Рішення

від 22.09.2021 по справі 757/59867/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59867/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Сеньковська В.Я.,

справа № 757/59867/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

відповідач 2: Полтавський апеляційний суд,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Полтавського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Полтавського апеляційного суду, в якому просить стягнути з відповідачів 667 680 грн у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року його засуджено за п.п.4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі.

Ухвалою Верховного суду України від 27.10.2005 року його касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2019 року касаційну скаргу його захісників - Палька А.А. та Палько І.М. задоволено частково, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року щодо нього змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання, як на доказ, на протокол явки з повинною від 09.05.2004 року.

Вважає дану обставину підставою для відшкодування йому моральної шкоди, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, Конвенцію про захист прав людини, а також на ст. 1176 ЦК України та Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження. Роз`яснено відповідачу 1 його право надати відзив на позов.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2020 року Апеляційний суд Полтавської області в особі правонаступника - Полтавського апеляційного суду.

Відповідачі своїм правом надати відзив на позов не скористалися.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач просив розглянути справу у його відсутність, про що зробив відповідну заяву у підготовчому судовому засіданні 20.07.2021 року.

Причини неявки відповідачів суду не відомі.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року ОСОБА_1 засуджено за п.п.4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 та п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі.

Ухвалою Верховного суду України від 27.10.2005 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2019 року касаційну скаргу захисниківОСОБА_1 - Палька А.А. та Палько І.М. задоволено частково, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року щодо нього змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання, як на доказ, на протокол явки з повинною від 09.05.2004 року, в іншій частині вирок залишено без змін.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у:

1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст. 1, 5 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.

У порядку ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на виключення Верховним Судом у 2019 році з мотивувальної частини вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 року посилання, як на доказ, на протокол явки з повинною ОСОБА_1 від 09.05.2004 року.

Разом з тим, зміна касаційним судом вироку суду в означеній частині не є безумовною підставою для покладання на державу обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, з огляду на той факт, що така зміна вироку не впливає на його суть та результат, а обставини в даному випадку не є для позивача реабілітуючими.

Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів завдання йому Державою України моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій компенсується державою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 1174, 1176 ЦК України, Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Полтавського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 (Державна установа Полтавська установа виконання покарань ).

Відповідач 1: Держава України в особі Державної казначейської служби України, адреса: 01061, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Відповідач 2: Полтавський апеляційний суд, ЄДРПОУ 02893077, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, б.18.

Суддя Г.О. Матійчук