Рішення

від 26.10.2021 по справі 922/3172/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Господарський суд Харківської області 26 жовтня 2021 року м. Харків справа № 922/3172/21 склад суду:суддя Бринцев О.В. секретар судового засідання:Гула Д.В. позивач:Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області відповідач-1: Куп`янська міська рада Харківської області відповідач-2:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вимоги позивача:визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору та повернення ділянки прокурор:Клейн Л.В. представник відповідача-1:Татевосян А.А. представник відповідача-2: Бєлова О.Є.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Прокурор вважає незаконною передачу відповідачем-1 відповідачеві-2 земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності (розміщення торгового павільйону) на підставі договору земельного сервітуту. На думку прокурора земельний сервітут може бути встановлений лише в тому разі, якщо потреби такого землекористувача не можуть бути задоволені у іншій спосіб.

1.2. Відповідачі стверджують, що встановлення строкового земельного сервітуту відбулося у відповідності до положень земельного законодавства. Крім того, відповідачі вважають, що прокурор не мав права звертися до суду з даним позовом.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Рішенням LXIII сесії VII скликання Куп`янської міської ради Харківської області Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 від 11.10.2019 №1376/30-VII (далі - Рішення, т.I, а.с. 13) надано ФОП ОСОБА_1 земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виконавчим комітетом Куп`янської міської ради Харківської області, номер запису про право власності 16069381 від 25.08.2016, за кадастровим номером 6310700000:26:009:0005, площею 0,0060 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, в користування за договором про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 5 років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1).

2.2. В подальшому, між Куп`янською міською радою Харківської області (власником) та ФОП ОСОБА_1 (сервітуарієм) був укладений Договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 06.11.2019 (далі - Договір, т.I, а.с. 14-17). У відповідності до предмету якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площею 0,0060 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310700000:26:009:0005 (далі - Земельна ділянка), в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

2.3. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2019, номер запису про речове право 34441531, що підтверджується інформаційною довідкою від 05.08.2021 №269288030 (т.I, а.с. 20-22).

2.4. На підставі Акту приймання-передачі земельної ділянки Куп`янська міська рада Харківської області передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняла в строковий земельний сервітут Земельну ділянку (т.I, а.с. 19).

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА.

3.1. Предметом позову Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області є:

- визнання незаконним Рішення;

- визнання недійсним і припинення на майбутнє Договору;

- зобов`язання відповідача-2 повернути Земельну ділянку у стані, в якому вона була одержана, відповідачеві-1.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 203, 215, 216, 401, 404 ЦК України, 12, 98, 99, 100, 116, 124, 126, 134 ЗК України.

3.3. Фактичними підставами позову є дії відповідачів зі встановлення строкового земельного сервітуту щодо Земельної ділянки.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.

4.1. Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що міська рада діяла у відповідності до положень чинного законодавства, а тому будь-які підстави для визнання незаконними Рішення та Договору відсутні.

4.2. Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує з аналогічних підстав.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3172/21.

5.2. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 30.09.2021, було закрито підготовче провадження та призначено справу №922/3172/21 до судового розгляду по суті.

5.3. У судовому засіданні по суті від 12.10.2021 оголошено перерву на 26.11.2021.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також заперечень проти них, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи є підстави для представництва прокурором інтересів держави?

- Чи відсутні підстави для встановлення земельного сервітуту щодо Земельної ділянки?

- Чи суперечить прийняте Рішення відповідача-1 актам цивільного законодавства?

- Чи наявні підстави для визнання недійсним Договору та повернення Земельної ділянки?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно прокурор має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідачі негативну.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ.

7.1. Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

7.2. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

7.3. Як вказує прокурор, що Куп`янська міська рада Харківської області у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах шляхом здійснення самоврядного контролю за використання та охороною земель комунальної власності. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.

7.4. Проте у даному разі відсутні підстави для залучення Куп`янської міської ради Харківської області позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у спірних відносинах немає.

7.5. Отже, прокурор правомірно визначив себе, позивачем, що представляє інтереси держави у справі, а не Куп`янську міську раду Харківської області чи інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРВІТУТУ.

8.1. Прокурор стверджує, що строковий земельний сервітут може бути встановлений лише в тому разі, якщо потреби землекористувача не можуть бути задоволені в іншій спосіб.

8.2. Суд погоджується з даним твердженням прокурора з огляду на наступне.

8.3. По-перше, це прямо передбачено статтею 401 ЦК України. Нею визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

8.4. По-друге, це випливає з правової природи земельного сервітуту, як вимушеного втручання у право власності.

8.5. Право власності є непорушним (ст.41 Конституції України). Примусове втручання у право власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.

8.6. Саме таким винятком є земельний сервітут. Він встановлюється у виключних випадках - коли в інший спосіб скористатися ділянкою неможливо. Тобто, законодавець запровадив інститут земельного сервітуту, як засіб врівноваження суспільних інтересів. Як засіб досягнення балансу між непорушністю прав власника земельної ділянки та необхідністю задоволення суспільних потреб, котрі не можуть бути задоволені без доступу до цієї ділянки.

8.7. Підставами наведеного висновку є відповідні норми цивільного, господарського та земельного законодавства України.

8.8. Так, згідно з частиною першою статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередач, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

8.9. Згідно з статтею 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Види права земельного сервітуту обумовлено статтею 99 Кодексу.

8.10. Положеннями статті 99 ЗК України визначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

8.11. Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово висловлював позицію про те, що потреба у встановленні сервітуту виникає у лише тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом (див. постанови від 21.02.2018 у справі №905/3280/16, від 23.09.2020 у справі №917/133/17, від 21.02.2018 у справі №905/3280/16).

8.12. Посилання відповідача-1 на те, що Законом України № 191-VIII від 12.02.2015 Земельний Кодекс України доповнено таким видом земельних сервітутів, як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (п. в ч.1 ст.99) наведений вище висновок не спростовує. Так, дійсно, цим законом доповнено перелік спеціальних видів сервітутів ще однією позицією. Проте ні цим законом, ні жодною іншою нормою не скасовано необхідності додержання загальних умов встановлення земельних сервітутів - умов щодо неможливості задовольнити відповідні потреби будь-яким іншим способом.

8.13. Так само посилання відповідача-1 на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2018 у справі №920/1072/17 також не спростовує наведений вище висновок суду. Навіть навпаки у даній справі Верховний Суд в чергове підтвердив наведену вище правову позицію. В приведеному випадку підставою встановлення земельного сервітуту виявилася саме неможливість задовольнити потреби заінтересованої особи у інший спосіб. Сервітут встановлено орендарю земельної ділянки для можливості проходу крізь суміжну земельну ділянки, оскільки інакше дістатися орендованої земельної ділянки неможливо. Також, є помилковим посилання відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16. Предметом дослідження у вказаній справі був договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, а не договір встановлення земельного сервітуту.

8.14. З урахуванням викладеного та у відповідності до статті 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачі зобов`язані були довести, що наразі у відповідача-2 дійсно існують потреби, котрі неможливо задовольнити у інший спосіб, ніж надання доступу до земельної ділянки позивача-1 шляхом встановлення земельного сервітуту.

8.15. Цей тягар доказування відповідачами не витриманий. Доказів неможливості задовольнити потреби відповідача-2 інакше, ніж шляхом встановлення земельного сервітуту, не надано.

8.16. Заперечення відповідача-1 щодо неможливості передачі Земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду на загальних конкурентних засадах носять надуманий характер. Наявність на земельній ділянці рухомого майна відповідача (тимчасової споруди торгового павільйону) не перешкоджає проведенню земельних торгів щодо права оренди на неї. Жодних законодавчих обмежень для цього не існує.

8.17. Крім того, про штучність та надуманість таких аргументів відповідача-1 свідчить наступне. У разі, якщо переможцем аукціону та відповідно орендарем Земельної ділянки буде визначена інша, ніж відповідач-2, особа, питання щодо рухомого майна відповідача-2, розміщеного на ділянці, може бути вирішено ними самостійно в залежності від конкретних обставин і домовленостей (купівля рухомого майна відповідача-2 переможцем аукціону, одержання його оренду, прийняття на зберігання тощо). В разі недосягнення згоди майно може бути видалено з Земельної ділянки добровільно або в примусовому порядку шляхом подачі негаторного чи іншого позову.

8.19. Наявність у відповідача-2 Паспорту прив`язки (т.I, а.с. 64-71), одержаного в порядку, затв. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 та/або інших дозвільних документів на здійснення господарської діяльності за відповідною адресою не звільняє відповідача-2 від необхідності додержання вимог цивільного, господарського та земельного законодавства що регулюють порядок набуття в користування земельних ділянок.

8.20. Додатково суд зауважує, що законність чи незаконність видачі відповідачеві-2 відповідних дозвільних на здійснення господарської діяльності на Земельній ділянці без оформлення права користування нею у встановленому законом порядку не є предметом розгляду у даній справі.

8.21. З огляду на викладене враховуючи відсутність підстав вважати, що потреби відповідачів не можуть бути задоволені у інший спосіб, ніж встановлення земельного сервітуту, суд прийшов до висновку про те, що наразі передбачені чинним законодавством України (ст.ст.401, 404 ЦК України, ст.ст. 98, 99 ЗК України) умови встановлення земельного сервітуту щодо Земельної ділянки відсутні.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕЗАКОННІСТЬ РІШЕННЯ ПРО НАДАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В КОРИСТУВАННЯ.

9.1. Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

9.2. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

9.3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст. 124 ЗК України).

9.4. Судом встановлено, що відповідні рішення відповідача-1 щодо проведення земельних торгів щодо передачі Земельної ділянки в оренду не приймалися.

9.5. Одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.15 ЦК України).

9.6. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

9.7. З огляду на викладене, беручи до уваги, що оскаржуваним Рішенням Земельна ділянка була передана в користування відповідачеві-2 без додержання вимог закону (ч.2 ст. 124 ЗК України) про проведення земельних торгів, назване Рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРУ ТА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ.

10.1. В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч.1.ст.173 ГПК України).

10.2. Відповідно вимога про визнання недійсним оспорюваного договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 06.11.2019, укладеного між відповідачами, є похідною від вимог про визнання незаконним Рішення адже єдиною правовою підставою укладення цього Договору було Рішення.

10.3. Визнання Рішення незаконним усуває передбачені законом правові підстави для укладення Договору. За таких обставин зміст Договору є таким, що суперечить актам цивільного законодавства (ст.ст. 401, 404 ЦК України, ст.ст. 116, 122 ЗК України).

10.4. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

10.5. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

10.6. Викладене означає наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 06.11.2019 недійсним.

10.7. Підставою передачі Земельної ділянки відповідачеві-2 були Рішення відповідача-1 та укладений між відповідачами Договір. Інших правових підстав для надання в користування Земельної ділянки до відповідача-2 не існує.

10.8. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч.1 ст. 216 ЦК України).

10.9. Отже, з урахуванням визнання незаконним Рішення та визнання недійсним Договору, позовна вимога про повернення Земельної ділянки, яка в свою чергу є похідною від названих вимог, також підлягає задоволенню.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору за вимогу про визнання недійсним Рішення покладаються на відповідача-1; за вимогу про визнання недійсними Договору - на відповідача-1 та відповідача-2; за вимогу про повернення Земельної ділянки - на відповідча-2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення Куп`янської міської ради Харківської області від 11.10.2019 №1376/30-VII "Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: АДРЕСА_1 ".

3. Визнати недійсним і припинити на майбутнє договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту від 06.11.2019 на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0060 га, кадастровий номер 6310700000:26:009:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Куп`янською міською радою Харківської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку, площею 0,0060 га, нормативною грошовою оцінкою 55.132,20 грн, кадастровий номер 6310700000:26:009:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у стані, в якому вона була одержана, Куп`янський міській раді Харківської області (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, просп. Конституції, буд. 3, код ЄДРПОУ 33714382).

5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

6. Стягнути з Куп`янської міської ради Харківської області (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, просп. Конституції, буд. 3, код ЄДРПОУ 33714382) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.405,00 грн.

7. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.405,00 грн.

9. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2021.

Суддя Бринцев О.В.