Постанова

від 01.11.2021 по справі 646/7510/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 листопада 2021 року

м. Харків

Справа № 646/7510/18

Провадження № 22-ц/818/5098/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 , в особі представника Богомол Тетяни Сергіївни, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року, ухвалене суддею Єжовим В.А., -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 16361 про відшкодування шкоди.

В обгрунтування позову зазначає, що 06 липня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої були завдані пошкодження транспортному засобу - автомобілю марки Audi , модель А6 , 2014 випуску, державний номер НОМЕР_1 . Відносно винної особи ОСОБА_2 , водія автомобіля марки МАЗ , модель 5432 , державний номер НОМЕР_2 , працівниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення та вилучено посвідчення водія. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 по справі №646/5218/17 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Після сплати штрафу ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу на вищевказану постанову суду першої інстанції. Постановою апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року. Крім того зазначає, що ОСОБА_2 мав поліс страхування цивільно-правової відповідальності ТДВ Міжнародна страхова компанія №АІ/9649340. ТДВ МСК листом від 12 жовтня 2017 року №2663 повідомило, що відповідно до умов полісу №АІ/9649340 здійснює страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля МАЗ 5432, номерний знак НОМЕР_2 . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну, становить 100 000грн., розмір франшизи - 1 000грн. Власником автомобіля МАЗ 5432, номерний знак НОМЕР_2 є ПАТ Автотранспортне підприємство 16361 . ТДВ МСК здійснило їй страхову виплату в межах страхової суми за виключенням розміру франшизи. Листом від 12 лютого 2018 року вона звернулася до ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 з заявою про сплату в позасудовому порядку суми франшизи в розмірі 1 000грн. шляхом перерахування на відкритий в ПАТ Приват Банк розрахунковий рахунок. ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 у визначений спосіб сплатило їй 1 000грн. франшизи. В листопаді 2017 року ФОП ОСОБА_3 виконав ремонт авто - транспортного засобу марки Audi , модель А6 , 2014 випуску, державний номер НОМЕР_1 . Згідно рахунку-заказу №СЗк-002396 від 16 листопада 2017 року: вартість ремонтно-відновлювальних робіт (Ср) складає 8 376,30грн.; вартість необхідних для ремонту матеріалів (См) та вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту (Сс), складає 123 720грн. Загалом 132 096,30грн. ПДВ в зазначених сумах складає 0 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складатиме 32 096,30грн. 24 квітня 2018 року вона звернулася до ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 з заявою про сплату в позасудовому порядку різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 32 096,30грн. шляхом перерахування на відкритий в ПАТ ПриватБанк на її ім`я розрахунковий рахунок. У відповідь ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 листом від 21 травня 2018 року №19 повідомило, що водій ОСОБА_2 наказом №5-вк від 02 лютого 2015 року звільнений з роботи і по теперішній час в товаристві не працює. При цьому, в листі від 12 лютого 2018 року, який був отриманий представником ПрАТ АТП 16361 у відділенні поштового зв`язку 26 лютого 2018 року, в якому вона пропонувала в позасудовому порядку сплатити суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн, зазначалося, що ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, яке спричинило ДТП, під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Також зазначає, що ПрАТ АТП 16361 було відмовлено в наданні їй інформації та документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , станом на 06 липня 2017 року на відповідній правовій підставі володів автомобілем марки МАЗ модель 5432, держ. Номер НОМЕР_2 або неправомірно заволодів ним. Отже, ступінь вини ОСОБА_2 та ПрАТ АТП16361 , а отже й розміри часток кожного з них у завданій позивачу шкоді мають бути встановлені судом.

Просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 та ОСОБА_2 на її користь 32 096,30грн. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Вирішити питання про судові витрати.

26 листопада 2018 року представником відповідача ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 - адвокатом Шабас Г.В. надано відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. В обгрунтування зазначив, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки МАЗ модель 5432, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , не перебував у трудових відносинах з ПрАТ АТП 16361 . Крім того, хоч ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 і є власником автомобіля марки МАЗ модель 5432, д.н.з. НОМЕР_2 , разом з цим з 01 січня 2017 року по 30 грудня 2017 року вказаний автомобіль перебував у платному користуванні у ТОВ Автотранспортне підприємство 16361 відповідно до Договору №0041 про надання в орендне користування підприємствам і організаціям рухомого складу від 30 грудня 2016 року.

Відповідно до вищезазначеного договору, орендар належним чином виконав обов`язок щодо сплати орендної плати за користування вказаним вище транспортним засобом, підтвердженням чого слугують виписки по рахунку ПрАТ АТП 16361 р/р № НОМЕР_3 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023 з березня 2017 року по грудень 2017 року.

22 лютого 2019 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рижковим І. П. надано відповідь на відзив, в якому викладені заперечення на відзив відповідача ПрАТ Автотранспортне підприємство 16361 .

17 грудня 2019 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Рижковим І. П. до суду подано клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 клопотання представника позивача задоволено, замінено неналежного відповідача ПАТ Автотранспортне підприємство 16361 на належного ТОВ Автотранспортне підприємство 16361 .

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суму у розмірі 32 096,30грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80грн.

В апеляційній скарзі ТОВ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 , в особі представника Богомол Т.С., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову, а саме стягнути з них на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП суму у розмірі 10 307,64грн. В іншій частині позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем в якості доказу було надано копію рахунку-замовлення №СЗк-002396 (акт виконаних робіт) від 16 листопада 2017 року, підписаного останньою та ФОП ОСОБА_3 , сума коштів становить 132 096,30грн., а також надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №КОр-001157 від 16 листопада 2017 року, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_3 прийняв від позивача грошові кошти у сумі 132 096,30грн. Між тим, у листопаді 2017 року кошти у сумі 132 096,30грн. не були перераховані у безготівковій формі ФОП ОСОБА_3 , що ставить під сумнів взагалі їх оплату позивачем ФОП ОСОБА_3 , та ставить під сумнів квитанцію до прибуткового касового ордера №КОр-001157 від 16 листопада 2017 року як доказу у справі.

Вважає, що реальною вартістю відновлювального ремонту автомобіля та відповідно завданого збитку є сума 110 307,64грн., згідно листом ТДВ Міжнародна страхова компанія від 29 травня 2020 року №1930. Зазначене підтверджується звітом про оцінку колісного транспортного засобу №87/08/17 від 21 серпня 2017 року оцінювача ФОП ОСОБА_4 . А тому, на їх думку стягненню підлягає 10 307,64грн. а не 32 096,30грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_5 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що докази оплати виконаних робіт з відновлення належного їй пошкодженого транспортного засобу підтверджується розрахунковим документом, яким є квитанція до прибуткового касового ордера №КОр-001157 від 16 листопада 2017 року, яка є належним та допустимим доказом у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 , з вини якого сталося вказане ДТП, є працівником ТОВ АТП 16361 та подія мала місце під час виконання ним службових обов`язків. У зв`язку з чим з ТОВ АТП 16361 підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 32 096,30грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 06 липня 2017 о 15-00 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем МАЗ 5432, державний номер НОМЕР_2 , не перехресті пр. Гагаріна та вул. Чугуївській, 7/8 у м. Харків, здійснив обгін на перехресті внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Audi A6, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року по справі №646/5218/17 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_2 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи свідчать та на заперечується учасниками справи, що власником пошкодженого транспортного Audi A6, державний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Під час ДТП транспортний засіб Audi A6, державний номер НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1) ч.1 ст.1188 ЦК України).

Також, частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13.

Власником транспортного засобу марки МАЗ 5432, державний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності АТ АТП 16361 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Користувачем вказаного автомобіля МАЗ 5432, державний номер НОМЕР_2 є відповідач - ТОВ АТП 16361 на підставі договору №0041 від 30 грудня 2016 року про надання в орендне користування підприємствам і організаціям рухомого складу та додатку №1 до нього.

Згідно наказу ТОВ АТП 16361 №9-к від 29 лютого 2016 По особовому складу ОСОБА_2 : звільнено з 29 лютого 2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України; прийнято за сумісництвом водієм транспортних засобів з 01 березня 2016 з відрядною системою оплати праці.

Факт перебування відповідача ОСОБА_2 на час вказаного ДТП у трудових відносинах з відповідачем ТОВ АТП 16361 , а також ж те, що ДТП сталося під час виконання ОСОБА_2 службових обов`язків, учасниками справи не заперечується.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ АТП 16361 , працівником якого на момент ДТП був ОСОБА_2 , була застрахована в ТДВ МСК за договором обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/6989797 від 25 травня 2017 року; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить - 100 000грн. Розмір франшизи 1 000грн.

