Постанова

від 27.10.2021 по справі 823/329/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/329/16 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корсунське до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Корсунське з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2016 № 0000031700, № 0000041700, № 0000051700, № 0000061700, № 0000071700, № 0000081700, № 0000012200.

Постановою Верховного Суду від 23.02.2021 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 823/329/16, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 05.01.2016 № 0000031700, № 0000041700, № 0000051700, № 0000061700, № 0000071700, № 0000081700, № 0000012200.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне зясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2021.

У судовому засіданні 06.10.2021 оголошено по справі перерву до 27.10.2021.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

26.10.2021 до суду від апелянта надійшло клопотання про перенесення судового засідання, у звязку з введенням з 21.10.2021 нових правил перевезень пасажирів між областями та неможливістю забезпечити явку представника ГУ ДПС у Черкаській області.

Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні 06.10.2021 сторонами вже були надані пояснення. Крім того, явка до суду апеляційної інстанції не є обовязковою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Корсунське зареєстроване, як суб`єкт підприємницької діяльності 22.07.2003 за основним видом діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, ЄДРПОУ 32570104.

Наказом Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.10.2015 № 255, призначено документальну планову перевірку ТОВ Корсунське за період діяльності з 01.09.2013 по 30.09.2015.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Корсунське з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2013 по 30.09.2015, про що складено акт від 14.12.2015 № 162/22-22/32570104.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ Корсунське :

- п. 209.2 ст. 209 Кодексу №2755, п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 №11, в результаті чого було використано на невиробничі цілі тобто не за цільовим призначення податок на додану вартість в сумі 4651243 грн. 00 коп.;

- п. 302.1 ст. 302 Кодексу №2755 в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок за вересень - грудень 2013 року на загальну суму 1312 грн. 63 коп. та за 2014 рік на загальну суму 2291 грн. 63 коп.;

- п. 176.2 ст. 176 Кодексу №2755, та "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в результаті недостовірного відображення даних у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ІІІ квартал 2015 року, відповідальність передбачена п. 119.2 ст. 119 Кодексу №2755;

- п. 167.1 ст. 167 Кодексу №2755, в результаті чого недоутримано та не перераховано в бюджет податок з доходів фізичних осіб у сумі 342 грн.;

- пп. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Кодексу №2755 та пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу №2755, в результаті чого податок з доходів фізичних осіб за орендовані земельні ділянки (паї) за 2013-2014 рр. перерахований не у повному обсязі, станом на 31.01.2015 сума недоплати становить 266732 грн. 32 коп.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 14.12.2015 № 162/22-22/32570104 та 04.01.2016 направлено відповідачу копії документів на підтвердження господарської діяльності позивача.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.01.2016 №0000031700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1585 грн. 80 коп., у тому числі за основним платежем - 1057 грн. 20 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 528 грн. 60 коп.;

- від 05.01.2016 №0000041700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 119864 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем - 79909 грн. 50 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 39954 грн. 75 коп.;

- від 05.01.2016 №0000051700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1398 грн. 29 коп., у тому числі за основним платежем - 932 грн. 19 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 466 грн. 10 коп.;

- від 05.01.2016 №0000061700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 2965 грн. 72 коп., у тому числі за основним платежем - 1977 грн. 15 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 988 грн. 57 коп.;

- від 05.01.2016 №0000071700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 274284 грн. 44 коп., у тому числі за основним платежем - 182856 грн. 29 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 91428 грн. 15 коп.;

- від 05.01.2016 №0000081700 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1020 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.;

- від 05.01.2016 №0000012200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 5814053 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем - 4651243 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1162810 грн. 75 коп.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Головного управління ДФС у Черкаській області.

Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Черкаській області від 09.03.2016 № 4992/2300-10-1210, зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 23.02.2021 звернув увагу на таке:

- судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки доводам контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинних документів під час перевірки, а лише часткове надання їх до заперечень на акт перевірки та до адміністративного позову;

- надані позивачем документи складені з порушенням статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та податкову звітність , в частині відсутності обов`язкових реквізитів, а саме: в рахунках-фактурах, видаткових накладних наявні лише підписи без розшифровки ПІБ осіб, які їх підписали, що не дає ідентифікувати осіб, які приймали участь в господарських операціях;

- судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушень, що слугували підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Суд першої інстанції, за наслідком нового розгляду спору, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем використано кошти за цільовим призначенням, відповідно до вимог ст. 209 Кодексу № 2755 та Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Встановленими обставинами справи спростовуються доводи відповідача щодо ненарахування позивачем за 2013 рік орендодавцям-фізичним особам орендної плати у сумі 1906299 грн. 18 коп., ненарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з орендної плати у сумі 285944 грн. 88 коп., ненарахування позивачем за 2014 рік орендодавцям-фізичним особам орендної плати у сумі 1330962 грн. 84 коп., ненарахування та неперерахувати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати у сумі 199644 грн. 44 коп., оскільки відповідачем для розрахунку узято данні, що не відповідають дійсності, так як спростовуються довідкою від 20.05.2016 № 9-28-0.6-3818/2-16 та наданими договорами оренди/суборенди з юридичними особами. Здійснення господарських операцій позивачем за перевіряємий період підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отримання послуг пов`язане з господарською діяльністю позивача.

Натомість, апелянт наголошує на ненаданні під час проведення перевірки позивачем первинних документів, а також зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої не врахував того, що надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами у справі адже виготовлені ТОВ Корсунське після встановлення порушень в акті перевірки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України).

Згідно з пунктом 301.1 ст. 301 ПК України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до норм п. 302.1 ст. 302 ПК України, об`єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

У силу приписів пункту 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пункт 1.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затвердженого постановою КМУ від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог ст.51 глави 2, пп. 70.16.1 п. 70.16 ст. 70 глави 6 розділу II, пп. 170.4.2 п. 170.4 ст. 170 та пп. "б"п. 176.2 ст. 176 розділу IV, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу №2755.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996), із змінами та доповненнями, визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до норм п. 2 ст. 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Так, статтею 9 Закону № 996, визначені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 23.09.2014 між позивачем та ТОВ Прайм Агросинтез , укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого, у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору (а.с.165 т.1). На виконання вказаного договору було видано видаткові накладні, виписано рахунки фактури та товаротранспортні накладні, що підтверджується матеріалами справи. Поставка товару здійснювалась позивачем власними засобами.

30.10.2014 за № 30/10-2 позивачем на адресу ТОВ "Прайм Агросинтез" направлено лист, відповідно до якого повідомлено, що при оплаті товару допущено механічну описку і замість "Оплата за насіння згідно рахунку" зазначено "Безвітсоткова поворотна фінансова допомога. Без ПДВ" (а.с.198 т.1). У відповідь на зазначений лист ТОВ "Прайм Агросинтез" (а.с.199 т.1) листом повідомило позивача, що зазначений лист опрацьовано та зараховано вказану оплату згідно виставленим рахункам фактури як оплату за насіння соняшника. Враховуючи зазначене, позивачем у повній мірі було оплачено товар отриманий за договором поставки від 23.09.2014 укладеного між ТОВ "Корсунське" та ТОВ "Прайм Агросинтез".

Також, 23.09.2014 між позивачем та ТОВ "Агротех-К", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору (а.с.227 т.1). На виконання вказаного договору було видано видаткові накладні, виписано рахунки фактури та товаротранспортні накладні, що підтверджується матеріалами справи. Поставка товару здійснювалась позивачем власними засобами.

30.10.2014 за № 30/10-1 позивачем на адресу ТОВ "Агротех-К" направлено лист, відповідно до якого повідомлено, що при оплаті товару допущено механічну описку і замість "Оплата за насіння згідно рахунку" зазначено "Безвітсоткова поворотна фінансова допомога. Без ПДВ" (а.с.253 т.1). У відповідь на зазначений лист ТОВ "Агротех-К" (а.с.254 т.1) листом повідомило позивача, що зазначений лист опрацьовано та зараховано вказану оплату згідно виставленим рахункам фактури як оплату за насіння соняшника. Враховуючи зазначене, позивачем у повній мірі було оплачено товар отриманий за договором поставки від 23.09.2014 укладеного між ТОВ "Корсунське" та ТОВ "Агротех-К".

Крім того, 23.09.2014 між позивачем та ТОВ "Скайс-Агрікор", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 200 т.1). На виконання вказаного договору було видано видаткові накладні, виписано рахунки фактури та товаротранспортні накладні, що підтверджується матеріалами справи. Поставка товару здійснювалась позивачем власними засобами.

30.10.2014 за № 30/10-3 позивачем на адресу ТОВ "Скайс-Агрікор" направлено лист, відповідно до якого повідомлено, що при оплаті товару допущено механічну описку і замість "Оплата за насіння згідно рахунку" зазначено "Безвітсоткова поворотна фінансова допомога. Без ПДВ" (а.с.225 т.1). У відповідь на зазначений лист ТОВ "Скайс-Агрікор" листом повідомило позивача, що зазначений лист опрацьовано та зараховано вказану оплату згідно виставленим рахункам фактури як оплату за насіння соняшника (а.с.226 т.1). Враховуючи зазначене, позивачем у повній мірі було оплачено товар отриманий за договором поставки від 23.09.2014 укладеного між ТОВ "Корсунське" та ТОВ ТОВ "Скайс-Агрікор".

Так, 29.10.2014 між позивачем та ТОВ "Тальнівська СЗТК", укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах визначених у цих договорах постачальник зобов`язуються передати покупцю (ТОВ "Корсунське") насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, найменування, кількість та вартість якого зазначаються у рахунках-фактурах Постачальника виставлених на адресу покупця. Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна та вартість товару визначається у рахунках фактурах та (чи) в додатках до вказаного договору, що є невід`ємною частиною договору (а.с.3 т.2). На виконання вказаного договору було видано видаткові накладні, виписано рахунки фактури та товаротранспортні накладні, що підтверджується матеріалами справи. Поставка товару здійснювалась позивачем власними засобами.

30.10.2014 за № 30/10-4 позивачем на адресу ТОВ "Тальнівська СЗТК" направлено лист, відповідно до якого повідомлено, що при оплаті товару допущено механічну описку і замість "Оплата за насіння згідно рахунку" зазначено "Безвітсоткова поворотна фінансова допомога. Без ПДВ" (а.с.7 т.2). У відповідь на зазначений лист ТОВ "Тальнівська СЗТК" листом повідомило, що зазначений лист опрацьовано та зараховано вказану оплату згідно виставленого рахунку фактури як оплату за насіння соняшника (а.с.8 т.2). Враховуючи зазначене, позивачем у повній мірі було оплачено товар отриманий за договором поставки від 29.10.2014 укладеного між ТОВ "Корсунське" та ТОВ "Тальнівська СЗТК".

Згідно з п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009, встановлено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідно мати: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тож, з наведеного слідує, що наявність товарно-транспортної накладної не є обов`язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб. Крім того, товарно-транспортні накладні підтверджують лише факт здійснення перевезення товару, однак, не можуть вказувати на наявність/відсутність такого товару.

Слід врахувати, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0000012200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 5814053 грн. 75 коп., слугувало саме порушення позивачем п. 209.2 ст. 209 ПК України, п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 №11, в результаті чого було використано на невиробничі цілі тобто не за цільовим призначення податок на додану вартість в сумі 4651243 грн. 00 коп.

Так, згідно з положеннями п. 209.2 ст. 209 ПК України, позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Згідно з п. 4 Порядку № 11, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що доводи податкового органу щодо використання позивачем коштів не за цільовим призначенням, з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.11 №11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів", є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, первинними документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПраймАгросинтез", ТОВ "Агротех", ТОВ "Скайс-Агрікор", ТОВ "Тальнівська СЗТК" щодо придбання у вказаних контрагентів насіння для використання його для власних потреб, на що, також правильно звернув увагу і суд першої інстанції, з огляду на що, позивачем було використано кошти за цільовим призначенням, відповідно до вимог ст. 209 ПК України та Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Доводи апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Крім того, слід врахувати, що повернення коштів на поточний рахунок позивача було зумовлено необхідністю сплати позивачем коштів у адресу контрагентів із рахунку указаного в реквізитах договорів та інших фінансово-господарських документів, а не з іншого, та необхідністю тимчасового зменшення заборгованості ТОВ "Корсунське" по кредиту-овердрафт (на поточному рахунку), що отримувався для використання у господарській діяльності на виробничі цілі. Повернуті кошти на поточний рахунок ТОВ "Корсунське", з спеціального рахунку були використані саме на виробничі цілі ТОВ "Корсунське".

