Рішення від 19.10.2021 по справі 915/685/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 915/685/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Естетик-І» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 51/2, код ЄДРПОУ 34566016)

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СТІВ» (54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, 1, кв. 36, код ЄДРПОУ 20863648)

про визнання укладеним договору,

за участі представників учасників справи :

від позивача: Татарінов В.П., згідно ордера

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

встановив:

25.05.2021 до Господарського суду Миколаївської області звернувся позивач з позовною заявою до Миколаївської міської ради про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди землі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/685/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме:

1) зміст позовних вимог не відповідає положенням ст. 162 ГПК України, оскільки текст угоди, укладення якої є предметом спору, містить численні описки та невідповідності поданим доказам, зокрема, замість адреси місцезнаходження земельної ділянки «просп. Центральний, поблизу житлового будинку №171 у Центральному районі м. Миколаєва» у договорі, який позивач просить суд визнати укладеним зазначено: «проср. Центральний, поблизу житлового будинку №171 у Центральному районі м. Миколаєва» (преамбула, п.1.1. договору про внесення змін та далі по тексту).

Крім того, у п.4.1. договору про внесення змін позивачем зазначено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плазу у грошовій формі;

2) позовна заява не містить змісту позовних вимог в частині сплати судового збору.

09.06.2021 позивачем подано до суму заяву (вх. №8795/21 від 09.06.2021), до якої додано уточнену позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та доказів направлення копії уточненої позовної заяви, клопотання та цієї заяви іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05 липня 2021 року о 10:40., судом встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

07.06.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, якою відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на норми ст. 19 Конституції України, ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст. 124 Земельного кодексу України та мотивовано тим, що договором оренди землі №6629 від 04.06.2009 продовжено ТОВ фірмі «СТІВ» оренду земельної ділянки для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по пр. Леніна, поблизу буд. 171 без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Орендарем не виконано зобов`язання, передбаченого пп.»л» п.9.4. Договору, відсутні правові підстави для переходу прав орендаря до нового власника тимчасової споруди. Крім того, викладена у позовній заяві редакція договору про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 №6629 має інші істотні умови. На думку відповідача, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом укладання договору про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 №6629 на підставі рішення суду на змінених істотних умовах, адже в цьому випадку буде порушений принцип свободи договорів, за яким сторона не може бути примушена до укладення договору.

05.07.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 27.08.2021 о 10:40 год.

27.08.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 13.09.2021 о 10:40 год.

Заявами (вх.№13763/21 від 25.08.2021, вх. №13844/21 від 13.09.2021, вх.№15566/21 від 19.10.2021) представник відповідача просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами. Представником відповідача зазначено, що Миколаївська міська рада відзив підтримує.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

На підставі ст. 240 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

На підставі п.4 р.2 рішення Миколаївської міської ради від 25.03.2009 №33/41, 04.06.2009 між Миколаївською міською радою (далі - відповідач) та ТОВ ФІРМА «СТІВ» (далі - позивач) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за яким Миколаївська міська рада на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.03.09 за №33/41 продовжує ТОВ ФІРМА «СТІВ» оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 21.05.04 №20/20 для обслуговування тимчасово встановленого зупиночного комплексу по просп. Леніна, поблизу будинку №171 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

За умовами п. 2.1.-2.3. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 46 кв.м, у тому числі 4 кв.м для обслуговування торговельного кіоску, 42 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування транспорту без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться зупиночний комплекс, що належить ТОВ ФІРМА «СТІВ» . Земельна ділянка передається в оренду без будівель, спору та інших об`єктів.

Пунктом 3.1. сторони погодили, що Договір діє протягом 5 (п`яти) років з 21.05.09. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Рішенням Миколаївської міської ради від 23.07.2020 №57/317 Миколаївська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській міській раді від 04.06.2009 №6629, яким посвідчено право на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:08:024:0014) площею 46 кв.м, що передана рішенням міської ради від 25.03.2009 №33/41 ТОВ ФІРМА «СТІВ» , замінивши сторону договору з ТОВ ФІРМА «СТІВ» та ТОВ Естетик-1 та продовжити на 1 рік з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки, залишивши її в землях для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування зупиночного комплексу по просп. Центральному, поблизу житлового будинку №171, без оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до висновку управління містобудування та архітектури миколаївської міської ради від 26.03.2017 №17-1089.

Пунктом 2 зазначеного рішення зобов`язано землекористувачів укласти договір про зміни до договору оренди землі.

07.04.2021 позивач направив до Миколаївської міської ради пропозицію укласти договір оренди землі на підставі рішення Миколаївської міської ради від 23.07.2020 №57/317, додавши до нього проект договору оренди землі.

Проте, відповіді на звернення ТОВ Естетик-1 Миколаївською міською радою не надано.

Предметом позову у даній справи є визнання укладеним договору про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009, який зареєстрований у Миколаївській міській раді від 04.06.2009 №6629.

При вирішенні даного позову судом враховано наступне.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України «Про оренду землі» ).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, і випадку поновлення договорів оренди землі.

Статтями 13, 15, 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Порядок поновлення дії договору оренди землі передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» , відповідно до якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У позовній заяві позивач не обґрунтовує свої вимоги посиланнями на положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» . Позивач просить визнати укладеним договір про зміни до договору оренди землі від 04.06.2009 в редакції, викладеній в позовній заяві.

Дослідивши подані позивачем правочини, господарським судом встановлено, що зміст договору про зміни до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 04.06.2009 за №6629 не співпадає зі змістом Договору оренди землі №6629 від 04.06.2009, зокрема, всі пункти розділів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8 зазначених договорів.

Отже, у даному випадку мають застосовуватися загальні положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Земельного кодексів України щодо порядку укладення договору та загальні положення щодо підстав укладення (зміни) цивільно-правових договорів, зокрема, договорів оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зазначене відповідає ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

З огляду на викладене, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності, передбачених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, умов.

Суд, визначаючи коло обставин, які підлягають встановленню при вирішенні цього спору, відзначає, що позивач не посилається на порушення відповідачем умов договору та не наводить доводів щодо наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору оренди землі.

Позовні вимоги у цій частині не містять посилання на будь-які умови договору чи положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України, що зумовлювали б виникнення підстав для внесення змін до укладеного договору оренди землі в судовому порядку за ініціативою однієї із сторін.

У відповідності до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі статтею 630 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

У частині 2 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази набуття позивачем у встановленому наведеними вище положеннями Закону права на оренду земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:08:024:0014) площею 46 кв.м, жодних правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки до позову не додано.

При цьому господарський суд відзначає, що Рішення Миколаївської міської ради №57/317 від 23.07.2020, на яке посилається позивач, таке право не встановлює. Право на оренду земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 93 Земельного кодексу в ньому не вирішено.

Не додано до позову і правовстановлюючих документів щодо набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці.

Надаючи оцінку доводам позовної заяви в цій справі, господарський суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, яка вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею).

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (абзац перший частини другої статті 120 ЗК України).

Разом з тим як зазначено вище, належних доказів наявності цих обставин позивачем не подано.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

На підставі вищенаведеного, господарський суд доходить висновку про те, що правові підстави вважати наявним в позивача права на оренду спірної земельної ділянки у тому чи іншому обсязі, відсутні.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з положеннями статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи із змісту вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Врахувавши наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, у разі відмови у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 177-185, 196, 201-221, 231, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позову повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Естетик-І» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 51/2, код ЄДРПОУ 34566016)

відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СТІВ» (54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, 1, кв. 36, код ЄДРПОУ 20863648)

Повний текст судового рішення складено і підписано 29.10.2021.

Суддя В.О.Ржепецький