Ухвала

від 29.10.2021 по справі 759/24362/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/8684/21

ун. № 759/24362/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участюсекретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_3 ,.про накладенняарешту укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42020110000000068від 17.04.2020,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190,ч.3ст.358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 р. до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на квартиру двохкімнатну, загальною площею: 73,6 кв.м., житловою площею: 39,5 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису: 33620535, реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи дане клопотання, прокурором зазначено, що протягом 2014 року забудовником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із залученням генерального підрядника ТОВ «Північна будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 38097688) під керівництвом ОСОБА_4 здійснено у встановленому законом порядку будівництво і введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 .

За заявою №20237285 забудовника ОСОБА_5 24.03.2015 Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зазначений будинок та його інвесторів, які надалі мали оформити право власності на окремі квартири і нежитлові приміщення.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 пояснив, що протягом 2019 р. ОСОБА_6 , використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволодів чужим майном оформивши право власності на належні ОСОБА_5 нежитлові приміщення у вищевказаному будинку за наступних обставин.

З метою заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_6 протягом 2019 року, діючи нібито за дорученням ОСОБА_5 , склав та підписав завідомо підроблені договори про пайову участь у будівництві, а саме:

-договір № П-2-101 від 22.10.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №101 площею 126,6 кв.м. зазначено ОСОБА_4 ;

-договір № П-2-103 від 18.03.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №103 площею 126,6 кв.м. зазначено ОСОБА_7 ;

-договір № П-2-104 від 14.01.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №104 площею 109,9 кв.м. зазначено ОСОБА_8 ;

-договір № П-2-105 від 28.02.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №105 площею 110,6 кв.м. зазначено ОСОБА_9 ;

-договір № П-2-106 від 12.06.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №106 площею 111 кв.м. зазначено ОСОБА_10 ;

-договір № П-2-107 від 08.04.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №107 площею 127,6 кв.м. зазначено ОСОБА_11 ;

-договір № П-2-108 від 14.01.2014, за яким пайовиком нежитлового приміщення №108 площею 128,2 кв.м. зазначено ОСОБА_4 .

Додатками до кожного із договорів є акти приймання-передачі, що також є завідомо підробленими, оскільки містять недостовірну інформацію.

Необхідні для реєстрації права власності документи були подані до КП КОР «Північне бюро технічне інвентаризації» та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про те, що власниками нежитлових приміщень №101, 103-108 у будинку АДРЕСА_2 являється ОСОБА_4 та його родичі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .

Аналогічним чином з використанням підроблених документів, діючи умисно, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння ОСОБА_6 , шляхом обману заволодів чужим майном, умисно склав, підписав завідомо підроблені договори про пайову участь у будівництві, а саме:

- договору про пайову участь у будівництві від 15.10.2014 № П-2-37 та акту приймання-передачі до нього, ОСОБА_4 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_3 за своїм племінником ОСОБА_12 ;

- договору про пайову участь у будівництві від 19.10.2014 № П-2-42 та акту приймання-передачі до нього, ОСОБА_4 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_4 на ОСОБА_13 ;

- договору про пайову участь у будівництві від 15.10.2014 № П-2-50 та акту приймання-передачі до нього, ОСОБА_4 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_5 за своїм братом ОСОБА_4 .

Відповідно до повного Витягу №44951999 з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) від 25.06.2021 ОСОБА_5 видавалася довіреність за № 2781 від 01.10.2016 строком до 01.10.2019, однак припинено дану довіреність 23.08.2019.

Згідно зареєстрованої в реєстрі довіреності за № 2781 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14 , ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) уповноважив, зокрема ОСОБА_6 укладати та підписувати на умовах та за ціну на власний розсуд договори про пайову участь додаткові угоди до цих договорів.

Однак, договір про пайову участь у будівництві від 15.10.2014 № П-2-50 та акт приймання-передачі даної квартири від 20.06.2019, було підписано ОСОБА_4 раніше виданої вищезазначеної довіреності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , на яку 07.10.2019 на підставі підробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою договору про пайову участь у будівництві серії та номер П-2-50 від 15.10.2014 та акту приймання-передачі квартири серія та номер: б/н виданий 20.06.2019, оформлено право власності за останнім.

У результаті злочинних дій невстановленої досудовим розслідуванням особи потерпілому ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода у розмірі 625600 грн.

27.04.2020 ОСОБА_5 у відповідному кримінальному провадженні визнано потерпілими.

23.06.2021 квартиру АДРЕСА_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного прокурор просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав викладених в клопотанні та просив його задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без виклику особи, у володінні якої перебуває майно.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Пунктом 15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 18) ч. 1ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 КПК Українипередбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно ч.1, ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Згідно ч.10ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

23.06.2021 квартиру АДРЕСА_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Оскільки стороною кримінального провадження доведено необхідність накладення арешту тавраховуючи, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу, є об`єктом кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно шляхом накладення заборони на його відчуження, та розпорядження, яке є співрозмірним обмеженням права власності, яке відповідає завданням кримінального судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173,175,309,372,392,532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020110000000068 від 17.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, - задовольнити.

Накласти арешт у рамках кримінального провадження №42020110000000068 від 17.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України на двохкімнатну квартиру, загальною площею: 73,6 кв.м., житловою площею: 39,5 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису: 33620535, реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 .

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 39958500), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення запису про іпотеку або припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, здійснювати звернення стягнення на майно, тощо) щодо об`єктів нерухомого на майна ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на двокімнатну квартиру загальною площею: 73,6 кв.м., житловою площею: 39,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), номер запису: НОМЕР_4 , реєстраційний номер майна: НОМЕР_2 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1