Ухвала

від 21.10.2021 по справі 757/21899/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_8 , погодженого прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери, на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 (978), № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , відкриті у ПАТ «Український бізнес Банк» (скорочена назва - ПАТ «Укрбізнесбанк»), МФО 334969, що знаходиться адресою: м.Київ, вул. Хорива, 11-А, (юридична адреса: м. Донецьк, вул. Артема, 125), які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що метою застосування арешту майна, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, є забезпечення вироку в частині можливої конфіскації майна, однак повідомлена підозра є необґрунтованою, а відтак накладення арешту із зазначених вище підстав неможливе. Крім того, стороною обвинувачення не надавались, а слідчим суддею не досліджувались будь-які докази на підтвердження співмірності вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваного рішення отримана 01.09.2021 року, тому відповідно ч. 3 ст. 395 КПК України строк на оскарження не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши, обговоривши та обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна відбувсябез повідомлення власника майна або його представника, колегія суддів, виходячи з положеньст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянтащодо своєчасного оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно п. 9 ч. 1ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться: верховенство права, недоторканість права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, одним з яких є арешт майна.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів у права людини.

ЄСПЛ зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42014000000000369 від 08.05.2015 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_7 , протягом 2013 року, на території України, за сприяння колишнього вищого керівництва Держави, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, які, згідно єдиного плану, з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організував злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння належним йому підприємствам в мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, а також у заволодінні ними бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми ОСОБА_7 та невстановлені особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ТОВ «Тревелін», ЄДРПОУ 38421768 податкова адреса: м. Донецьк, вул. Кобозєва, буд. 20, реквізити якого використовуються для вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, зокрема, умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку, використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначеного підприємства, ОСОБА_7 та невстановлена група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

В ході досудового розслідування встановлено, що одним з суб`єктів підприємницької діяльності, службові особи якого протягом 2013 року відображали у фінансово-господарській документації та податковій звітності нібито існуючі фінансово-господарські стосунки з ТОВ «Тревелін», було ПрАТ «Артемівськ Вайнері», код ЄДРПОУ 00412168, яке входило до групи компаній «МАКО» і фактично належало ОСОБА_7 .

Встановлено, що у 2013 році, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», ЄДРПОУ 00412168, переслідуючи умисел, спрямований на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у невстановленому місці вступили у попередню змову з групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_7 .

Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на умисне ухилення від сплати податків, упродовж 2013 року, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», зловживаючи наданим їм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використовуючи надане їм службове становище, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_7 , здійснило перерахування грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Тревелін» (38421768) з призначенням платежів «придбання товарів, робіт, послуг». Фактично вказані товари роботи, послуги ПрАТ «Артемівськ Вайнері» не отримувало, а операції вищевказаними підприємствами носили безтоварний характер.

В подальшому, службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері», для надання злочинним схемам вигляду господарських, маскуючи незаконний переказ грошових коштів на поточні рахунки ТОВ «Тревелін» (38421768), зловживаючи наданим їм службовим становищем, вчинили службове підроблення - виготовили офіційні документи господарські договори та податкові накладні, до яких внесли завідомо неправдиву інформацію про нібито проведені господарські операції між ПрАТ «Артемівськ Вайнері» і ТОВ «Тревелін».

Згідно вказаних операцій щодо придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «Тревелін» (38421768), службові особи ПрАТ «Артемівськ Вайнері» (00412168), за попередньою змовою із групою невстановлених осіб під керівництвом ОСОБА_7 , будучи обізнаними про проведення безтоварних операцій, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток Підприємства, за результатами фінансово - господарської діяльності, в порушення вимог існуючого законодавства України, вносили недостовірні відомості до офіційних документів - податкових декларацій з ПДВ та декларацій податку на прибуток ПрАТ «Артемівськ Вайнері» (004 12168) протягом листопада - грудня 2013 року, що згідно висновку спеціаліста Міндоходів України, спричинило фактичне ненадходження до державного бюджету України ПДВ в сумі 21 845 352.00 грн. та податку на прибуток у сумі 20 753 084,40 грн., що більше ніж в 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить особливо великий розмір податків.

Тобто, протягом 2012-2013 року, ОСОБА_7 , діючи попередньою змовою із групою невстановлених осіб, в тому числі і, керівництва ПрАТ «Артемівськ Вайнері», організував вчинення злочинів, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість та прибуток у загальній сумі 42 598 436,40 гривень, що в більше ніж 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір.

Протягом 2012-2013 року, ОСОБА_7 , діючи попередньою змовою із групою невстановлених осіб, в тому числі і, керівництва ПрАТ «Артемівськ Вайнері», організував вчинення злочинів, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість та прибуток у загальній сумі 42 598 436,40 гривень, що в більше ніж 5000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір.

В подальшому вчинили замах на привласнення коштів в особливо великих розмірах, які у подальшому повинні були сформувати дохідну частину державного бюджету із сплати податку на прибуток у сумі 20 753 084, 40 грн.

Через переховування від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено у державний розшук.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2014 надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою його приводу в суд для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

25.05.2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до листа Держфінмоніторингу України від 17.03.2014 № 1321/044004-1/дск підозрюваному ОСОБА_7 належать банківські рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 (978), № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , відкриті у ПАТ «Український бізнес Банк» (скорочена назва - ПАТ «Укрбізнесбанк»), МФО 334969.

У зв`язку з тим, що 23.04.2015 року ПАТ «Український бізнес банк», МФО 334969 було ліквідовано. Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заходи, щодо збереження активів ліквідованого банку здійснювались Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказані рахунки перебували під арештом відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2014 року (справа № 757/7528/14-к), яке було скасоване 02.04.2021 р. рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42014000000000069 від 06.03.2014, з якого виділено матеріали за підозрою ОСОБА_7 у кримінальне провадження № 42014000000000369 від 08.05.2015.

Разом з тим згідно ухвали Вищого антикорупційного суд, судді ОСОБА_10 визнано обґрунтованим накладення арешту майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42014000000000369 від 08.05.2015.

За вказаних обставин виникла необхідність у накладенні арешту у кримінальному провадженні №42014000000000369 від 08.05.2015. на майно ОСОБА_7 , як на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке перебувало під арештом в кримінальному провадженні № 42014000000000069 від 06.03.2014.

31.03.2014 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

22.12.2014 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

При цьому, санкція ч. 3 ст. 212 та ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

23.04.2021 року слідчий СГ ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотання пронакладення арешту на майно, а саме на грошові кошти та цінні папери, на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 (978), № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , відкриті у ПАТ «Український бізнес Банк» (скорочена назва - ПАТ «Укрбізнесбанк»), МФО 334969, що знаходиться адресою: м.Київ, вул. Хорива, 11-А, (юридична адреса: м. Донецьк, вул. Артема, 125), які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 5 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року клопотання слідчого задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Крім того, положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, відповідно до ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Окрім цього, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Задовольняючи клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що клопотання в повній мірі відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а додані до нього матеріали вказують на наявність правових підстав, передбачених ч. ч. 1, 5 ст. 170 КПК України для задоволення цього клопотання та накладення арешту на вказане в ньому майно.

Що стосується доводів апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри, то, вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. В даному випадку підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, присутні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_8 , погодженого прокурором третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на грошові кошти та цінні папери, на банківських рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 (978), № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , відкриті у ПАТ «Український бізнес Банк» (скорочена назва - ПАТ «Укрбізнесбанк»), МФО 334969, що знаходиться адресою: м Київ, вул. Хорива, 11-А, (юридична адреса: м. Донецьк, вул. Артема, 125), які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_14 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/5469/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1