Так, 30.10.2014 о 09:02 зі спеціального рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1815 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 300000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), які, в подальшому, використані на виробничі потреби підприємства: 30.10.2014 згідно платіжного доручення № 1817 оплачено ТОВ "Урочище Журавське" (за послуги по зниженню вологості кукурудзи) 100000 грн. (а.с.160 т.1); 04.11.2014 згідно платіжного доручення № 1824 оплачено ТОВ "Укрпетроліумгруп" (за паливо дизельне) 115222 грн. 25 коп. (а.с.152 т.1); 04.11.2014 згідно платіжного доручення № 1825 оплачено ТОВ "Катеринопільський Елеватор" (за послуги з приймання, сушіння та зберігання кукурудзи) 7537 грн. 13 коп. (а.с.158 т.1); 04.11.2014 згідно платіжного доручення № 1826 оплачено ТОВ "Урочище Журавське" (за послуги по зниженню вологості кукурудзи) 50000 грн. (а.с.143 т.1); 05.11.2014 згідно платіжного доручення № 1828 оплачено ТОВ "Катеринопільський Елеватор" (за послуги з приймання, сушіння та зберігання кукурудзи) 24185 грн. 06 коп. (а.с.140 т.1); 07.11.2014 згідно платіжного доручення № 1831 оплачено ТОВ "Урочище Журавське" (за послуги по зниженню вологості кукурудзи) 50000 грн. (а.с.136 т.1); 26.11.2014 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1878 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 60000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок); 26.11.2014 зі спецрахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1880 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 60000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок); 28.11.2014 зі спецрахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1882 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 59650 грн. (повернення коштів на поточний рахунок). 28.11.2014 о 11:54 зі спецрахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1884 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 40000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок); 28.11.2014 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1886 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 35857 грн. (повернення коштів на поточний рахунок). 28.11.2014 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 1888 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 62000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок).

Зазначені кошти (повернуті у період з 26.11.2014 по 28.11.2014), у подальшому, використані на виробничі потреби позивача: 09.12.2014 згідно платіжного доручення № 1900 оплачено ТОВ "АТМ Преміум" (за насіння) 149999 грн. (а.с.131 т.1); 15.12.2014 згідно платіжного доручення № 1915 оплачено ТОВ "Урочище Журавське" (за послуги по зниженню вологості кукурудзи) 45000 грн. (а.с.126 т.1); 17.12.2014 згідно платіжного доручення № 1922 оплачено ФОП ОСОБА_1 (за бензин) 25444 грн. 37 коп. (а.с.123 т.1); 22.12.2014 о 15:28 згідно платіжного доручення № 1938 оплачено ПП "Тальне-Агрохім" (за послуги по збиранню кукурудзи) 60000 грн. (а.с.121 т.1); 23.12.2014 згідно платіжного доручення № 1942 оплачено ТОВ "Укрпетроліумгруп" (за паливо дизельне) 107515 грн. 20 коп. (а.с.117 т.1) 27.01.2015 зі спецрахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2002 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 450000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок) та 27.01.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2003 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 528550 грн. (повернення коштів на поточний рахунок).

