Рішення

від 01.11.2021 по справі 910/14097/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/14097/21

За позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості

до Міністерства розвитку громад та територій України

про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровський обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку громад та територій України (далі - відповідач) про стягнення 36 742,83 грн, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .

Позовні вимоги заявлено на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу суму виплаченого забезпечення ОСОБА_1 , у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 640/20819/20, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 позовну заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14097/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14097/21.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень (відповідне оголошення розміщене на сторінці Господарського суду міста Києва суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/), ухвала Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14097/21 була надіслана на електронні адреси позивача та відповідача, вказані позивачем у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2

Крім того, додатково, після відновлення фінансування, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів, в яких зазначено, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/14097/21 від 02.09.2021 доставлена позивачу та відповідачу 02.09.2021. Оскільки представники позивача та відповідача не повідомляли суд про зміну адрес електронної пошти (ч. 8 ст. 120 ГПК України), тому останні вважаються належним чином повідомленими, а вказана ухвала врученою сторонам в порядку ст. 120, 242 ГПК України.

09.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення по справі на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 про відкриття провадження у справі № 910/14097/21.

Після відкриття провадження у справі № 910/14097/21 суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 позовну заяву Дніпропетровського обласного центру зайнятості залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

29.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 27.09.2021. До наведеної заяви додано докази направлення відповідачу копії цієї заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 постановлено продовжити розгляд справи № 910/14097/21.

04.10.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву), відповідно до яких відповідач просив суд повернути позивачу позовну заву, оскільки, на його думку, останнім не було виконано вимоги суду про надання належним чином засвідченої копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/20819/20.

Розглянувши вказані заперечення відповідача, суд відхиляє їх як безпідставні та необгрунтовані, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/20819/20 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідачем не спростовано, що дана постанова винесена стосовно ОСОБА_1 , при цьому судом враховано, що позивач не був учасником справи № 640/20819/20, наразі відповідач, як учасник справи № 640/20819/20, не був позбавлений права щодо надання до суду належним чином засвідченої копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/20819/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України Про зайнятість населення та цього Закону.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року № 90 Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення до внесення змін до Законів України Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття та Про зайнятість населення органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до Положення про Дніпропетровський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 25.01.2018 року № 11, Дніпропетровський обласний центр зайнятості (позивач) є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (Центральному апарату).

Вільногірська міська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

ОСОБА_1 звернулась до Вільногірської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості із заявою для надання статусу безробітного. Підставою для звернення стало звільнення ОСОБА_1 04.08.2020 наказом № 308К/ОС з останнього місця роботи - Міністерства розвитку громад та територій України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Наказом Вільногірської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 12.08.2020 № НТ 200812 ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 12.08.2021 та відповідно до п.п. 1,3 4, ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 12.08.2020 по 06.08.2021 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 640/20819/21 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 07.08.2020 № 308К/ОС Про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язано Міністерство розвитку громад та територій України поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді головного спеціаліста Департаменту з питань проектування об`єктів будівництва, технічного регулювання та науково-технічного розвитку Міністерства розвитку громад та територій України з 07.08.2020; стягнуто з Міністерства розвитку громад та територій України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81 677,08 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі № 640/20819/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 640/20819/21 змінено та стягнуто з Міністерства розвитку громад та територій України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 35 233,39 грн. Вказана постанова у справі № 640/20819/21 набрала законної сили, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно наказу Вільногірської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 12.02.2021 № НТ 210212 реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітної припинено, у зв`язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

За весь час перебування на обліку у Вільногірській міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості безробітній ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 36 742,83 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою б/н від 23.02.2021.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 640/20819/21 наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 63К/ОС від 10.02.2021 було скасовано наказ Мінрегіону від 04.08.2020 № 308К/ОС Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу водопровідно-каналізаційного господарства Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування з 07.08.2020 та зобов`язано фінансовий департамент виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вільногірська міська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості зверталася до відповідача з претензіями № 59-01-10 від 23.02.2021 та № 84-01-10 від 31.03.2021 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 36 742,83 грн, відповідно до яких просила останнього перерахувати кошти, сплачені ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 36 742,83 грн, на рахунок Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Факт отримання відповідачем зазначених претензій підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 5170002578620 та № 5170002614970.

Однак, відповідач відповіді на зазначені претензії не надав і кошти в розмірі 36 742,83 грн не сплатив.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів, з огляду на норми вищезазначеної статті, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача виплаченої суми забезпечення безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 36 742,83 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення , реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку саме Міністерство розвитку громад та територій України по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , а тому саме на Міністерство розвитку громад та територій України покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до довідки Вільногірської міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості б/н від 23.02.2021допомога по безробіттю ОСОБА_1 складає 36 742,83 грн.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 36 742,83 грн на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості відповідачем не надано.

Сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 36 742,83 грн, виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 12.08.2020 по 10.02.2021, як безробітної, підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, обстави, викладені позивачем у позовній заяві, не спростував, доказів на підтвердження сплати 36 742,83 грн суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства розвитку громад та територій України (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 9; ідентифікаційний код 37471928) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (Україна, 49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Савченка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний код 03490909) 36 742,83 грн (тридцять шість тисяч сімсот сорок дві гривні 83 коп.) коштів, виплачених як допомога по безробіттю та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 01.11.2021.

Суддя Гумега О.В.