Ухвала

від 25.10.2021 по справі 756/14306/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6030/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 756/14806/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС» - адвоката ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:78:167:0007 та 8000000000:78:167:0023, загальною площею 1,9312 га, які на підставі договору оренди перебувають у користуванні ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 24731754) та ТОВ «ВІСЛА» (код ЄДРПОУ 31611500) та розташовані за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 30, 30А та розташованих на ній об`єктів нерухомого та недобудований об`єкт нерухомості, розміщений на них із забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо даного нерухомого майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30.09.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту.

Як вважає сторона обвинувачення, слідчий суддя під час розгляду клопотання неправильно дійшов до висновку про недоцільність накладення арешту на вказані земельні ділянки та про відсутність підстав для задоволення клопотання, а висновки, зроблені слідчим суддею, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на доводи представника ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС» та ТОВ «ВІСЛА», які обґрунтовувались результатами експертного звіту № 7-Ю4-20-ЕП/КО від 11.11.2020 року. Разом з цим вказані доводи не відповідають об`єктивним обставинам справи, а слідчим суддею не досліджувався вищезазначений висновок. Зокрема зі змісту експертного висновку та додатку до нього не вбачається жодного посилання на санітарні-захисні зони та розміщення об`єкта в межах або поза межами санітарних-захисних зон, а відтак існує необхідність при розгляді апеляційної скарги безпосередньо дослідити звіт № 7-Ю4-20-ЕП/КО від 11.11.2020 року, а також схему існуючих планувальних обмежень, які є невідємною частиною Детального плану території в межах вулиць Вербова, Куренівська, Богатирська, Московського проспекту, Набережно-Рибальська, залізнична колія в Оболонському районі м. Києва та затверджена рішенням Київської міської ради № 727/727 від 14.07.2016 року.

Апелянт також не погоджується з висновком слідчого судді, щодо відсутності оспорювання правомірності будівельних робіт. При цьому зазначає, що самовільне будівництво в межах санітарно-захисних смуг будинку для постійного проживання людей, яке здійснюється посадовими особами ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС» та ТОВ «ВІСЛА», прямо заборонено ст. 114 Земельного кодексу України, чим завдає значної шкоди державним та громадським інтересам. В даному випадку орган прокуратури як представник держави оспорює правомірність будівництва та зазначає, що отримання дозволу на будівництво та безпосередньо саме будівництво здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Процесуальний керівник окремо зазначає, що Оболонською окружною прокуратурою готуються матеріали щодо подання позову про скасування дозволу на будівництво.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про необхідність скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, представника власника майна щодо необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, відділом дізнання Оболонського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050002325 від 06.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що невстановлені особи з числа ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС», ТОВ «ВІСЛА», ТОВ «МАСТЕРБУД», діючи з порушенням Земельного кодексу України, недотриманням містобудівних умов і обмежень здійснюється будівництво на території Оболонського району м. Києва на території земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:78:167:0007 та 8000000000:78:167:0023, розташовані за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 30, 30А, здійснюють будівництво житлового комплексу «Bereg Residence».

Досудовим розслідуванням перевіряється інформація щодо фактів порушень будівельних норм та правил у ході будівництва житлового об`єкту, розташованого на території земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:78:167:0007 та 8000000000:78:167:0023, розташовані за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 30, 30А, де здійснюється будівництво багатоповерхового житлового будинку ТОВ «МАСТЕРБУД».

17.09.2021 року постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 вищевказані земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021105050002325 від 06.07.2021 року.

20.09.2021 року прокурор Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки.

Клопотання мотивовано необхідністю накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

30.09.2021 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021105050002325 від 06.07.2021 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні, слідчий суддя встановив, що прокурор не довів, що земельні ділянки, на яких ведеться будівництво, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що позбавлення права користування та забудови на земельних ділянках є необхідним та співмірним для виконання завдань кримінального провадження та формально послався на те, що земельні ділянки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогта судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів недостатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, зі змісту заперечення на клопотання про арешт майна та пояснень, наданих адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «ВІСЛА», ТОВ «ВАЛДІС ПЛЮС» під час судового розгляду, вбачається, що проектна документація в частині вимог МУтО щодо розміщення об`єкту житловий комплекс та паркінг повністю відповідає вимогам абз. 2 п. 4 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 170 від 18.02.2020 року щодо розміщення об`єкту, в тому числі приямки, вхідні групи, сходи та інші конструктивні елементи будівлі, дренажі, оглядові колодязі і мережі, що обслуговують будівлю, на ділянці за межами червоних ліній оточуючих вулиць, та поза межами охоронних зон інженерних комунікацій, не порушуючи межі землекористування земельної ділянки. Вказане підтверджується позитивним експертним звітом № 7-104-20-ЕП/КО від 11.11.2020 року.

В межах санітарно-захисних зон не розташований житловий комплекс, а лише паркінг, у якому не передбачається постійне перебування людей, що не суперечить ч. 2 ст. 114, ст. 111 Земельного кодексу України та Державним будівельним нормам, згідно «Детального плану території в межах вул. Вербова, Куренівська, Богатирська, Московський просп., Набережно-рибальська, залізнична колія в Оболонському районі м. Києва», який затверджено рішенням Київської міської ради від 07.14.2016 року за № 727/727 не підпадає під дію жодної санітарно-захисної зони. Експертний звіт (позитивний) № 7-104-20-ЕП/КО від 11.11.2020 року. Паркінг, що знаходиться у санітарно-захисній зоні не передбачає постійне перебування людей.

Посилаючись у клопотанні, що земельні ділянки у кримінальному провадженні є речовим доказом та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Разом з цим надані стороною обвинувачення доводи спростовуються у ході судового розгляду справи наданими представником власників майна матеріалами.

В той же час, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, у зв`язку із чим постанова, винесена 17.09.2021 року прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , згідно якої вищевказані земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021105050002325 від 06.07.2021 року є формальною.

За викладених обставин колегія суддів не знаходить підтвердження доводів сторони обвинувачення та приходить до висновку, що проектна документація не суперечить вимогам ЗУ, ДСП та ДБН та іншим нормативним документам в проектуванні та будівництві.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вищевказаного майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні, а прокурор, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Натомість стороною захисту надано достатню кількість доказів на підтвердження того, що здійснення будівельних робіт проводиться за наявності необхідних дозволів та не суперечить вимогам закону та іншим нормативним документам в проектуванні та будівництві.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:78:167:0007 та 8000000000:78:167:0023, загальною площею 1,9312 га, які на підставі договору оренди перебувають у користуванні ТОВ «ВАЛДИС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 24731754) та ТОВ «ВІСЛА» (код ЄДРПОУ 31611500) та розташовані за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 30, 30А та розташованих на ній об`єктів нерухомого та недобудований об`єкт нерухомості, розміщений на них із забороною особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо даного нерухомого майна, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4