністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 7, 12, 16, 259, 263, 265, 268, 353 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна у формі грошових коштів - відмовити повністю.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 вересня 2021 року.

Суддя: Є.В. Кулик