Зазначені кошти (повернуті 27.01.2015), у подальшому використані на виробничі потреби підприємства:28.01.2015 згідно платіжного доручення № 2009 оплачено ТОВ "Укрпетроліумгруп" (за паливо дизельне) 94362 грн. 45 коп. (а.с.113 т.1); 29.01.2015 згідно платіжного доручення № 2011 оплачено МПП "Фірма Ерідон" (за аміачну селітру) 486400 грн. (а.с.109 т.1); 02.02.2015 згідно платіжного доручення № 2024 оплачено ПП "Тальне-Агрохім" (за послуги по збиранню кукурудзи) 46600 грн. (а.с.106 т.1); 04.02.2015 згідно платіжного доручення № 2047 оплачено МПП "Фірма Ерідон" (за нітроамофоску) 592515 грн. (а.с.105 т.1). 03.03.2015 зі спецрахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2179 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 100000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), 03.03.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2180 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано грошові кошти в сумі 60000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), 03.03.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2181 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 100000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), 03.03.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2182 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 100000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), 03.03.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2183 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано кошти в сумі 50000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок), 03.03.2015 зі спец рахунку ТОВ "Корсунське" № НОМЕР_2 згідно платіжного доручення № 2184 на поточний рахунок ТОВ "Корсунське" перераховано грошові кошти в сумі 50000 грн. (повернення коштів на поточний рахунок).

Зазначені кошти (повернуті 03.03.2015), у подальшому, використані на виробничі потреби ТОВ "Корсунське": 04.03.2015 згідно платіжного доручення № 2191 оплачено ФОП ОСОБА_1 (за бензин) 40000 грн. (а.с.102 т.1); 05.03.2015 згідно платіжного доручення № 2192 оплачено ТОВ "Краснянське СП "Агромаш" (часткова оплата за дискову борону БДВП-4,2 та прикатуючий каток) 100000 грн. (а.с.101 т.1); 06.03.2015 згідно платіжного доручення № 2201 оплачено ФОП ОСОБА_1 (за бензин) 25750 грн. (а.с.93 т.1); 06.03.2015 згідно платіжного доручення № 2200 оплачено ТОВ "Нова Нива" (за посівний матеріал соняшника та кукурудзи) 66000 грн. (а.с.92 т. 1); 10.03.2015 згідно платіжного доручення № 2210 оплачено ТОВ "Краснянське СП "Агромаш" (часткова оплата за дискову борону БДВП-4,2 та прикатуючий каток) 100000 грн. (а.с.89 т.1); 10.03.2015 згідно платіжного доручення № 1 оплачено ТОВ "Оленерго" (за паливо дизельне) 177549,60 грн. (а.с.88 т.1).

Таким чином, повернуті позивачем на поточний рахунок кошти було використано саме на виробничі цілі підприємства, а тому, встановлені у акті перевірки обставини стосовно використання коштів на невиробничі цілі спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів вважає висновки суду в цій частині правильними та обґрунтованими.

У частині висновків суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 05.01.2016 №0000031700, №0000041700, №0000051700, №0000061700, №0000071700 та №0000081700, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, TOB "Корсунське" є сільськогосподарським товаровиробником, платником фіксованого сільськогосподарського податку та перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ відповідно до ст. 209 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

У силу норм абз. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ст. 8 Закону № 161, орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

За змістом п. п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, пунктом 288.4 ст. 288 ПК України, визначено, що розмір та умови, внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Дійсно, позивачем за період 2013-2014 років укладені договори оренди/суборенди землі з юридичними особами, зокрема між ТОВ "Айова" (землекористувач), ТОВ "САТП 2304" (суборендар) та ТОВ "Корсунське" (новий суборендар), відповідно до змісту додаткових угод до яких, сторони дійшли згоди про заміну суборендаря з ТОВ "САТП 2304" на ТОВ "Корсунське" (а.с.13-184 т.2)

У акті перевірки відображено, що згідно поданих звітів TOB "Корсунське" за 2013-2015 мало наступну площу орендованих земельних ділянок (паїв), що орендувались безпосередньо у громадян:

- 2013 рік - загальною площею 728,0 га, (в т.ч.: 595,71 - га Корсунська с/р; 90,42 га - Павлівська с/р; 8,51 га Кривоколінська с/р; 8,04 га Колодистепська с/р; 25,32 га Глибочківська с/р);

- 2014 рік - загальною площею 906,39 га, (в т.ч.: 728,6 га - Корсунська с/р; 129,68 га Павлівська с/р; 8,51 га Кривоколіпська с/р; 8,04 га Колодистепська с/р; 31,56 га Глибочківська с/р).

