Рішення

від 28.10.2021 по справі 640/8750/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/8750/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Міського комунального підприємства Новомосковський комбінат комунальних підприємств

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міське комунальне підприємство Новомосковський комбінат комунальних підприємств з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України в якому просило:

- скасувати рішення ДПС України № 8694/6/99-00-08-05-05-06 від 06.03.2020р. в частині залишення ппр без змін;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0184485330 від 17.12.2019р. про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 20 % від суми 214 073, 60 грн. (в зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість) у сумі 42 814, 72 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0184505330 від 17.12.2019р. про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10 % від суми 886 901, 20 грн. (в зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість) у сумі 88 690, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки відповідача, про порушення позивачем строку сплати узгодженого грошового зобов`язання є помилковими, оскільки підприємство виконано податковий обов`язок межах встановлених ПК України строків.

ДПС України подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Міського комунального підприємства Новомосковський комбінат комунальних підприємств з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за результатами якої відповідачем складено Акт від 28.11.2019р. № 3257/04-36-53-30/32679659, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем 17.12.2019р. прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0184505330, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 88 690, 12 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 886 901, 20 грн.;

- № 0184485330, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 42 814, 72 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 214073, 60 грн.

Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними звернувся зі скаргою в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 06.03.2020р. № 8694/6/99-00-08-05-05-06 скарга позивача задоволена частково, податкові повідомлення рішення від 17.12.2019р. № 0184485330 в частині застосованого штрафу в сумі 3 127, 80 грн. та № 0184505330 в частині застосованого штрафу в сумі 20 168, 89 грн. скасовані, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019р. № 0184485330 та № 0184505330 протиправними. А також рішення ДПС України в частині, якою вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки від 28.11.2019р. № 3257/04-36-53-30/32679659 відповідачем 17.12.2019р. прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0184505330, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 88 690, 12 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 886 901, 20 грн.;

- № 0184485330, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 42 814, 72 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 214073, 60 грн.

В подальшому, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 06.03.2020р. № 8694/6/99-00-08-05-05-06 скарга позивача задоволена частково, податкові повідомлення рішення від 17.12.2019р. № 0184485330 в частині застосованого штрафу в сумі 3 127, 80 грн. та № 0184505330 в частині застосованого штрафу в сумі 20 168, 89 грн. скасовані, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Водночас, відповідно до п. 60.1, 60.4 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

З огляду на скасування у відповідній частині оскаржуваних позивачем в межах розгляду цієї справи податкових повідомлень-рішень, 13.10.2021р. Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області на підставі акта від 28.11.2019р. № 3257/04-36-53-30/32679659 та рішення ДПС України від 06.03.2020р. № 8694/6/99-00-08-05-05-06 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0150471810, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 68 521, 23 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 685212, 30 грн.;

- № 0150511810, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 39 686, 92 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання у розмірі 198 434, 60 грн.

З огляду на вказане, суд наголошує, що в силу вимог п.п. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України з моменту надходження до позивача податкових повідомлень-рішень від 13.10.2021р. № 0150471810 та № 0150511810, податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019р. № 0184485330 та № 0184505330, які оскаржуються в межах розгляду цієї справи, вважаються відкликаними.

Таким чином, станом на момент розгляду і вирішення спору в цій справі, предмет спору в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.12.2019р. № 0184485330 та № 0184505330 відсутній, адже оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними контролюючим органом, в силу того, що в подальшому ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято нові податковы повідомлення-рішення із зменшеною сумою грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

При цьому, суд наголошує, що з вказаних вище підстав не підлягає задоволенню клопотання відповідача про закриття провадження у справі у вказаній частині, оскільки в даному випадку не відбулось виправлення суб`єктом владних повноважень порушень з власної ініціативи, а має місце виконання передбачених законодавством повноважень визначених ПК України.

Одночасно, суд зазначає, що підставою для закриття провадження є обставини, за яких встановлено, що відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, чого в даному випадку не відбулось, адже відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог про скасування рішення ДПС України № 8694/6/99-00-08-05-05-06 від 06.03.2020р. в частині залишення ппр без змін, суд зазначає таке.

Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до п. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 ПК України (тут і надалі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.6 ст. 56 ПК України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня

Відповідно до п. 56.8, 56.9, 56.10 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду.

Проте, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 5 КАС України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Виходячи із положень статті 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому обов`язковою ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ДПС України від 06.03.2020р. № 8694/6/99-00-08-05-05-06 скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення у відповідній частині.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак рішення ДПС України прийняте за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області безпосередньо не створюють будь-яких наслідків та не порушують права та інтереси позивача, на відмінну від податкових повідолень-рішень, які були предметом адміністративного оскарження до фіскального органу вищого рівня.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки зазначені рішення не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постановах: від 29.01.2019р. у справі № 826/10853/17; від 31.05.2019р. у справі № 826/1023/16; від 11.06.2019р. у справі № 826/45/18; від 24.06.2019р. у справі № 826/11001/15.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міського комунального підприємства Новомосковський комбінат комунальних підприємств - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська