Рішення

від 27.09.2007 по справі 9/139-3554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/139-3554

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2007 р.Справа № 9/139-3554

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-сервіс Т" вул. В. Стуса, буд.1, м.Тернопіль,           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль,            

За участі представників:

          позивача:   Криницький О.М., довіреність від 14.08.2007 р.

          відповідача: не з'явився.

          роз'яснивши  у розпочатому судовому засіданні представнику позивача права та обов'язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

Встановив

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Комфорт-сервіс Т”, м. Тернопіль, звернувся  16.08.2007 р.  (вх. № 3541)  до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром”, м. Тернопіль,  про стягнення  71 091,70  грн. заборгованості, з яких   45 400,00 грн. основного боргу  та   25 691,68  грн. пені, посилаючись на таке:

20 липня 2006 р. між  ТзОВ “Комфорт-сервіс Т”  та  ТзОВ “Тернопільхлібпром” (далі –Сторони)  укладено угоду про врегулювання взаємовідносин сторін договорів за  №  20/07/06-01.

У відповідності до п.п. 2, 3 договору Сторони  погодили, що загальна сума боргу Відповідача (Сторони 1) становить 101 400,20 грн., яку він зобов'язався погасити  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Позивача (Сторони 2) згідно з графіком погашень (додаток № 1),  який є невід'ємною частиною даної угоди.

Згідно Графіку погашення заборгованості ТзОВ “Тернопільхлібпром” зобов'язався  погашати заборгованість визначеними частками напротязі  трьох місяців:

- в серпні 2006 р. –25 000,00 грн.

- в вересні 2006 р. –28 000,00 грн.

- в жовтні 2006 р. –48 000,00 грн.

Як стверджує Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” не виконало  господарське зобов'язання,   адже  платежів в повному обсязі за графіком  погашення заборгованості не здійснило, заборгувавши Позивачу  станом на  07.07.2007 р.  45 400,20 грн.

Направлена Відповідачу 13.02.2007 р. претензія з вимогою про сплату  45 400,20 грн. боргу  залишена  тим без  задоволення.

Станом на 16.08.2007 р. (день звернення з позовом до суду) борг Відповідача  становить  45 400,20   грн.

За неналежне виконання грошового зобов'язання Позивач нарахував                                        Товариству з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” 25 691,68 грн. пені за період  з 01.09.2006 .р по 30 квітня 2007 р.  

Ухвалою від  21.08.2007 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    14:30 год.  06  вересня  2007 р.

У судовому засіданні 06.09.2007 р. представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач представника в судове засідання 06.09.2007 р. не направив, витребуваних судом документів не подав.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 10-40 год.  27 вересня              2007 р.

До судового засідання 27.09.2007 р. від Відповідача надійшло клопотання № 139-ЮР від 27.09.2007 р. (вх. № 20483 (н) від 27.09.2007 р.) про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юрисконсульта ТзОВ “Тернопільхлібпром” на лікарняному.

Представник Позивача   заперечив проти відкладення розгляду справи, зазначивши , що Товариство  не обмежене    можилвістю   бути представленим  у суді лише   особою    юрисконсульта.

Заслухавши    доводи Позивача,    суд погоджується із висловленими  ним  доводами   і том  не знаходить  підстав  для задоволеня клопотання  Відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними  у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення,  виходячи з наступного.

Спір  виник  внаслідок  невиконання   Відповідачем зобов'язань  щодо  оплати   суми заборгованості в розмірі  101 400, 20 грн. у відповідності  до строків і обсягів оплати,   встановлених    угодою  № 20/07/07-01 про врегулювання взаємовідносин сторін договорів від                 20 липня 2006 р., укладеною між  ним та  Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфорт-сервіс Т”.

Предметом договору  є  врегулювання взаємовідносин між Сторонами, що виникли із укладених між ними договорів, а саме: договорів будівельного підряду  від 14 березня 2005 р. та  10 травня  2005 р.

У відповідності до п.п. 2, 3 договору Сторони  погодили, що загальна сума боргу Відповідача (Сторони 1) перед Стороною 2 –Позивачем, становить 101 400,20 грн., яку він зобов'язується погасити  шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Позивача  згідно з графіком погашень (додаток № 1),  що є невід'ємною частиною даної угоди.

Як стверджує Позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” порушило  господарське зобов'язання, заборгувавши 45 500,20 грн. станом на день звернення до суду з позовом (16.08.2007 р.) .

За порушення боржником   зобов'язань за угодою в частині строків оплати суми боргу та у    п. 4  договору передбачено   нарахування  пені  на суму боргу , яка існувала   на  20.07.2006 р.   ,  у розмірі   подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день протермінуваня.   

Відповідно до  ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.     Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Докази, наведені Позивачем в обґрунтування  своїх матеріально-правових вимог,  Відповідач не спростував   і не заперечив , тому  суд  вважає переконливими  та документально доведеними  обставини,  з яких подано  позов.     

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України.

Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок  учасників господарських відносин  належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  

Учасник  господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.(ч.2 ст.   218 ГК України)

Матеріалами справи  підтверджується  невиконання   Відповідачем грошових зобов'язань згідно угоди про врегулювання взаємовідносин сторін договорів від 20.07.2006 р., а тому  доводи Позивача про стягнення заборгованості у розмірі   45 400,20 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем  в установленому законом порядку.

Відповідно до  ч. 1  ст. 230 Господарського  Кодексу України    штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4  статті 231  ГК України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Враховуючи, що  Відповідач порушив  господарське зобов'язання стосовно сплати суми заборгованості, а  угодою  № 20/07/06-01 від  20.07.2006 р.  встановлено  штрафні санкції  у вигляді  пені за  порушення строків її сплати,  вимоги  стосовно стягнення  25 691,68  грн.  пені, нарахованої  у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за  кожний день прострочення оплати за період  з  01.09.2006 по  30.04.2007 р. підлягають  до задоволення.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються повністю на заявлену суму, а саме: 45 400,20 грн. основного боргу та  25691,68 грн. пені.

Судові витрати, які складаються із 710,92 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на  Відповідача.

У судовому засіданні  27.09.2007 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75,  82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд  

Вирішив:

1.          Позов задовольнити .

  2. Стягнути  45 400,20 грн. боргу, 25 691,68 грн. пені  та 828,92 грн. судових витрат із  Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільхлібпром” (вул. Будного,3, м. Тернопіль,   р/р 260064716 в ТОДА ППБ “Аваль”, МФО 338501, код 30836947) в користь   Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Сервіс Т” (вул. В. Стуса, 1, м. Тернопіль,  р/р 26000301682503 у Центральному відділенні “Промінвестбанку” м. Тернополя. МФО 338426,  ід. код 31548874).  

 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “02” жовтня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна