Рішення

від 01.11.2021 по справі 904/6959/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021р. Справа № 904/6959/20

За позовом: Акціонерного товариства Банк Український капітал , м.Київ

До: Фізичної особи - підприємця Козина Євгенія Анатолійовича, м. Дніпро (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 , м. Дніпро (відповідач-2)

Про: стягнення 180 044, 91 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

АТ Банк Український капітал ( позивач) звернувся з позовом до ФОП Козина Є.А. (відповідач-1) та гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №12мсб-19/м від 11.03.19р. в розмірі 180 044, 91 грн. ( в т.ч.: 126 182, 41 грн. - заборгованість по кредиту; 36 536, 34 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 678, 70 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту; 112, 85 грн. - пеня за порушення строків погашення процентів; 779, 03 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; 330, 77 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання та 9 424, 80 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем-1 умов вищезазначеного кредитного договору в частині сплати кредитних платежів та невиконанням відповідачем-2 зобов`язань зі сплати заборгованості відповідача-1 перед позивачем на підставі відповідного договору поруки №35 від 11.03.19р. (укладеного з позивачем).

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено відповідачем - 2 фізичну особу - ОСОБА_1 . У зв`язку з чим судом неодноразово надсилались запити до реєстраційних органів та адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1. 19.01.21р. до канцелярії суду від адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Дніпропетровській області надійшла довідка, зі змісту якої вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1. є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 22.01.21р. відкрите провадження у справі №904/6959/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами. Копії цієї ухвали були своєчасно направлені на адресу реєстрації відповідача-1 та поштову адресу відповідача-2 .10.02.21р. від органів зв`язку надійшло поштове повідомлення про повернення направленої на адресу відповідача-1 ухвали суду з посиланням за закінченням терміну зберігання .

22.03.21р. судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.03.21р., відповідно до якого місцезнаходження відповідача-1 є 49000, м. Дніпро, вул. Артюшенко, буд.8.

Ухвалою суду від 22.03.21р. повторно направлено на адресу ФОП Козина Є.А. ( АДРЕСА_2 ) копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.20 р. у справі №904/6959/20.

ФОП Козин Є.А. (відповідач-1) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався , про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином на адресу , зазначену у позовній заяві, ухвалами суду від 22.01.21р. та від 22.03.21р Рекомендовані листи №4930013603881, №4930014641671 були повернуті поштою за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання. (т.3, а.с. 153-156, 162-166),

Гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалася, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням , направленим на адресу відповідача ( зазначену у довідці адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Дніпропетровській області) та повернутим органами зв`язку з посиланням адресат відсутній за вказаною адресою (т.3, а.с.149-152).

Суд вчинив всі залежні від нього дії для повідомлення відповідачів про час та місце слухання справи . Але жодних заяв від відповідачів-1, 2 станом на час винесення рішення у справі не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як наголосив ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.21 р. по справі № 911/3142/19 : …Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника , а , у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Отже, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження направлення на адресу Товариства рішення суду першої інстанції, спростовуються наведеним вище. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ). Оскільки представник Товариства був присутній у судовому засіданні, яке відбулося 26.02.2020, а також ухвалою суду першої інстанції повідомлений про призначення справи до розгляду на 20.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто Товариство було обізнане про існування судового провадження у справі, останнє мало вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Одночасно, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

11.03.19р. між ПАТ Банк Український капітал (правонаступник - АТ Банк Український капітал , банк) та ФОП Козин Є.А. (позичальник) було укладено кредитний договір № 12мсб-19/м , відповідно до умов якого банк надав у позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення , строковості , платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 238 000, 00 грн. ( що підтведжується відповідним меморіальним ордером №673940 від 11.03.19р. та банківськими виписками по особовому рахунку, т.1, а.с.42, а.с.56-250, т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-132) з кінцевим терміном повернення кредиту до 10 березня 2020р. включно, на умовах визначених цим договором та у відповідності до графіку погашення кредиту (п.1.1. договору).

В пункті 1.1.1. договору сторони погодили плату за користування кредитом у вигляді процентів ( процентна ставка ), яка становить 23, 88% (процентів) річних за умови належного виконання позичальником всіх умов цього договору . Процентна ставка за кредитом є фіксованою (п.1.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору позичальинк сплачує кредитору: комісію за супроводження кредиту в розмірі 4, 99% від суми кредиту , зазначеної в п.1.1. цього договору , після підписання цього договору за 1-ший місяць (п.1.3.1. договору); щомісячну комісію за супроводжування кредиту в розмірі 0,99% від суми Кредиту, зазначеної в п.1.1. цього договору, після підписання цього договору з 2-го місяця (п.1.3.2. договору).

Відповідно до п.1.4. договору повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного у п.1.1. цього договору , на рахунок, відкритий у кредитора, зазначений у п.2.4. цього договору.

Виконання зобов`язань за цим договором забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_1. (п.1.5. договору).

Згідно з п. 3.1. договору (поміж-іншим) проценти за кредитом нараховуються за методом факт/360 ; періодом нарахування процентів за користування кредитом за договором вважається календарний місяць, який обчислюється з дати, що відповідає наданню кредиту за цим договором в поточному місяці , по день, який припадає на дату відповідну моменту надання кредиту за цим договором в кожному відповідному наступному місяці.

Відповідно п. 3.2. договору (поміж-іншим) сплата процентів проводиться позичальником щомісяця/ до 11 числа кожного місяця, що слідує за звітним/ на рахунок нарахованих процентів. У випадку, якщо день сплати процентів є не робочим днем, позичальник зобов`язаний сплатити проценти на наступний після такого дня банківський день.

Згідно п.4.2. договору розмір процентів за неправомірне використання кредитом становить 33,88 % річних. В п.10.1. договору сторони погодили, що за порушення позичальинком строків сплати ануїтетних платежів та / або інших платежів, передбачених цим договором , позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого ануїтетного платежу та/або іншого платежу, передбаченого цим договором за кожен день такого порушення до повного погашення заборгованості за ними; вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків сплати платежів, передбачених п.п.1.1., 1.4, 3.2. цього договору, а таокж будь-яких інших строків сплати платежів, передбачених цим договором; сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити унуїтетний платіж. (т.1, а.с.15-20).

Однак, як стверджує позивач, відповідач-1 в порушення умов кредитного договору регулярно прострочував виконання договірного зобов`язання щодо термінів погашення кредиту та сплати процентів за його використання. 14.05.20р. та 28.10.21р. поизвачем було надіслано відповідчу-1 вимоги щодо погащення заборгованості (т.1, а.с.28-30, 36-38). У звязку із незадоволення цією вимоги відповідачем позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем , станом на 02.12.20р. заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором складає : 180 044, 91 ( в т.ч.: 126 182, 41 грн. - заборгованість по кредиту; 36 536, 34 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 678, 70 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту; 112, 85 грн. - пеня за порушення строків погашення процентів; 779, 03 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; 330, 77 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання та 9 424, 80 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту). (т.1, а.с.50-55).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11.03.19р. між ПАТ Банк Український капітал (правонаступник - АТ Банк Український капітал , кредитор), ФОП Козиним Є.А. (позичальник) та гр. ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №35, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих процентів за неправомірне користування кредитом , штрафу, пені, та інших грошових зобов`язань у розмірі і випадках , передбачених кредитним договором №12мсб-19/м від 19.03.19р., що укладений з позичальником. (п.1.1. договору). (а.с.24.-26).

З матеріалів справи вбачається, у звязку з порушення відповідачем-1 своїх зобовязань за кредитним договором 14.05.20р. та 28.10.20р. позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором, внаслідок порушення останнім його умов (т.1, а.с. 31-33, 39-41). У звязку з незадоволенням своїх вимог позивач був вимушений звернутися з цим позовом до суду до боржника ( відповідача-1 ) та поручителя (відповідача-2 ) . На час винесення рішення у справі доказів погашення вищезазанченої заборгованості відповідачами-1, 2 не надано.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповіднодо ст.559 ЦК України : порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. 2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. 4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідачі на їх спростування не подали суду жодного доказу. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Оскільки причиною виникнення спору є ( насамперед ) неправомірні дії відповідача-1, тому саме з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з відповідача-1 : Физичної особи - підприємця Козина Євгенія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та відповідача-2: гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача - Акціонерного товариства Банк Український Капітал (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд.67; код ЄДРПОУ: 22868414): 126 182, 41 грн. - заборгованості по кредиту; 36 536, 34 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 6 678, 70 грн. - пені за порушення строків погашення кредиту; 112, 85 грн. - пені за порушення строків погашення процентів; 779, 03 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; 330, 77 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання та 9 424, 80 грн. - простроченої комісії за обслуговування кредиту.

3. Стягнути з відповідача-1 : Физичної особи - підприємця Козина Євгенія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача - Акціонерного товариства Банк Український Капітал (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд.67; код ЄДРПОУ: 22868414): 2 700, 68 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 01.11.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.