Матеріали справи свідчать, що після ДТП позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхової суми у зв`язку з вказаною ДТП та пошкодженням її автомобіля.

Відповідно до повідомлення ТДВ Міжнародна страхова компанія №1166 від 12 квітня 2019 року, на підставі полісу №АК/6989797 від 25 травня 2017 року та відповідно до положень Закону страховиком 14 грудня 2017 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 90 923,03грн. 14 травня 2018 року було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 8 076,97грн.

Таким чином, загальна сума виплати зі страхового відшкодування становить 99 000грн.

Розмір франшизи в сумі 1 000грн., було сплачено ПрАТ АТП 16361 на користь позивача у позасудовому порядку, що підтверджується листом (а.с.17, т.І) не заперечується учасниками справи.

У позовні заяві ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, посилається на те, що в листопаді 2017 року нею було відремонтовано належний їй транспортний засіб Audi , модель А6 , 2014 випуску, державний номер НОМЕР_1 . Вартість відновлювального ремонту склала 132 096,30грн. без урахування ПДВ. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складатиме 32 096,30грн., яку вона просить стягнути з відповідачів.

Відповідно до статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно рахунку-заказу ФОП ОСОБА_3 №СЗк-002396 від 16 листопада 2017 року: вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 8 376,30 грн.; вартість використаних для ремонту матеріалів та вартість запчастин під час ремонту, складає 123 720,00 грн. Загалом 132 096,30 грн. ПДВ в зазначених сумах складає 0 грн.

Відповідно до квитанції ФОП ОСОБА_3 №КОр-001157 до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2017 року, від ОСОБА_1 прийнято на підставі рахунку-заказу від 16 листопада 2017 року, 132 096,30грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складатиме 32 096,30грн.

Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.9.1. ст.9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом першої інстанцій встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина ОСОБА_2 , який на момент ДТП працював в ТОВ АТП 16361 , та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 99 000грн.

Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Як зазначалось вище, позивачкою було відновлено належний транспортний засіб Audi A6, державний номер НОМЕР_1 . Загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 132 096,30грн., що підтверджується рахунком-заказу ФОП ОСОБА_3 № НОМЕР_6 від 16 листопада 2017 року та квитанцією ФОП ОСОБА_3 №КОр-001157 до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2017 року.

Страховою компанією виплачено (за вирахуванням ПДВ та франшизи 1000грн. та з урахування фізичного зносу) 99 000грн. на підставі звіту №87/08/17 від 21 серпня 2017 року.

Суму франшизи в розмірі 1000грн. було сплачено ПАТ АТП 16361 .

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складатиме 32 096,30грн.

Між тим, відносини між ТОВ АТП 16361 працівником якого на момент ДТП був ОСОБА_2 , та ТДВ МСК , яким було застраховано автомобіль марки МАЗ модель 5432, державний номер НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Матеріали справи свідчать, що виплата страхового відшкодування була здійснена страховою компанією з урахування зносу транспортного засобу.

Різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин, саме ТОВ АТП 16361 , зобов`язана сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Витрати в розмірі 132 096,30грн. були понесені позивачем на відновлення транспортного засобу від пошкоджень обсяг та характер яких відповідає тим, що спричинені в результаті ДТП, яке сталося 06 липня 2017 року.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ АТП 16361 становить 32 096,30грн.

Посилання відповідача ТОВ АТП 16361 на те, що квитанція до прибуткового касового ордеру не є належним доказом понесених позивачем витрат на відновлення транспортного засобу, оскільки чинне законодавство забороняє підприємцям їх складання, а також те, що розрахунок (оплату) з огляду на суму 132 096,30грн., мав бути проведений у безготівковій формі - колегією суддів не приймаються.

Порушення бухгалтерсько-фінансової дисципліни ФОП ОСОБА_3 не спростовує зміст квитанції до прибуткового касового ордеру №КОр-001157 від 16 листопада 2017 року, з якої вбачається що ФОП ОСОБА_3 прийняв від позивача грошові кошти у сумі 132 096,30грн.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО 16361 , в особі представника Богомол Тетяни Сергіївни, - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2021 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова