Постанова

від 21.09.2021 по справі 903/245/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/245/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021

та рішення Господарського суду Волинської області від 19.11.2020

у справі № 903/245/20

за первісним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова"

до Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

про стягнення 344 458, 59 грн,

та за зустрічним позовом Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова"

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 336 150, 99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" грошових коштів в сумі 344 458,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано умови договору підряду в частині виконання та здачі робіт, у зв`язку з чим позивач відмовився в односторонньому порядку від договору, договір між сторонами розірвано, відтак кошти у сумі 344 458, 59 грн - аванс, сплачений позивачем за роботи, утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про зобов`язання ОК ЖБК "Супернова" виконати умови договору підряду та стягнення 336 150,99 грн боргу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.11.2020 (суддя Вороняк А.С.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 (судді Дужич С.П., Коломис В.В., Саврій В.А.), первісний позов задоволено, в зустрічному відмовлено.

За висновками судів обох інстанцій, ЦСТРІ "Енергія-1" належними і допустимими доказами не довів, що виконував підрядні роботи, обумовлені укладеним між сторонами цієї справи договором підряду.

Не погоджуючись з висновками судів, ЦСТРІ "Енергія-1" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування до подібних правовідносин, просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За доводами скаржника, суди не врахували висновки про застосування ст. 849 ЦК України та ст.1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

До Верховного Суду надійшов відзив Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Супернова" на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення проти доводів та вимог касаційної скарги та зазначено про відсутність підстав для скасування законних та обґрунтованих рішень у цій справі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій у оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів скаржника, та дослідивши зміст постанов Верховного Суду, на висновки в яких посилається скаржник, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як свідчать встановлені судами обставини, спірним у цій справі є питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з підрядника, який, за доводами замовника, не виконав обумовлені договором роботи, суми авансу, сплаченого за таким договором після його розірвання в односторонньому порядку, та водночас, про наявність або відсутність підстав для зобов`язання замовника виконати умови договору підряду та стягнення з останнього боргу за виконані підрядником роботи.

Вирішуючи вказані питання, суди обох інстанцій встановили, що вказаний спір стосується виконання Договору підряду, укладеного 17.08.2017 між ОК ЖБК "Супернова" (замовником) та ЦСТРІ "Енергія-1" (підрядником). На умовах цього Договору підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи по влаштуванню зовнішнього утеплення та опорядження фасадів житлових будинків №2, №3, які розташовані по вул. Цегельна, 28 м. Луцьк, Волинської області (об`єкт №2 та об`єкт №3 будівництва); розпочати виконання робіт на протязі 3-х днів з дати сплати авансу та завершити виконання робіт до 01 жовтня 2017 року по об`єкту №2 та до 15 листопада 2017 року по об`єкту №3; замовник зобов`язався прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

У п. 3.1, 3.2.1, 3.2.2, 3.3 Договору сторони погодили, що ціна договору становить 1 148 195,30 грн, а розмір авансу, який замовник перераховує підряднику протягом трьох робочих днів від дати підписання цього договору, становить 30% від ціни договору; остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів після прийняття замовником закінчених робіт, передбачених даним Договором, та після передачі замовнику актів на приховані роботи, виконавчих схем та матеріально-технічних цінностей, які були передані підряднику для виконання робіт, але фактично не були використані; розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно до 25 числа на підставі підписаних сторонами Акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно з п. 3.4 Договору підряду замовник зобов`язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 робочих днів з дня одержання.

Відповідно до п. 10.1 Договору підряду прийняття закінчених робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, передбачених цим договором.

Пунктом 11.1.6 Договору підряду встановлено право замовника відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору, зокрема, у разі прострочення початку виконання або закінчення робіт більш ніж 10 днів (істотними, крім того визнаються порушення, внаслідок яких можна дійти висновку, що роботи які виконуються, не будуть виконані належним чином, а результати робіт не зможуть використовуватися відповідно до вимог Договору та мети, яку при укладенні Договору ставив замовник). Також, відповідно до п.11.1.7 Договору підряду, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором, стає неможливим.

Згідно з п.11.2.4 Договору підряду, замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати Акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за умови належного виконання таких робіт та передачі підрядником документів про виконання договору підряду замовнику протягом 5 днів з дати одержання акта від підрядника або протягом відповідного строку надати мотивовану відмову з переліком претензій.

Пунктом 12.2.3 Договору передбачено, що підрядник зобов`язаний в 5-денний строк з моменту завершення виконання робіт передати замовнику всю документацію про виконання договору підряду, створену при виконанні робіт разом з актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно з п.16.2 Договору підряду, він припиняється достроково у випадках, передбачених даним договором. Відповідно до п. 16.4 Договору підряду, замовник має право змінити або розірвати договір в односторонньому порядку з правом на компенсацію збитків з наступних підстав: неякісне виконання підрядником своїх робіт за договором або в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 17.1 Договору підряду сторони при виконанні даного договору керуються, окрім умов самого договору, ще й чинним законодавством України та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінетом Міністрів України №668 від 01.08.2005.

Відповідно до додатку №1 до Договору підряду вартість робіт, матеріалів та устаткування становить 1 148 195,30 грн. Відповідно до додатку №2 до Договору підряду, вартість матеріалів становить 719 573,11 грн.

18.08.2017 ОК ЖБК "Супернова" платіжним дорученням №510 перерахувало ЦСТРІ "Енергія-1" аванс у розмірі 344 458,59 грн.

30.01.2018 ЦСТРІ "Енергія-1" листом №3 повідомив ОК "ЖБК "Супернова", що центр зобов`язався усунути недоліки, які були виявлені в процесі приймання-передачі виконаних робіт за Договором підряду.

27.04.2018 ОК ЖБК "Супернова" направив на адресу ЦСТРІ "Енергія-1" лист №52, у якому зазначив про виявлення суттєвих недоліків у виконаних роботах за Договором підряду від 17.08.2017 та підтвердило отримання з боку центру гарантійного листа №3 від 30.01.2018 про їх усунення. Разом з цим, кооператив повідомив про відсутність переліку таких недоліків і строку їх усунення. Тому, вимагав явку повноважного представника центру для обстеження виявлених недоліків.

25.02.2020 ОК ЖБК "Супернова" звернувся до ЦСТРІ "Енергія-1" з вимогою №9 про розірвання Договору підряду (відмову від договору) та повернення сплаченого за договором авансу, у якій кооператив зазначив, що ЦСТРІ "Енергія-1" не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за Договором підряду та не виконав і не здав роботи по влаштуванню зовнішнього утеплення та опорядження фасадів житлових будинків №2, №3, які знаходяться по вул. Цегельна, 28, м. Луцьк, тому кооператив вимагав розірвати договір підряду і не пізніше 5 банківських днів від дати отримання цієї вимоги відшкодувати в повному обсязі збитки шляхом повернення сплаченого Кооперативом авансу за договором в сумі 344 458,59 грн.

02.03.2020 ЦСТРІ "Енергія-1" у відповідь на вимогу №9 повідомив ОК ЖБК "Супернова", що центром були виконані усі зобов`язання за Договором підряду, а порушення наявні з боку ОК ЖБК "Супернова" п.3.4 та п.11.2.4 Договору підряду, які виявляються у безпідставному неприйнятті робіт та непідписання актів приймання виконаних робіт без мотивованої відмови з переліком претензій, тому вимагав підписати акти виконаних робіт та виконати умови договору підряду.

06.03.2020 ОК ЖБК "Супернова" звернувся до ЦСТРІ "Енергія-1" з листом №14, у якому повідомив, що ним розглянуто лист від 02.03.2020 про підписання актів приймання-передачі виконаних робіт і довідок про вартість робіт за листопад 2017 року, проте ця документація не може бути підписана у зв`язку з тим, що роботи, вказані у ній не проводились і не відображають реальних господарських операцій, а тому повторно повідомив про розірвання Договору підряду.

Посилаючись на розірвання в односторонньому порядку договору підряду у зв`язку із невиконанням підрядником обумовлених договором робіт, замовник звернувся з первісним позовом у цій справі.

Заперечуючи факт невиконання підрядних робіт та наполягаючи на виконанні зі свого боку підрядних робіт, підрядник подав до суду зустрічний позов про зобов`язання замовника виконати умови Договору підряду та стягнути з останнього борг за виконані підрядником роботи.

Вирішуючи спір по суті первісного та зустрічного позовів, суди обох інстанцій врахували, що згідно зі ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За висновками судів обох інстанцій, наявними матеріалами справи підтверджено, що замовник виконав свої зобов`язання і передав підряднику об`єкти для проведення монтажних робіт та сплатив підряднику аванс у розмірі 344 458,59 грн за проведення фасадних робіт за Договором; проте підрядник жодних належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за цим договором у визначений Договором термін, не надав.

Як свідчить зміст оскаржених судових рішень, з`ясовуючи обставини виконання укладеного між сторонами договору, суди виходили з того, що за приписами ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наданих обома сторонами доказів, суди з`ясували, що підрядник до 25.02.2020 не направляв замовнику повідомлення про готовність до передання робіт, виконаних за Договором, для їх прийняття останнім та не направляв ні актів виконаних підрядних робіт (форми КБ-2), ні довідок про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3).

Судами зауважено, що згідно зі ст. 849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; а також враховано умови п. 11.1.6 Договору підряду, за яким замовник вправі відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору, зокрема у разі прострочення початку виконання або закінчення робіт більш ніж 10 днів (істотними, крім того визнаються порушення, внаслідок яких можна дійти висновку, що роботи які виконуються, не будуть виконані належним чином, а результати робіт не зможуть використовуватися відповідно до вимог Договору та мети, яку при укладенні Договору ставив замовник).

На підставі встановлених обставин та застосованих положень законодавства і умов договору, суди дійшли висновку, що у цьому випадку замовник вправі був скористатися своїм правом на розірвання Договору підряду в односторонньому порядку, оскільки підрядник своєчасно не розпочав роботу.

Відтак, суди дійшли висновків, що Договір підряду є розірваним на підставі відповідного повідомлення замовника з 25.02.2020 і зобов`язання сторін по цьому договору припинились.

Стосовно протилежних доводів підрядника про те, що він вчасно розпочав роботи і виконав їх належним чином, і це підтверджують покази свідків, Договір оренди №ВК/А/250/3 з ТОВ "МГК Вірамакс" від 04.10.2017, Договір оренди обладнання від 01.03.2017 з ФОП Освіцінський Р.А., Договір №БЕ/А/250/146 з ТОВ "БАУ-Євротех" від 28.08.2017, за якими використовувалось будівельне обладнання та банківські виписки про оплату послуг оренди цього будівельного обладнання, а також лист замовника від 27.04.2018, то суди їх відхилили як неналежні і недопустимі докази, якими не може бути підтверджено факт виконання підрядних робіт.

При цьому суди керувались приписами ч. 1 ст. 323 ГК України, згідно з якою договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві відповідно до закону та до "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005; пунктом 91 яких передбачено, що передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання якого є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відтак, оскільки підрядник не надав суду доказів направлення замовнику повідомлення про готовність до передання робіт виконаних за Договором підряду в порядку ч. 1 ст. 882 ЦК України, а також підписаних іншою стороною актів виконаних робіт та не спростував заяв замовника, що акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року на суму 561 739,27 грн по виконанню Договору підряду, наявні в матеріалах справи, направлені замовнику лише у березні 2020 року у відповідь на його повідомлення про розірвання цього Договору, суди дійшли висновку про недоведеність підрядником виконання будь-яких робіт за Договором підряду. При цьому судами відхилено надані підрядником лист замовника від 27.04.2018, покази свідків та договори оренди, за якими Центр користувався будівельним обладнанням, оскільки ці докази не можуть підтверджувати факт виконання підрядником підрядних робіт, їх обсяг, вартість, якість та те, що вони прийняті замовником, а тому вони не можуть бути доказами виконання підрядником своїх зобов`язань за Договором підряду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з підрядника суми авансу, сплаченого замовником за договором підряду, в порядку ст. 1212 ЦК України, суди врахували, що за правилами вказаної норми, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Також судами враховано викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 висновки про те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Крім того судами враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2020 у справі №922/2216/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19 про те, що положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини недоведення підрядником виконання будь-яких робіт за договором, суди обох інстанцій визнали обґрунтованими вимоги замовника про повернення сплаченого авансу, заявлених після розірвання договору підряду в порядку ст.1212 ЦК України у зв`язку з тим, що правова підстава, на якій ці кошти передані підряднику відпала.

З цих підстав судами відмовлено у зустрічному позові підрядника про зобов`язання замовника виконати умови Договору та про стягнення 336150,99 грн, адже підставою для виконання замовником своїх обов`язків, передбачених пунктами 3.2.2 та 3.3 Договору підряду щодо оплати і порядку розрахунку за виконані роботи, є прийняття замовником закінчених робіт та підписання Актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), у разі виконання підрядником підрядних робіт, повідомлення замовника про їх виконання та подання замовнику документів, що підтверджують виконання робіт. Підрядник не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що він повідомляв про готовність передачі виконаних ним, передбачених договором, робіт, доказів передачі актів та довідки по виконаних роботах замовнику в строки, встановлені Договором підряду, тому вимога про стягнення коштів у сумі 336 150,99 грн є необґрунтованою.

Водночас, за висновками судів, самі по собі оригінали довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2017 року, які підписані в односторонньому порядку підрядником, та долучені до матеріалів справи, без зазначення дати і направлені замовнику без повідомлення про їх прийняття, лише у 2020 року році, вже після розірвання Договору, не є належними та допустимими доказами реального виконання робіт та передачі їх результатів відповідачу за зустрічним позовом в установленому чинним законодавством і Договором порядку.

Таким чином, у зв`язку із розірванням замовником 25.02.2020 Договору підряду через невиконання підрядником робіт, передбачених цим Договором, зобов`язання сторін по його виконанню припинилися, що в силу приписів ч. 2 ст. 653 ЦК України свідчить про відсутність підстав для зобов`язання замовника виконати умови Договору підряду щодо оплати вартості робіт, факт виконання яких підрядником не підтверджено.

Скаржник не погоджується із висновками судів про те, що ним не доведено факту виконання робіт за договором підряду, та наводить висновки Верховного Суду, якими, на його думку, підтверджуються його доводи про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою у п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що вказана підстава касаційного оскарження судових рішень передбачає необхідність підтвердження скаржником неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Таким чином, у даному касаційному провадженні вирішенню підлягають питання чи правильно застосовано судами норми матеріального та процесуального права, про які зазначає скаржник, та водночас, чи були у цій справі підстави для врахування висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, та чи мало місце помилкове їх неврахування судами попередніх інстанцій.

Вирішуючи вказані питання, колегія суддів враховує, що згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.

Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

В касаційній скарзі скаржник посилається на постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 909/240/19,в яких викладено висновки щодо умов та підстав для стягнення з підрядника сплаченого авансу та збитків у разі відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 ЦК України. Вказаними постановами скасовані судові рішення та передано справи на новий розгляд з підстав неповного з`ясування судами всіх необхідних обставин справ, що не свідчить про остаточне вирішення вказаних спорів та можливості використання відповідних висновків як остаточної позиції Верховного Суду щодо правильного застосування тих чи інших норм матеріального права до правовідносин, характер яких судами повністю не встановлено. Крім того, як свідчить зміст вказаних постанов Верховного Суду, обставини, встановлені у вказаних справах суттєво відрізняються від спірних у цій справі, адже свідчать про виконання підрядником частини робіт та існування між сторонами спору щодо правових наслідків такого виконання в контексті односторонньої відмови замовника від договору підряду. В той час як у цій справі вимога про стягнення коштів обґрунтована положеннями ст. 1212 ЦК України та обставинами безпідставного удержання цих коштів підрядником, який не довів виконання будь-яких робіт за договором.

Аналогічне стосується і постанови Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18, якою скасовано судові рішення та передано справу на новий розгляд, із вказівками про необхідність встановлення обставин наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника, та належної правової оцінки спірного правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду на предмет мотивів такої відмови в розумінні частин 2 та 4 ст. 849 ЦК України. У вказаній постанові зроблено висновок про те, що на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України у разі не доведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі ч. 4 цієї норми. Висновків щодо застосування ст. 1212 ЦК України така постанова не містить. Наведене свідчить, що висновки, викладені у вказаній постанові не стосувались правовідносин, які є подібними до тих, що розглядаються у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/8278/19 викладено висновок, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати (факт відмови замовника від підписання акта, тим більше цим правом і зловживав замовник у розумінні п.п. 3.4, 3.5 Договору, що протиправно не враховано судами попередніх інстанцій. Втім у цій справі підрядником жодним чином не підтверджено належної констатації факту відмови від підписання актів, до того ж, спір у вказаній справі стосувався якості та обсягів робіт, виконаних підрядником, тобто визнати такі правовідносини подібними, а висновки Верховного Суду - обов`язковими для врахування у цій справі - не можна.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 909/1054/1919 зазначено, що судами встановлено факти отримання замовником актів КБ-2в і довідки КБ-3 та не надання обґрунтованої відмови від прийняття робіт і підписання таких документів. Встановивши це, а також відсутність будь-яких претензій відповідача щодо обсягу та/або якості виконаних робі на момент отримання замовником зазначених актів та довідок і факт неоплати робіт за договорами, внаслідок чого у відповідача утворилися заборгованість, Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми такої заборгованості. Таких обставин, які мають принципове зазначення для висновку про доведеність підрядником виконання своїх зобов`язань, у справі № 903/245/20 не встановлено, що виключає можливість визнати такі правовідносини подібними.

Також не підтверджують наявності підстав для касаційного оскарження посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, згідно з якими необхідною умовою для застосування ст. 1212 ЦК України є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, якого у вказаній справі не відбулося; та аналогічного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі 313/558/17, згідно з яким у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. У справі, що розглядається судами встановлено, що договір підряду, на підставі якого замовником перераховано аванс, був розірваний, судами встановлено, що підрядником не доведено виконання за цим договором будь-яких робіт, тому зроблено вмотивований висновок про те, що правова підстава набуття підрядником авансових коштів відпала, і це є достатнім для задоволення позовних вимог в частині стягнення таких коштів як безпідставно удержаних.

Таким чином, жодною з наведених скаржником постанов Верховного Суду не підтверджено наявності підстав для їх врахування під час вирішення даного спору, адже всі висновки, на які посилається скаржник зроблено у правовідносинах, які не є подібними до даних, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Щодо посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 04.12.2019 у справі № 910/17755/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/185, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, КЦС ВС від 25.03.2020 у справі №646/5062/172, від 16.11.2020 у справі № 344/16215/17, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, колегія суддів зазначає таке.

У вказаних постановах викладено висновки про те, що принцип змагальності судового процесу забезпечує повноту дослідження обставин справи; цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони; одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи; стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу; якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність; обов`язок (тягарі доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У цій справі за результатами дослідження та оцінки за правилами ст. 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судами встановлено відсутність передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства первинних документів - підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно, давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду, а також для висновків про необхідність дослідження обсягів, вартості таких робіт, підстав і наслідків його одностороннього розірвання з боку замовника. Наявні у справі непідписані замовником акти виконаних робіт за відсутності доказів своєчасної їх передачі останньому визнані судами неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі.

На переконання колегії суддів, висновок судів про недоведеність виконання підрядником підрядних робіт підтверджено наявними матеріалами справи, зроблено з дотриманням норм процесуального права, зокрема статей 76, 77, 86 ГПК України. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Враховуючи, що доводами касаційної скарги не підтверджено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій вищенаведених норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів "Енергія-1" Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 та рішення Господарського суду Волинської області від 19.11.2020 у справі №903/245/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.