Рішення

від 22.10.2021 по справі 525/255/21

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/255/21

Номер провадження 2/525/218/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

В лютому 2021 року представник позивача - адвокат Журба Сергій Васильович від імені позивача ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.08.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ ''МІЛОАН'' було укладено договір № 2962342, відповідно до якого ним було отримано кредит на суму 12500 грн. 00 коп. на строк Позивач ОСОБА_1 вважає договір № 2962342 від 26.08.2020 року, укладений між ним та ТОВ ''МІЛОАН'' недійсним, зважаючи що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені його права як споживача згідно з нормами Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист персональних даних". Укладення Договору здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через ВЕБ-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 2962342 від 26.08.2020 рокуу споживач ОСОБА_1 сплатив кредитору ТОВ "МІЛОАН" 22 456,00 (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 00 коп. Кредитор - ТОВ МІЛОАН , утримав із сплачених ОСОБА_1 22 456,00 (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 6 666,00 грн. як оплату пролонгації (продовження) строку дії кредитного договору, 9 124,00 грн. на оплату прострочених процентів за користування кредитом, 6 666,00 грн. тіла кредиту та одночасно зобов`язав позичальника станом на дату подання до суду позову додатково сплатити: суму основної заборгованості - 5 834,00 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.; комісія - 875,00 грн. суму прострочених нарахованих процентів - 14 716,00 (сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп. Всього на суму 21 425, 30 грн. Оскільки на переконання кредитора упродовж з 26 серпня 2020 року по 22 лютого 2021 року загальна вартість кредиту зросла з 16 675,00 грн. до 43 881,30 грн. При цьому кредитор продовжує щоденно нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та вживає заходів примусу Позичальника сплатити весь розмір нарахованого боргу. Позивач просить визнати недійсними Договір № 2962342 від 26.08.2020 року в частині односторонньої пролонгації (продовження) кредитором ТОВ "МІЛОАН" строку дії договору із ОСОБА_1 та застосування щодо нього у понад визначений Договором тридцятиденний строк кредитування підвищений розмір відсотку за користування кредитними коштами. А саме: підпункт 2.2.3. Договору, згідно з яким проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом строку, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4., пункт 2.3. Договору, яким кредитор передбачив можливість пролонгації кредиту. У тому числі: підпункт 2.3.1. Договору, згідно з яким продовження (пролонгація) строку користування кредитом відбувається шляхом оплати Позичальником Товариству коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), підпункт 2.3.2. Договору, згідно з яким волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу.

02.04. 2021 року стороною відповідача направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позову позивача та просить відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, зазначили, що усі посилання позивача на порушення права як споживача є необгрунтованими та безпідставними (а.с. 84-90).

02.04.2021 року стороною відповідача, разом з відзивом, направлено до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2962342 від 26.08.2020 року в сумі 26092,50 гривень (а.с. 91-95). В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом ТОВ ''МІЛОАН'' зазначає, що 26.08.2020 року між ТОВ ''МІЛОАН'' та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 2962342, кредит надано на підставі безготівкового переказу коштів на банківську картку в розмірі 12500,00 гривень строком до 25.09.2020 року. Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 у визначений строк грошові кошти не були повернуті, в результаті чого утворилася заборгованість, розмір якої складає 26092,50 гривень. Позивач за зустрічним позовом ТОВ ''МІЛОАН'' просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 26092,50 гривень та судовий збір в сумі 2270,00 гривень.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності нього та позивача, позов підтримали, не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 195).

Стороною відповідача за зустрічною позовною заявою не надано до суду відзиву, тому суд розглядає зустрічну позовну заяву за наявними матеріалами долученими до зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' до суду не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 89, зворотний бік), просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві, зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первинного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 2962342 про надання грошових коштів (фінансовий кредит) у сумі 12500 гривень строком на 30 днів починаючи з 26.08.2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом, 25 вересня 2020 року. Даний договір підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення 26.08.2020 року о 19 годині 31 хвилин через особистий кабінет (а.с. 12-18).

Згідно п. 2.2.3. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 0.88% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до Кредитного договору укладення його здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через ВЕБ-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (а.с. 12-18).

Відповідно до наданого позивачем по первинному позову виписки по картковому рахунку , який належить АТ КБ "Приватбанк", від 19.01.2021 року, суд зазначає, що дана виписка не містить інформації у графі "деталі операції" про перерахунок коштів на погашення зобов`язання за кредитним договором № 2962342 від 26.08.2020 року, кредитором по якому є ТОВ ''МІЛОАН''.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Беручи до уваги вказані норми закону, суд приходить до висновку, що договір № 2962342, укладений між сторонами 26.08.2020 року в електронній формі, що містить електронний підпис позивача та представника Товариства, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оспорюваний кредитний договір було укладено з відповідачем в електронній формі, шляхом використання позичальником електронного підпису, визначеного ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", що відповідає правилам ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Зі змісту Індивідуальної частини оспорюваного договору про надання фінансового кредиту, який наданий позивачем, встановлено, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а позичальник в свою чергу погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису та надання номеру карти для перерахування відповідачем кредитних коштів.

Щодо твердження сторони позивача, що договір про надання споживчого кредиту, № 2962342 від 26.08.2020 року в частині застосування завищених відсотків за користування споживчим кредитом, не відповідає передбаченим у пункті шість статті 3, частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права; наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо посилання позивачем, як на підставу своїх позовних вимог, на те, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, то відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Доводи позивача щодо того, що умови кредитного договору № 2962342 від 26.08.2020 року є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту є завищеною, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була йому відома в момент укладення договору.

За судового розгляду на підставі наданих позивачем доказів не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 2962342 від 26.08.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на припущеннях і спростовуються самим змістом договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Втім, зазначених законом підстав недійсності договору позивачем не доведено.

Щодо твердження сторони позивача щодо не нарахування кредитодавцем штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період з 01.03.2020 року та на весь час дії карантину, із посиланням на положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення і коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року за № 533-ІХ, то суд зазначає, що положення вище вказаного Закону не стосуються кредитних правовідносин та не нараховувалась в силу норм Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19".

Позивачем не доведено перед судом порушення прав з боку відповідача, а тому підстави для задоволення первинного позову відсутні.

Зустрічний позов, заявлений стороною відповідача за первинним позовом, суд вважає його таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено у даному рішенні вище, 26 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'' та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 2962342 про надання грошових коштів (фінансовий кредит) у сумі 12500 гривень зі сплатою встановлених відсотків за користування кредитом. Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання фінансових коштів в кредит ТОВ ''МІЛОАН'' (а.с. 99-106).

Суд зазначає, що вище вказаний договір було укладено саме в електронній формі з мотивів викладених у мотивувальній частині рішення щодо первинного позову заявленого ОСОБА_1 .

Отже, кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ ''МІЛОАН'' в електронній формі.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

На переконання суду, саме позивач ініціював укладення такого договору, про що мається в матеріалах справи Хронологія дій щодо укладення кредитного договору № 2962342 від 26.08.2020 року (а.с. 149-150), оформивши заявку на сайті товариства, копія анкети-заявки додана до матеріалів зустрічної позовної заяви (а.с. 111-112), підписавши договір з використанням аналогового підпису, оскільки паспортні дані клієнта, зазначені в оспорюваному договорі, повністю відповідають паспортним даним позивача за первинним позовом.

Суду не було надано доказів на спростування зазначеного.

Відповідно до Платіжного доручення № 26649977 від 26.08.2020 року платником ТОВ ''МІЛОАН'' з відповідного рахунку на рахунок отримувача ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти згідно договору № 2962342 від 26.08.2020 року в сумі 12500 гривень (а.с. 141). Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом надано суду належний та допустимий доказ стосовно видачі кредиту в сумі 12500 гривень відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно до Графіків розрахунків, які є додатком до Кредитного договору № 2962342 від 26.08.2020 року, вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не було виконано умови договору у визначений строк та здійснено операції щодо пролонгації вищевказаного договору (а.с. 119-130).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання вимог по кредитному договору № 2962342 відповідачем за зустрічною позовною заявою частково здійснювалося погашення кредиту шляхом перерахунку коштів на користь ТОВ ''МІЛОАН'', на підтвердження чого позивачем за зустрічним позовом надано копії меморіальних ордерів (а.с. 131-140).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки зустрічний позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в розмірі 2 270 гривень.

Керуючись ЗУ "Про захист прав споживачів", ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. ст. 6, 203, 215, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 211, 247, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'', юридична адреса: вулиця Багговутівська, будинок 17-21, місто Київ, 04107, ідентифікаційний код юридичної особи 40484607, про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту , відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'', юридична адреса: вулиця Багговутівська, будинок 17-21, місто Київ, 04107, ідентифікаційний код юридичної особи 40484607, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'', ідентифікаційний код юридичної особи 40484607, заборгованість за кредитним договором № 2962342 від 26.08.2020 року в сумі 26092,50 (двадцять шість тисяч дев`яносто дві гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''МІЛОАН'', ідентифікаційний код юридичної особи 40484607, судовий збір в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційних скарг до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 29.10.2021 року.

Суддя Ю.І. Ячало