Однак, податковий орган вказує на те, що згідно довідок сільських рад та відповідно до матеріалів, наданих СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Тальнівською ОДПІ, було встановлено площу земельних часток (паїв), яка використовувалась у діяльності товариства (без врахування договорів оренди/суборенди з юридичними особами):

- 2013 рік - загальна площа 2287,27 га (в т.ч. 1602,0 га - Корсунська с/р, 643,4 га -Павлівська с/р, 8,51 - га Кривоколіпська с/р, 8,04 га - Колодистепська с/р, 25,32 - га Глибочківська с/р);

- 2014 рік - загальна площа 1 328,89 га (в т.ч. 1148,1 га - Корсунська с/р, 129,68 га -Павлівська с/р, 8,51 - га Кривоколіпська с/р, 8,04 - га Колодистенська с/р, 31,56 - га Глибочківська с/р).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15), визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Пунктом 4 зазначеного положення, встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; забезпечує користування відомостями Державного земельного кадастру, організовує роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів.

Згідно з п. 3 Положенням про Управління (Відділ) Держгеокадастру у районі затвердженого Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 № 14 завданням Управління (Відділу) є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Колегія суддів бере до уваги те, що судом першої інстанції було зобов`язано відділ Держгеокадастру у Тальнівському районі надати відомості щодо площі орендованих земельних ділянок (паїв), що орендувались товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунське" (ідентифікаційний код 32570104), безпосередньо у громадян, як орендарем так і суборендарем у 2013-2014 роках в адміністративних межах Корсунської с/р, Павлівської с/р, Кривоколінської с/р, Колодистенської с/р, Глибочківської с/р.

Відповідно до відомостей, наданих відділом Держгеокадастру у Тальнівському районі, встановлено, що відповідно до державної статистичної звітності форми 6-зем за ТОВ "Корсунське", обліковувались площі земельних ділянок (паїв) громадян, що орендувались товариством, які розташовані за межами населених пунктів в адмінмежах сільських рад:

- 2013 рік загальна площа 706,92 га (в т. ч. Корсунська с/р - 602,77 га; Павлівська с/р - 93,61 га; Кривоколінська с/р - 10,54 га);

- 2014 рік загальна площа 851,76 га (в т. ч. Корсунська с/р - 636,54 га; Павлівська с/р - 157,09 га; Кривоколінська с/р 10,54; Колодистенська с/р - 8,04 га; Глибочківська с/р - 38,55 га).

Відповідно до положень п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

У силу норм п. п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України, доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Тож, доводи податкового органу щодо ненарахування позивачем за 2013 рік орендодавцям-фізичним особам орендної плати у сумі 1906299 грн. 18 коп., ненарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб з орендної плати у сумі 285944 грн. 88 коп., ненарахування позивачем за 2014 рік орендодавцям-фізичним особам орендної плати у сумі 1330962 грн. 84 коп., ненарахування та неперерахувати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати у сумі 199644 грн. 44 коп., є помилковими, адже відповідачем для розрахунку було взято данні, що не відповідають дійсності, так як, суперечать даним з довідки від 20.05.2016 № 9-28-0.6-3818/2-16 та наданими договорами оренди/суборенди з юридичними особами.

Так, інформація, що надана Держгеокадастром (лист №9-28-06- 3818/2-16), фактично співпадає з даними позивача. Встановивши порушення позивачем із сплати ПДФО в зв`язку із заниженням площі угідь, що використовувались в господарській діяльності позивача, відповідач не зробив висновку про порушення інших вимог податкового кодексу України, базою оподаткування яких прямо чи побічно являється площа (нормативна грошова оцінка)земельних ділянок, а відтак, позивач обґрунтовано стверджує про те, що податковим органом помилково було застосовано норми законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду достатніх, належних, беззаперечних доказів у обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення, натомість, судом першої інстанції під час нового розгляду спору, було встановлено, що здійснення господарських операцій позивачем за перевіряємий період підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отримання послуг пов`язане з господарською діяльністю позивача.

