Постанова

від 28.10.2021 по справі 904/7578/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021 року м. Дніпро Справа № 904/7578/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021р. (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро) прийнятої за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сад "Елки-палки" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 94, ідентифікаційний код 32887396)

до відповідача-2 Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, 74)

про скасування рішення державного реєстратора, припинення запису про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку по вул. Набережна Перемоги, 94В у м. Дніпрі;

2) накладення арешту на нерухоме майно, а саме: торгово-виставочний комплекс по вул. Набережна Перемоги, 94В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2336427612101;

3) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "САД "Елки-палки" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на торгово-виставочний комплекс по вул. Набережна Перемоги, 94В у м.Дніпрі;

4) заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо торгово-виставочний комплексу по вул. Набережна Перемоги, 94В у м. Дніпрі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021р. у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/7578/21 відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі. Разом з апеляційною скаргою апелянт також просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги. В обгрунтування свого клопотання апелянт посилається на те, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано ним лише 02.09.2021р.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, позовній заяві та матеріалах справи, а тому такою, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам, викладених Позивачем, а саме: цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались, зазначена земельна ділянка під будівництво Товариству з обмеженою відповідальністю САД Елки-палки не надавалась, а тому використання земельної ділянки без належно оформлених документів свідчить про її самовільне зайняття.

Водночас, на думку Скаржника, відчуження Відповідачем вказаного самовільно збудованого нерухомого майна, в подальшому може покласти на Позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав.

Скаржник вважає що, у випадку не застосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому арешт вказаного майна забезпечить його збереження у Відповідача до набрання рішенням законної сили.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач ), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 28.10.2021р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.10.2021 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Подобєда І.М..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2021 р. справу №904/7578/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Подобєда І.М..

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сад "Елки-палки" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки адвокат Погорілий А.М. не має змоги прийняти участь у даному судовому засіданні, бо має характерні ознаки захворювання, а враховуючи наразі ситуацію в країні із поширенням випадків захворювання на Ковід-19, адвокат не хоче ставити під ризик захворювання ані колегію суддів, ані інших учасників судового розгляду. В клопотанні також зазначено, що адвокат вважає ухвалу суду першої інстанції цілком законною та такою, що відповідає вимогам ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання Відповідача-1, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції ( § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою; заявник не обгрунтував необхідність особистої участі представника у судовому засіданні, не надавши суду доказів в підтвердження обставин викладених в клопотанні; з огляду на відсутність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 28.10.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сад "Елки-палки" та до Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про скасування рішення державного реєстратора, припинення запису про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку по вул. Набережна Перемоги, 94В у м. Дніпрі;

2) накладення арешту на нерухоме майно, а саме: торгово-виставочний комплекс по вул. Набережна Перемоги, 94В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2336427612101;

3) заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "САД "Елки-палки" вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на торгово-виставочний комплекс по вул. Набережна Перемоги, 94В у м.Дніпрі;

4) заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо торгово-виставочний комплексу по вул. Набережна Перемоги, 94В у м. Дніпрі.

Вказана заява обґрунтована тим, що відчуження нерухомого майна може покласти в подальшому на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021р. у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду відсутні.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборони вчиняти певні дії ( продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно ), суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 21.08.2020 р. у справі №904/2357/20).

Таким чином, аналіз положень ст. 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог Позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими Позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у цій справі є вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення споруди та припинення права власності.

Оскільки Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе Позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду ( наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18 ).

Доводи Позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі полягають у твердженні, що відчуження Відповідачем вказаного самовільно збудованого нерухомого майна, в подальшому може покласти на Позивача тягар повернення земельної та, відповідно, унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, заява Позивача не містить обґрунтованих доводів щодо реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що лише посилання Скаржника (Заявника ) на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача і охоронюваних законом інтересів, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення по цій справі.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав Позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного Позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, у даному конкретному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/7578/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Скаржника задоволенню не підлягає.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021р. у справі № 908/7578/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.11.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Подобєд