Постанова

від 27.10.2021 по справі 139/1009/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/1009/20

Провадження № 22-ц/801/1926/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 рокуСправа № 139/1009/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Денишенко Т. О.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Алмар , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю КЛАСТЕРФАРТ , про розірвання договору оренди землі,

за апеляційною скаргою Фермерського господарства Алмар , в інтересах якого діє адвокат Пинзар Ігор Віталійович, на заочне рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Коломійцевої В. І. в приміщенні суду в смт. Муровані Курилівці, повний текст заочного рішення складено 06 травня 2021 року, -

в с т а н о в и в :

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Фермерського господарства Алмар (далі - ФГ Алмар ) про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0744 га, що розташована на території Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області з кадастровим номером 0522883300:04:001:0198. Право оренди на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ФГ Алмар на підставі договору оренди від 01 листопада 2015 року.

Позивачу стало відомо, що 01 березня 2020 року відповідачем, без узгодження з ним, передано орендовану земельну ділянку в суборенду ТОВ КЛАСТЕРФАРТ згідно договору суборенди землі.

Вказана обставина на думку позивача вказує про істотне порушення ФГ Алмар умов укладеного договору оренди від 01 листопада 2015 року.

Відповідно до пункту 40 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Оскільки позивач отримав передану в оренду земельну ділянку у спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 03 травня 2020 року і він 27 серпня 2020 року повідомив відповідача про своє бажання розірвати Договір оренди, однак жодної відповіді не отримав, тому просив розірвати договір оренди землі віл 01 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Алмар на підставі якого зареєстровано право оренди державним реєстратором реєстраційної служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції Вінницької області згідно рішення індексний № 26458890 від 25 листопада 2015 року.

Заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 травня 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Алмар , на підставі якого 25 листопада 2015 року зареєстровано право оренди (номер запису про інше речове право: 12211926).

Стягнуто з ФГ Алмар на користь ОСОБА_1 840 гривень 80 копійок понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, ФГ Алмар , в інтересах якого діє адвокат Пинзар І. В.,подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не дав оцінки відсутності порушення прав позивача внаслідок укладення договору суборенди. ФГ Алмар не припиняло самостійно обробляти земельну ділянку, виплачувало орендну плату. Сам факт укладення та реєстрації договору суборенди земельної ділянки не свідчить про порушення прав позивача.

У судове засідання сторони не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Позивачу на праві власності належить земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0744 га, що розташована на території Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області з кадастровим номером 0522883300:04:001:0198, яку він отримав у спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а. с. 11-13/.

01 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ Алмар було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди). Предметом вказаного договору та об`єктом оренди є зазначена вище земельна ділянка (п.п. 1-2 Договору оренди). Договір укладено строком на 20 років (п. 8 Договору оренди). Право оренди, згідно вказаного договору, зареєстровано 25 листопада 2015 року /а. с. 14-22/.

01 березня 2020 року між ФГ Алмар та ТОВ "КЛАСТЕРФАРТ" було укладено Договір суборенди земельної ділянки № 11-1/01/03/2020 (далі - Договір суборенди) /а. с. 115-119/.

Предметом вказаного договору та об`єктом суборенди є земельні ділянки, загальною площею 48,2660 га (з них рілля - 48,2660 га), відомості про кожну з яких зазначені в акті приймання-передачі (п.п. 1-2 Договору суборенди).

Зокрема, із вказаного акту слідує, що ФГ Алмар передав у суборенду ТОВ "КЛАСТЕРФАРТ" в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0522883300:04:001:0198, площею 2,0744 га /а. с. 120-121/.

Договір укладено строком до 31 грудня 2021 року. Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і скріплення печатками сторін (п. 3.1 Договору суборенди).

Право суборенди, згідно вказаного договору, зареєстровано 03 липня 2020 року /а. с. 20-22/.

Додатковою угодою № 1 від 02 квітня 2020 року до Договору суборенди відповідач та третя особа погодили, що у зв`язку з тим, що на земельних ділянках, які здані в суборенду, були проведені роботи, згідно технологічних карток сільгоспкультур: озима пшениця, озимий ячмінь, озимий ріпак, кукурудза, соняшник (дискування, оранка, обробка міндобривами, посів озимих культур в 2019 році, боронування тощо), Сторони дійшли взаємної згоди, що Орендар проводить повністю усі сільгоспроботи від підготовки землі до збирання врожаю усіх культур, що знаходяться на Земельних ділянках /а. с. 128/.