У частині доводів контролюючого органу щодо ненадання позивачем первинних документів під час перевірки, а лише часткове надання їх до заперечень на акт перевірки та до адміністративного позову, на що також звернув увагу та наголосив на необхідності перевірки Верховний Суд, колегія суддів зазначає, що позивач скористався своїм правом та не погоджуючись з висновками перевірки, викладеними у акті у частині порушення податкового законодавства, надав заперечення до акту та направив копії первинних документів до Тальнівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, які не були взяті до уваги під час проведення перевірки, з проханням врахувати матеріали та аргументи в висновках акту документальної планової виїзної перевірки № 162/22-22/32570104 від 14.12.2015, на що, Тальнівська ОДПІ надала рішення про результати розгляду заперечення від 06.01.2016, яким залишено висновок акту без змін. Тобто, відповідач врахував надані документи під час розгляду заперечень до акту перевірки, а відтак, твердження апелянта про відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліків під час проведення перевірки не ґрунтується на законі та спростовуються матеріалами справи. Тож, відповідачу товариством позивача було надано всі документи бухгалтерського та податкового обліків у відповідності до вимог діючого законодавства, а твердження сторони відповідача про ненадання до перевірки необхідних документів, не підтверджується.

Щодо посилань апелянта на дефектність первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки товариством позивача, слід врахувати, що накладні, які на думку відповідача, є видатковими, у дійсності є накладними складського обліку, виписані самим позивачем для обліку продукції на складі, які були надані для підтвердження дійсності господарських операцій. Видаткові накладні щодо отримання даної продукції містяться під кожною складською накладною, та зазначеним вимогам відповідають, оскільки містять посаду, підпис та печатку юридичних осіб, що приймали участь у господарській операції. Крім того, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Для такого висновку, слід досліджувати всю операцію сукупно, надаючи оцінку всім первинним документам, що її супроводжували, а також, враховувати стан платника податків, наявність складських приміщень, ділової мети, оплати товару тощо, а неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У частині доводів апеляційної скарги про порушення позивачем пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 №11, колегія суддів вважає, що законодавство не містить прямої вказівки на те, що кошти зі спец рахунку повинні бути перераховані та використані на виробничі цілі, тобто, за цільовим призначення за одним платежем зі спец рахунку до продавця відповідних товарів, послуг, що в подальшому будуть використані на виробничі цілі, а тому, твердження відповідача, про виготовлення документів бухгалтерського та податкового обліку після проведення податкової перевірки є недоведеними. Також, під час розгляду апеляційної скарги, стороною відповідача також не було повідомлено, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про те, що такі документи було складено вже після проведення перевірки, а представник апелянта зазначив, що податковий орган так вважає. Дійсно, під час проведення планової перевірки, у позивача виник обов`язок надати всі наявні документи бухгалтерського та податкового обліку, а у відповідача, відповідно, дослідити та врахувати їх при складанні акту перевірки, чого, за твердженням сторони позивача, відповідачем зроблено не було. У судовому засіданні колегії суддів представник позивача пояснив, що позивачем надавались вказані документи до перевірки, однак, такі не були враховані податковим органом при оформлення її результатів, з огляду на що, позивач, використовуючи надане Податковим Кодексом України право на заперечення, склав відповідне заперечення та опис документів до нього, щоб унеможливити їхнє не врахування . Відтак, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, що вказані документи виготовлені після проведення перевірки, є його припущенням, що не підтверджено жодним належним та допустимим доказом в розумінні КАС України.

Також, щодо посилання в апеляційній скарзі на дані, отримані з протоколу допиту свідка та даних кримінального провадження, сторона позивача наголосила на тому, що кримінальне провадження № 32015250000000068 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2015 року стосовно службових осіб ТОВ Корсунське , було закрито 22.05.2016 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Протилежного стороною відповідача не повідомлено та не доведено, хоча у силу норм ч. 6 ст. 78 КАС України, лише вирок суду є обов`язковим для адміністративного суду в частині правових наслідків дій чи бездіяльності особи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко