Ухвала

від 27.10.2021 по справі 908/2040/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2040/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЮ-Інвест" - Трофимова С.О.,

Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ТРАНС" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Кузнецова І.Л., Чус О.В.), якою залишено без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020

у справі № 908/2040/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЮ-Інвест"

до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ТРАНС",

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЮ-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ", Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Кирилівська селищна рада, Відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" (далі - ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ", Третя особа-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ТРАНС" (далі - ТОВ "ДІПІ ТРАНС", Третя особа-2), про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0027, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Коса Федотова, 66, посвідченого 16.06.2006 нотаріусом Якимівської нотаріальної контори Запорізької області Тимченко Є.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 970.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2020 Позивач набув право власності на майно, що складається з бази відпочинку "СЕЛЕНА", загальною площею 1 166,7 кв. м, розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0027, в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, по вул. Федотова Коса, 66, яка перебуває в оренді ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006, а відтак, в силу положень частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", до нього перейшло право оренди на вказану земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021, позов задоволено частково. Внесено зміни та доповнення до Договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4261 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Коса Федотова, 66, кадастровий номер земельної ділянки 2520355400:11:001:0027, посвідченого 16.06.2006 Тимченко Є.С., нотаріусом Якимівської нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 970, в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Судові витрати покладено на Відповідача.

Судові рішення мотивовано тим, що в силу закону до Позивача як нового власника придбаного ним майна, перейшло право на оренду земельної ділянки, на якій таке майно розташоване, у обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), що є підставою для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки щодо зміни орендаря. Разом з тим, оскільки факт набуття Позивачем права власності є встановленим, і саме з цього моменту до нього переходять усі права та обов`язки Орендаря за Договором оренди земельної ділянки, тому перше речення пункту 1.2., запропонованої Позивачем редакції преамбули договору, необхідно викласти починаючи зі слів: "1.2. З четвертого червня дві тисячі двадцятого року…" і далі за текстом, у зв`язку з чим позов задоволено частково.

Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 908/2040/20 за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.10.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 13.10.2021.

16.09.2021 ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

22.10.2021 представник ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" адвокат Лисак Т.Г. направила до суду касаційної інстанції засобами електронного зв`язку заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2021 задоволено та відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України роз`яснено заявникові, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Кирилівська селищна рада та ТОВ "ДІПІ ТРАНС" у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.

Представник ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" не зміг взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з технічних причин, оскільки після приєднання до програмного забезпечення "EasyCon" були відсутні зображення у реальному часі та звук.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, положення частини 5 статті 197 ГПК України щодо покладення ризиків технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду на учасника справи, який подав відповідну заяву, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При розгляді даної справи судами встановлено, що 16.06.2006 між Кирилівською селищною радою (Орендодавець) та ВАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" (Орендар) на підставі рішення ради № 18 від 02.03.2006 було укладено Договір оренди земельної ділянки для розміщення бази Орендаря, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Федотова, 66 (пункт 1 цього Договору).

За умовами пунктів 2 - 4, 5 Договору оренди земельної ділянки визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4261 га, згідно з додатком, що є невід`ємною частиною цього Договору; нормативна грошова оцінка становить 385187,43 грн; кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:11:001:0027; договір укладено на 49 (сорок дев`ять років) і строк його дії закінчується 16.06.2055.

Договір оренди земельної ділянки посвідчено державним нотаріусом Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області та зареєстровано в реєстрі за № 970. Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі ДП "Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 06.07.2006 за № 040626.

14.05.2020 Державним підприємством "СЕТАМ" проведено електронні торги з продажу бази відпочинку "СЕЛЕНА, загальною площею 1166,7 кв. м, що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, кадастровий номер майна 2320355400:11:001:0027, за результатами яких визначено переможця торгів: ТОВ "ДІПІ ТРАНС".

26.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В. складено Акт про проведені електронні торги (ВП № 5923657), в якому зазначено про передачу на реалізацію бази відпочинку "СЕЛЕНА", загальною площею 1166,7 кв. м, місцезнаходження: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, розташованої на земельній ділянці Кирилівської селищної ради площею 0,4261 га, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:11:001:0027, що належить на праві власності ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" (боржник у виконавчому провадженні); та відповідно до протоколу № 479997 проведення електронних торги від 14.05.2020 визнано переможцем торгів ТОВ "ДІПІ ТРАНС", код 37155497, місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 110.

28.05.2020 приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області, видано Свідоцтво, яким посвідчено, що ТОВ "ДІПІ ТРАНС" належить на праві власності майно придбане за 3 985 165,76 грн, що складається: з бази відпочину "СЕЛЕНА", яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, загальною площею 1 166,7 кв. м, що раніше належало ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ", на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області 02.11.2001, право власності зареєстровано Комунальним підприємством Якимівське бюро технічної інвентаризації 28.02.2012, реєстраційний номер 37472325, номер запису 83, в книзі 1.

28.05.2020 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ДІПІ ТРАНС" на об`єкт нерухомого майна: базу відпочину "СЕЛЕНА", загальною площею 1 166,7 кв. м, за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66

04.06.2020 між ТОВ "ДІПІ ТРАНС" (Продавець) та ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1291, за умовами якого передано у власність Покупцеві нерухоме майно, а саме: базу відпочинку "СЕЛЕНА", загальною площею 1 166,7 кв. м, яка розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності Кирилівської селищної ради, з кадастровим номером земельної ділянки 2320355400:11:001:0027, площею 0,4261 га.

04.06.2020 приватним нотаріусом внесено запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ" на об`єкт нерухомого майна: базу відпочину "СЕЛЕНА", загальною площею 1 166,7 кв .м, за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, № 1291 від 04.06.2020.

ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ", набувши право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, звернулось до Кирилівської селищної ради з листом за вих. № 772 від 15.06.2020, в якому, з посиланням на приписи частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", зазначило про набуття ним прав та обов`язків Орандаря за Договором оренди земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку "СЕЛЕНА" та пропонувало укласти Додатковий договір до Договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.06.2006 з попереднім власником.

Проте, не отримавши відповіді від Кирилівської селищної ради, ТОВ "ЮЮ-ІНВЕСТ" звернулось до суду з даним позовом, який обґрунтувало тим, що рада безпідставно ухиляється від укладення Додаткового договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, що призводить до порушення прав та законних інтересів Позивача щодо документального оформлення та проведення державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, згідно з рішенням Кирилівської селищної ради № 9 від 18.08.2020 "Про укладення додаткового договору до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0027", яке було прийнято після звернення Позивача до суду з цим позовом, відмовлено ТОВ "ЮЮ-ІНВЕС" в укладенні додаткового договору до Договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006, кадастровий номер 2320355400:11:001:0027, яка розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває на праві оренди у ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ".

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що ТОВ "ЮЮ-ІНВЕС" у встановленому законом порядку, набуло право власності на базу відпочинку "СЕЛЕНА", що розташована за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Коса Федотова, 66, на земельній ділянці площею 0,4261 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0027, тому в силу частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", до нього як до нового власника вказаного нерухомого майна, перейшло право на оренду зазначеної земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). У попереднього ж Орендаря - ВАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" (на даний час - ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ") право оренди припинилось. При цьому оформлення права оренди Позивача на земельну ділянку може відбуватися без прийняття рішення Відповідача про надання земельної ділянки Позивачу в оренду, оскільки земельну ділянку вже було надано у користування Третій особі-1, а у зв`язку з набуттям Позивачем права власності на вищевказану базу відпочинку, в силу закону відбувається перехід вже існуючого права оренди від Третьої особи-1 до Позивача.

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням правих висновків щодо застосування положень частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 та постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що враховуючи встановлений факт набуття Позивачем права власності на базу відпочинку "Селена" 04.06.2020, та керуючись частиною 9 статті 238 ГПК України, статтею 653 Цивільного кодексу України, частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України, перше речення пункту 1.2., запропонованої Позивачем редакції договору необхідно викласти, починаючи зі слів: 1.2. "З четвертого червня дві тисячі двадцятого року…" і далі за текстом.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" посилаючись на наявність підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі № 64/366-10 (3-20гс14), від 18.05.2016 у справі № 922/51/15 (3-194гс16) щодо законності і обґрунтованості судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог послався на правові висновки Верховного Суду, правовідносини у яких не є подібними до даних правовідносин, враховуючи те, що правомірність набуття Позивачем права власності на майно (базу відпочинку), яке розташоване не земельній ділянці, яка є предметом договору оренди землі, вирішується судом у іншому судовому провадженні; а також не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16 щодо відсутності у Позивача порушеного права на момент звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.

Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши постанови Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі № 64/366-10 (3-20гс14), від 18.05.2016 у справі № 922/51/15 (3-194гс16) та постанову Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16, висновками у яких ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" обґрунтувало наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що висновки викладені у цих постановах прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі № 908/2040/20, що розглядається.

Так, у справі № 64/366-10 (3-20гс14) (постанова від 20.05.2014) предметом позову була вимога про стягнення авансового платежу за укладеним сторонами контрактом. Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2011, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вказав на те, що постанова суду касаційної інстанції не містить мотивів вирішення доводів та аргументів представників сторін щодо суті спору, в тому числі й щодо застосування норм матеріального права, а тому як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, має бути скасована, а справа - направлена на новий касаційний розгляд.

У справі № 922/51/15 (3-194гс16) предметом розгляду була вимога про стягнення безпідставно набутих коштів у виді несплаченої орендної плати і повернення земельної ділянки. Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 дійшов висновку про скасування постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2015, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.02.2015, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано правової позиції Верховного Суду України про застосування норм статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, висловленої у постанові від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14, з урахуванням якої, не наведено мотивів вирішення доводів та аргументів представника Харківської міської ради щодо суті заявлених позовних вимог і доводів, викладених у касаційній скарзі позивача, щодо невиконання відповідачем встановленого рішенням 23 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 20.06.2008 № 164/08 обов`язку протягом чотиримісячного строку звернутися до управління земельних відносин для оформлення договору оренди землі.

У даній справі № 908/2040/20, що розглядається, норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню, а судами досліджено усі обставини, що входять до предмета доказування, зокрема, набуття Позивачем права власності на законних підставах на об`єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, яку було надано ВАТ "ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" (правонаступник ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ") в оренду для розміщення цього майна, у зв`язку з чим Позивач фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

У справі № 910/21160/16 (постанова від 28.02.2018) предметом розгляду була вимога про стягнення вартості частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі товариства. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що в силу приписів частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства" зобов`язання відповідача щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства встановлено законом протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства, оскільки на час звернення до суду та ухвалення у справі судових рішень цей строк не сплинув, тому, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статей 1, 2 ГПК України, звернення позивача до суду з таким позовом є передчасним, а відсутність порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Разом з тим, у даній справі № 908/2040/20, що розглядається, предметом розгляду була вимога про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 16.06.2006 у зв`язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до позивача як нового власника нерухомого майна, у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, переходить право оренди цієї земельної ділянки, при цьому, в силу положень статей 16, 651 Цивільного кодексу України, сторона договору не позбавлена можливості реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи доповнення договору та вирішити існуючий спір у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, без дотримання процедури позасудового врегулювання такого конфлікту.

Отже, наведені вище постанови Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за інших предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставини, а також іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав, передбачених пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 908/2040/20 за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 908/2040/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко