Ухвала

від 28.10.2021 по справі 280/5073/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 280/5073/20

адміністративне провадження № К/9901/37743/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи - Ленінського районного суду м. Запоріжжя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Запорізькій області в частині невиплати судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно з урахуванням індексації.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Запорізькій області в частині невиплати судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно. Зобов`язано ТУ ДСА України в Запорізькій області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно з урахуванням індексації.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням індексації та відмовлено в позові в цій частині. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року залишено без змін.

11 жовтня 2021 року ТУ ДСА України в Запорізькій області подав касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник, посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.

Предметом спору у цій справі є відмова відповідача перерахувати щомісячну доплату судді за вислугу років з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У касаційній скарзі заявник просить відступити від висновку Верховного Суду у справі №200/13595/19-а, застосованого судами у цій справі та просить переглянути судові рішення на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час призначення позивача на посаду судді були чинними норми Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №2453-VI) у редакції, яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років -- 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України Про судоустрій і статус суддів обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є, зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII Про забезпечення права на справедливий суд (далі - Закон №192-VIII) щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Ураховуючи те, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом №192-VІІІ складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін в цій частині вимог щодо перерахунку щомісячної доплати за вислугу років, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції зазначивши, що аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №200/13595/19-а, правовідносини у якій є подібними до спірних.

Разом з тим, аргументи ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, застосованого судами у цій справі зводяться лише до тлумачення норм Законів №2453-VI та №192-VIII, рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 та загальних фраз щодо нагальності приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №192-VIII в частині виплати суддям щомісячної доплати за вислугу років у період з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року. Тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції застосовано висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи - Ленінського районного суду м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська