Постанова

від 28.09.2007 по справі 13/211а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/211а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "28" вересня 2007 р.          10 год. 30  хв.           Справа № 13/211а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                   Фетисової І.А.

при секретарі                         Шинкаренко І.М.

за участю представників:           

позивача:                                 Грабової О.В.  д. б/н від 09.04.07 р.

відповідача:                            Білоусової В.Д. д. 41/1-8-55972 від 18.05.07 р.

розглянувши у судовому засіданні

позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Спрінтавтотранс”,

            вул. Інструментальна 24, м. Чернігів

до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті,

            пр. Перемоги 14, м. Київ

про визнання незаконними дій, постанови

Постанова приймається після оголошеної 17.09.2007 р. перерви відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем заявлено позов про визнання незаконними дій Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті по проведенню 27.06.2006 р. перевірки транспортного засобу н.з. СВ 0900 АА в м. Чернігів, що належить ТОВ „Спрінтавтотранс”, по складанню акту перевірки від 27.06.06 р. № 001311 і протоколу про виявлене під час перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт від 14.08.2006 р. № 000840, та про визнання незаконною постанови про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій від 14.08.2006 р. № 030060.  

Відповідач у письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на дотримання посадовими особами територіального управління вимог чинного законодавства під час проведення перевірки автотранспортного засобу відповідача  та правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій за виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді не оформлення ліцензійної картки.  

                 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ „Спрінтавтотранс” зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.09.2005р. №10641020000002449.

Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті ТОВ „Спрінтавтотранс”  видано ліцензію серії АБ №295176 на вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів зі строком дії ліцензії: 20.10.2005 - 19.10.2010.

При проведенні посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті перевірки транспортного засобу DAIMLER-CHRYSLER-903, номерний  знак СВ 0900 АА, який належить ТОВ „Спрінтавтотранс”, було виявлено, що у відповідача відсутня ліцензійна картка на цей транспортний засіб, про що було складено Акт № 001311 27.06.2006 р.

Про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.08.2006 р. складено Протокол №  000840.

За результатами проведеної перевірки т.в.о. начальника Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті 14.08.2006 року прийнято оскаржувану позивачем Постанову № 030060 про застосування фінансових санкцій до ТОВ „Спрінтавтотранс” в сумі 1700 грн.

Як вбачається з копії договору № 17-03-06/95 від 03.03.2006р., укладеного між Чернігівською обласною державною адміністрацією (замовник) та ТОВ „Спрінтавтотранс” (перевізник), замовник надав позивачу право на перевезення пасажирів на маршруті(ах), рейсі(ах) Чернігів –Н. Сіверський рейси 1781к/1782к з 03.03.2006 р. по 02.03.2009 р., а позивач зобов'язався надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених договором. Таким чином, суд приходить до висновку,  що позивач здійснював регулярні перевезення пасажирів.

          Згідно ст.6 Закону України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.01 р. № 2344-ІІІ в редакції Закону від 23 лютого 2006 року N 3492-IV „Про внесення змін до Закон України „Про автомобільний транспорт”, який набрав чинності з 07.04.2006р. і діяв на момент проведення перевірки транспортного засобу позивача (далі по тексту –Закон), порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно п.2 розділу VI „Прикінцеві положення” Закону N 3492-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони та інші нормативно –правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На момент проведення перевірки діяв Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03 р. №143, який втратив чинність на підставі Постанови КМУ №1567 від 08.11.06 р.

Відповідно до ст. 39 Закону №3492 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Зокрема, для водія автобуса для здійснення регулярних пасажирських перевезень визначений перелік таких документів - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

З наведеної статті вбачається, що ліцензійну картку повинен мати і пред'являти водій. Проте, відповідно до п.п.1,3 4.1. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.11.2005р. №803, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2005р. за №1487/11767,  ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про  видачу  ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією. Видачу ліцензійних карток здійснює Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

За змістом п.2.1. загаданого положення  ліцензійна  картка  -  це  документ,  який додається до ліцензії  з  надання  послуг  з  перевезення  пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального  користування  (крім  надання послуг  з  перевезення  пасажирів  та  їх  багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу  на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб.

Ліцензійна картка  є  бланком  суворої  звітності,  до   якої заносяться    реєстраційні   дані   ліцензії   та   автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до п.п.2.2, 2.6.,4.2 Положення ліцензійні картки оформлюються на власні та  орендовані транспортні  засоби,  які допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України  та  відповідних  міжнародних перевезень.

Ліцензійна  картка міститься у транспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів  автомобільним  транспортом загального користування (крім надання  послуг  з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

У разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для  провадження  діяльності,  відповідно  до статті 17 Закону України "Про  ліцензування  певних  видів господарської  діяльності" ліцензіат зобов'язаний протягом   десяти  робочих  днів  подати  до  органу  ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.

При цьому орган ліцензування оформлює нові ліцензійні картки на підставі даних, зазначених у таких документах:

- список власних або орендованих  транспортних  засобів  із зазначенням типу, марки, моделі, державного номера, повної маси (пасажиромісткості), року випуску, номера свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу  або тимчасового реєстраційного талона, оформленого відповідними органами Міністерства внутрішніх справ, що відповідають за безпеку  руху,  які  можуть бути допущені до надання  послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень;

          засвідчені заявником - суб'єктом господарської діяльності копії свідоцтв про  реєстрацію власних транспортних засобів і тимчасових реєстраційних талонів на орендні автомобілі,  оформлені відповідними  органами Міністерства внутрішніх справ, що відповідають за   безпеку руху, для юридичних (з кількістю автомобілів до 10 одиниць) та фізичних осіб.”

З викладеного вбачається, що ліцензійні картки видаються Головавтотрансінспекцією на підставі документів, наданих саме суб'єктом господарювання, а не водієм, або при оформленні самої ліцензії, або під час дії ліцензії –у разі змін у кількості або складі транспортних засобів. Тобто оформлення ліцензійних карток чинним законодавством покладено на суб'єктів господарювання, а не на їх працівників, і зокрема водіїв.

Крім того, за приписами ст.34 Закону України „Про автомобільний транспорт” обов'язок забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів покладено на автомобільного перевізника.

          Позивачем надана суду копія ліцензії серії АБ №295176 на вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

    Заперечуючи правомірність проведення відповідачем 11.07.2006 р. перевірки, позивач стверджує, що відповідач діяв з порушенням вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”  щодо видів перевірок та періоду їх проведення. З такими твердженнями позивача суд  не погоджується, виходячи з наступного:

          Державний контроль   за   недопущенням   надання   послуг   з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не  одержали  відповідної  ліцензії  та  ліцензійних   карток  на транспортні   засоби,   що   при   цьому   використовуються,  який здійснюється  на  автостанціях,  автобусних  зупинках,  у   місцях посадки   та  висадки  пасажирів,  на  стоянках  таксі,  у  місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів відповідно до ст.6 Закону України „Про автомобільний транспорт” покладено на урядовий орган державного управління  з  питань  контролю  на автомобільному транспорті.

           Частиною 10 даної статті передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частиною 11 цієї ж статті визначається перелік видів перевірок, шляхом проведення яких здійснюється державний контроль автомобільних перевізників, а саме: планових, позапланових і рейдових перевірок.

Виходячи із змісту ст.29 Закону автомобільним перевізником визнається суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах. Отже, аналіз наведених приписів Закону свідчить, що Законом передбачено як здійснення державного контролю за транспортними засобами, та і здійснення державного контролю шляхом проведення перевірок автомобільних перевізників.

          Як зазначалось вище, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування,  який діяв на момент проведення перевірки транспортного засобу позивача, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03 р. №143 (далі - Порядок).

          Відповідно до п.1 Порядку органами державного контролю є, зокрема, територіальні органи Головавтотрансінспекції.

            Згідно із п.5 Порядку державний контроль здійснюється за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, у пунктах пропуску через державний контроль для автомобільного та поромного сполучення, а також безпосередньо у транспортних засобах          під час дійснення перевезень пасажирів і вантажів.

     Відповідно до п.6 Порядку планові та позапланові перевірки проводяться за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності. Разом з тим, п.20 Порядку визначено, що може проводитися й перевірка  автотранспортних   засобів,   які  здійснюють внутрішні  перевезення  пасажирів  і вантажів,  без їх зупинення на маршруті руху,  зокрема під час виїзду з підприємств, на стоянках,  у початкових, проміжних і кінцевих пунктах маршруту, пунктах   завантаження   і   розвантаження,    на    автостанціях, автовокзалах,  автобусних зупинках,  стоянках таксі, без порушення графіків руху,  а також під час руху автотранспортних засобів, без відволікання  уваги  водія  (за наявності в екіпажі другого водія, кондуктора,  стюардеси або іншого члена екіпажу  автотранспортного засобу). Така  перевірка транспортних засобів проводиться з метою встановлення, в тому числі, наявності у водія документів, передбачених Законом України „Про автомобільний транспорт”.

         Як зазначено вище, Законом  передбачено можливість проведення перевірок як автомобільних перевізників (суб'єктів господарювання), так і безпосередньо транспортних засобів. Таким чином, пункти 5,6,20,21 Порядку не суперечать нормам Закону України “Про автомобільний транспорт”, а тому в цій частині  відповідач правомірно застосовував Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування,  який діяв на момент проведення перевірки транспортного засобу позивача, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03 р. №143. При цьому, судом враховується, що в ст.38 Закону України “Про автомобільний транспорт”, в редакції, яка діяла до 07.04.06р.,  ній містилися вимоги щодо документів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування. В новій редакції Закону, яка набрала чинності з 07.04.06р., вимоги щодо документів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом містяться у ст.39. Таким чином, враховуючи, що у п.21 Порядку міститься посилання на ст..38 Закону в  редакції, що на момент винесення постанови від 14.08.06р. вже не діяла,  проте в новій редакції Закону також визначаються документи, лише при наявності яких можуть здійснюватися пасажирські перевезення автомобільним транспортом загального користування, суд приходить до   висновку, що п.21 Порядку не суперечить новій редакції Закону та може застосовуватися при здійсненні державного контролю на автомобільному транспорті. Також судом приймається до уваги, що ані Законом, ані Порядком не визначена періодичність проведення перевірок транспортних засобів, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по здійсненню 27.06.2006 р. перевірки автотранспортного засобу DAIMLER-CHRYSLER-903, номерний  знак СВ 0900 АА,  є правомірними.

           За вимогами ст.39 згаданого Закону до переліку документів для регулярних пасажирських перевезень які повинен мати водій автобуса включена, зокрема, ліцензійна картка.

              В ході проведення 27.06.2006 р. перевірки транспортного засобу DAIMLER-CHRYSLER-903, номерний  знак СВ 0900 АА, який належить ТОВ „Спрінтавтотранс”, посадовими особами відповідача було виявлено, що у відповідача відсутня ліцензійна картка на цей транспортний засіб, про що було складено Акт № 001311 від 27.06.2006 р. Про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт 14 серпня 2006 року складено Протокол № 000840. Вимоги щодо складання протоколу за результатами перевірки автотранспортного засобу у разі виявлення порушень у строк не пізніше двох місяців містяться у п.24 Порядку, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача по складанню протоколу №000840 від 14.08.06р. Порядком не передбачено складання акту перевірки, але оскільки в акті № 001311 від 27.06.2006 р., який складався у присутності водія транспортного засобу, відображений безпосередньо факт порушення у день здійснення перевірки, суд вважає, що такі дії відповідача не порушують прав та інтересів позивача, в зв'язку з чим також відсутні підстави для визнання неправомірними дій відповідача по складанню акту.

Як вбачається з матеріалів справи, ліцензійна картка серії АА № 194375  на автомобіль Даймлер Крайслер СВ 0900 АА видана зі строком дії  з 20.07.2006 року по 19.10.2010 року, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що на момент складання акту та протоколу 27.06.2007 ліцензійна картка взагалі не була видана позивачу уповноваженим органом ліцензування на цей автотранспортний засіб.

Як зазначено вище, надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, визначених у статті 39 Закону України ”Про автомобільний транспорт”, в тому числі, без ліцензійної картки для водія, є підставою для покладення відповідальності за порушення вимог законодавства. При цьому, аналіз ст.60 даного Закону свідчить, що санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються саме до автомобільного перевізника. Виходячи із визначення поняття ”автомобільний перевізник”, наданого у ст.1 Закону ”Про автомобільний транспорт”, та враховуючи, що у позивача була відсутня ліцензійна картка станом на 27.06.2006 року на  автомобіль DAIMLER-CHRYSLER-903, номерний  знак СВ 0900 АА, який використовувався ним для здійснення пасажирських перевезень по маршруту Чернігів - Н.-Сіверський, суд приходить до висновку, що фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. правомірно застосовані до позивача.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про доведеність відповідачем факту порушення ТОВ “Спрінтавтотранс” ст.39 Закону України „Про автомобільний транспорт” правомірності проведення перевірки, законності дій відповідача по проведенню перевірки, складанню акту та протоколу та обґрунтованість застосування до нього фінансових санкцій, на підставі ст.60 даного Закону, спірною постановою від 14.08.06р. № 030060.  

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому  в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

                  Керуючись ст.ст.1,6,29,30,39,60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03р. №143 „Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування”, ст.ст.71,158,160-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                               

ПОСТАНОВИВ:

                   В позові відмовити повністю.

                   Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Чернігівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

                                        Суддя                                                       І.А.Фетисова

Постанова підписана 02.10.2007 року

                                        Суддя                                             І.А.Фетисова