Постанова

від 29.10.2021 по справі 440/2428/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сич С.С.

29 жовтня 2021 р. Справа № 440/2428/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и в :

22 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастр) у вирішенні її клопотання від 02 лютого 2021 року (зареєстроване за № Г-920/0/25-21 від 02 лютого 2021 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0056;

- зобов`язати відповідача затвердити поданий нею проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0056, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулася до відповідача з клопотанням від 02 лютого 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 5323288600:00:010:0056. Проте, відповідачем не було прийнято рішення з питання затвердження проекту землеустрою, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Позивач також зазначає, що відповідачем не дотримано двотижневий строк затвердження відповідного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, тому вважає, що відповідна технічна документація погоджена за принципом мовчазної згоди.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що за результатами розгляду відповідного клопотання позивача прийнято наказ від 02 квітня 2021 року № 1011-УБД, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з тим, що згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Черевки Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, затвердженого рішенням п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 09 листопада 2020 № 14, земельна ділянка, передбачена проектом землеустрою до відведення, розташована в межах населеного пункту Черевки. Вказує, що у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах населених пунктів. Тривалий розгляд клопотання позивача відповідач пояснює тим, що на період карантину зупинено надання адміністративних послуг та посилається на Прикінцеві положення Закону України від 18 квітня 2020 року № 530-1Х Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) (далі - Закон № 530-1Х), яким внесено зміни, зокрема у Закон України Про адміністративні послуги та зупинено з дня оголошення карантину перебіг строків надання адміністративних послуг.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що з часу надання відповідачем позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою до часу його звернення до відповідача з питання затвердження проекту землеустрою відбулась зміна меж адміністративно-територіальної одиниці - с. Черевки Миргородського району Полтавської області, що випливає з рішення п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 09 листопада 2020 № 14. Оскільки земельна ділянка. - кадастровий номер 5323288600:00:010:0056, знаходиться в межах громади с. Черевки, у відповідача відсутні повноваження по прийняттю рішень щодо стосовно цієї земельної ділянки.

Суд також погодився з доводами відповідача щодо відсутності з його боку протиправної бездіяльності при розгляді звернення позивача, так як 17 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 530).

Підпунктом 3 пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону № 530 визначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач просить його скасувати та прийняти нове - про задоволення вимог адміністративного позову.

Скаржник зазначає про нелогічність та непослідовність позиції суду з приводу відсутності підстав порушення строку розгляду проекту землеустрою з підстав триваючого карантину, оскільки наказ № 1011-УВД від 02 квітня 2021 року відповідач прийняв під час дії карантину. При цьому, під час дії карантину Полтавський окружній адміністративний суд неодноразово розглядав справи про скасування наказів відповідача і, відтак, незважаючи на карантин відповідач надавав адміністративні послуги. В період дії на території України карантину та призупинення надання будь-яких адміністративних послуг відповідач надав таку послугу - 17 липня 2020 року провів обов`язкову державну експертизу землевпорядної документації. Він звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою 02 лютого 2021 року, а наказ про відмову у його затвердженні останній видав лише 02 квітня 2021 року, тоді як у силу ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) таку заяву належало розглянути у двотижневий строк.

Позивач вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи карантинні обмеження передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України короновірусу (СОVID-19) та іншими законодавчими актами, створив штучні умови для виправдання протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень у нездійсненні ним юридично значущих дій, оскільки за обставин даної справи відповідач був позбавлений можливості прийняти будь-які альтернативні рішення, окрім як рішення про затвердження проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки йому у власність. Нормами Закону № 530-1Х положення Земельного кодексу України зміни чи скасуванню не підлягали, а вищу юридичну силу та беззаперечне застосування має перевагу саме ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено, що наказом відповідача від 18 лютого 2020 року № 5096-СГ позивачу ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, сільськогосподарського призначення державної власності для введення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту.

У 2020 році приватним підприємством АЛАН-ЗЕМ за замовленням позивача виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, площею 2 га, сіножатей введення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 173 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), - межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (ч. 1 ст. 173).

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів (ч. 2 ст. 173).

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 173).

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (ч. 4 ст. 173).

Згідно із ч. 2 ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни) (ч. 10 ст. 46 Закону України Про землеустрій в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (ч. 12 ст. 46 Закону України Про землеустрій в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Рішенням п`ятдесят четвертої сесії Миргородської районної ради Полтавської області сьомого скликання від 09 листопада 2020 року № 14 затверджена документація проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Черевки Миргородського району Полтавської області та встановлена межа села Черевки, - зокрема зазначено, що площа в існуючих межах складає 454,0 га, загальна площа села складатиме 1.171,5 га.

28 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження вищеозначеного проекту землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні відповідачем не прийнято.

В процесі розгляду справи судом, а саме, - 02 квітня 2021 року, відповідачем прийнятий наказ № 1011-УБД, яким позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0056, із цільовим призначенням - для введення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Прийняте рішення відповідачем обґрунтоване тим, що згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Черевки Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, затвердженого рішенням п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Миргородської районної ради Полтавської області від 09 листопада 2020 року № 14, та даних Державного земельного кадастру (шар АТУ ) - який відображає межі адміністративно-територіальних одиниць України (межі населених пунктів), містить офіційні відомості Державного земельного кадастру щодо меж адміністративно-територіальних одиниць) земельна ділянка, передбачена проектом землеустрою до відведення з кадастровим номером 5323288600:00:010:0056 розташована в межах населеного пункту Черевки. У Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, розташованих в межах населених пунктів.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують факт зміни з листопада 2020 року меж села Черевки Миргородського району Полтавської області - з 454,0 га до 1.171,5 га, а також ту обставину, що земельна ділянка кадастровий номер 5323288600:00:010:0056 станом на час звернення позивача ОСОБА_1 до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою знаходилася в межах умовної замкненої лінії на поверхні землі, що відокремлює територію села Черевки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про зобов`язання відповідача затвердити поданий ним проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5323288600:00:010:0056, з урахуванням висновків суду, оскільки позивач звернувся з питання затвердження проекту землеустрою до органу, який на час звернення не мав повноважень для його вирішення.

Колегія суддів також зауважує, що сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди. Верховний Суд уже сформулював правовий висновок про те, що закріплені в законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (справа № 826/2810/17). При цьому норми Земельного кодексу України не передбачають можливості застосування принципу мовчазної згоди при вирішення такого питання як затвердження проекту землеустрою.

Окрім того, колегія суддів вказує, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З 17.03.2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Підпунктом 3 пункту 2 розділу II Прикінцеві положення Закону № 530 визначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Колегія суддів зауважує, що означеним Законом, зокрема, зупиняється перебіг строків надання адміністративних послуг, а не призупиняється надання будь-яких адміністративних послуг, як визначено в апеляційній скарзі позивача.

Також колегія суддів зауважує, що, посилаючись на наказ відповідача № 135 від 08.10.2020 року, яким внесено зміни та затверджено інформаційні та технологічні картки адміністративних послуг, які надаються ГУ Держгеокадастру та його структурними підрозділами, зазначаючи про те, що цим наказом деталізований алгоритм дій працівників органу Держгеокадастру щодо адміністративної послуги з видачу рішення про передачу у власність, надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, скаржник не визначився про суть протиправної бездіяльності відповідача під час розгляду його звернення з огляду на положення цього наказу.

Доводи апеляційної скарги про наявність сумнівів у існуванні наказу відповідача № 1011-УБД від 02 квітня 2021 року спростовуються матеріалами справи, зокрема аркушем справи № 68, - копією означеного наказу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи. не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України)

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова