Рішення

від 28.10.2021 по справі 647/2584/21

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/2584/21

№ провадження 2/647/692/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря: Онус О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ташкова Анастасія Олександрівна до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

У жовтні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина в тому числі у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем майна за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є позивач. Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області заведена спадкова справа №310/2010 до майна померлого. Звернувшись до нотаріальної контори для оформлення спадщини на зазначений житловий будинок отримав відмову, у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно. Вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був збудований спадкодавцем у період часу з 1966 року по 1968 рік, з моменту завершення будівництва спадкодавець набув статусу власника житлового будинку, та право володіння, користування й розпорядження цим майном, враховуючи що на момент побудови здача в експлуатацію житлового будинку та первинна реєстрація права власності на нерухоме майно не вимагалась, позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.10.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Представник позивача в підготовче засідання не з`явилася, заявою від 28.10.2021 року просила розглянути справу за її відсутності, на задоволені позову наполягала.

Представник Тягинської сільської ради в підготовче засідання не з`явився, заявою від 28.10.2021 року просив розглянути справу за відсутності їх представника, проти задоволення позову не заперечували.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХС №027390, виданого Бургунською сільською радою 29.11.2001 року, на підставі рішення сесії Бургунської сільської Ради народних депутатів від 13.09.2001 року №137, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,15 га, передана для індивідуального житлового будівництва, яка знаходиться на території Бургунської сільської ради.

За свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №2.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №24412001 від 06.08.2010 року після смерті ОСОБА_2 зареєстрована спадкова справа №310/10, номер у спадковому реєстрі 49737142.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 29.05.2018 року вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був побудований у період 1966-1985 роки, власником є ОСОБА_2 .

Згідно із довідкою Бургунської сільської ради № 616 від 19.10.2020 року, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за даними погосподарських книг за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.09.2020 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер 6520680200:01:001:0060), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку передано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №225412970 від 24.09.2020 року.

Відповідно до довідки Тягинської сільської ради №1032 від 11.12.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за даними по погосподарських книг, є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

З відповіді завідувача Бериславської державної нотаріальної контори №485/02-14 від 24.09.2020 року вбачається, що до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа №310/2010. Спадкоємцем за законом є син померлого - ОСОБА_1 . Заяв від інших спадкоємців не надходили. У зв`язку з відсутністю документу який посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. 1216 ЦК України, ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року ).

До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника ( спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та вона правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрала спосіб захисту порушеного права.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг через відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, зважаючи на відсутність іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ташкова Анастасія Олександрівна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.О.Кириленко