27 серпня 2020 року ОСОБА_1 направив ФГ Алмар заяву у якій просив розірвати вказаний договір оренди на підставі пункту 40 /а. с. 23-24/.

Угодою про дострокове розірвання Договору суборенди від 03 листопада 2020 року відповідач та третя особа погодили, що у зв`язку з неспроможністю суборендаря здійснювати подальший комплексний обробіток земельних ділянок, що знаходяться в суборенді, Сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати Договір суборенди /а. с. 129/.

Земельні ділянки після розірвання Договору суборенди були повернуті орендарю згідно акту прийому-передачі земельної ділянки /а. с. 130/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (орендар) без згоди позивача (орендодавця) передав ТОВ КЛАСТЕРФАРТ у суборенду належну останньому земельну ділянку. Вказані дії, свідчать про порушення орендарем вимог статті 8 Закону України Про оренду землі та невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України Про оренду землі і умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд вважає, що вимога позивача розірвати договір оренди з цієї підстави є підставною.

Висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Частиною першою статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

У справі встановлено, що договором оренди земельної ділянки від 01 листопада 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та ФГ Алмар , зареєстрованим в реєстрі 25 листопада 2015 року, не передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду.

01 березня 2020 року між ФГ Алмар та ТОВ "КЛАСТЕРФАРТ" було укладено договір суборенди земельної ділянки № 11-1/01/03/2020 (далі - Договір суборенди)

При розгляді справи судом першої інстанції дана обставина сторонами визнавалась, а також сторонами не заперечувалась обставина, що ФГ Алмар не повідомляло орендодавця про намір укласти договір суборенди та не запитувало у нього згоди.

Крім того, умовами договору передбачено обов`язок орендаря самостійно використовувати орендовану земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням, а орендодавцю надано право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України Про оренду землі .

Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі від 01 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Алмар .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення права ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , на розпорядження своєю власністю на власний розсуд, оскільки відповідач без згоди ОСОБА_2 передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку в суборенду іншій особі.

Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач не припиняв свою господарську діяльність на спірній земельній ділянці з посиланням на звіти про посівні площі під урожай 2020 року та про збирання урожаю на 01 грудня 2020 року, а також відомості про господарську діяльність господарства впродовж 2020 року у вигляді договорів постачання, видаткових накладних, документів, що посвідчують право власності на спецтехніку тощо, довідку про обробіток землі позивача, а також інформацію Головного управління статистики у Вінницькій області про те, що ТОВ Кластерфарт у 2020 році не було включено до переліку звітуючи респондентів щодо посівних площ та збирання врожаю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують сам факт укладення договору суборенди між ФГ Алмар та ТОВ Кластерфарт .

При цьому, вказані обставини можуть свідчити лише про права орендаря щодо користування та використання земельної ділянки згідно умов договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем реального порушення його права у зв`язку із укладенням договору суборенди, є безпідставними та не приймаються до уваги, оскільки не спростовують самого факту передачі земельної ділянки в суборенду без узгодження із власником землі.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Судом встановлено, що в договорі оренди від 01 листопада 2015 року у пункті 40 сторони дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, сторони договору за взаємною згодою погодили можливість розірвання договору оренди у разі зміни власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача, а також у разі реорганізації юридичної особи-орендаря.

Вказаним пунктом враховано інтереси, як власника земельної ділянки, так і орендаря. Окрім того, вказаний пункт 40 договору оренди є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

У пункті 40 спірного договору оренди земельної ділянки відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі , цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на землю в порядку спадкування. Позивач є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, оскільки законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами такого договору, встановивши, що позивач виявив бажання розірвати укладений з відповідачем спірний договір оренди і він є новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд, та врахувавши, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, суд вважає, що вимога позивача розірвати Договір оренди з цієї підстави також є підставною.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 530/545/16-ц (провадження № 61-19484св18), від 03 лютого 2020 року (провадження № 61-4697св19), від 10 квітня 2020 року у справі № 624/317/18 (провадження № 61-12045св19), від 17 квітня 2020 року у справі № 402/204/18 (провадження № 41581св18), від 01 березня 2021 року у справі № 61-13392св20.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги слід залишити за відповідачем.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Алмар , в інтересах якого діє адвокат Пинзар Ігор Віталійович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 травня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: О. Ю. Береговий

Т. О. Денишенко