Ухвала

від 01.11.2021 по справі 759/21693/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7949/21

ун. № 759/21693/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

слідчого-судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши клопотання директора ПП «Кодора» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021000000000032 від 12.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 192, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 року до суду надійшло клопотання власника майна, ПП «Кодора», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021000000000032 від 12.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 192, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року, було задоволено подання прокурора другого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 накладено арешт та заборонено відчужування коштів з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «УКРГАЗБАНК»(МФО320478),№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві (МФО 380805), в частині видаткових операцій, які належить ПП «Кодора» (код ЄДРПОУ 42775500).

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заначив, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано, оскільки ПП «Кодора» будь-якого відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, немає, жодній посадовій особі ПП «Кодора» про підозру не оголошено, накладений арешт перешкоджає господарській діяльності товариства та призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності, що обумовлює необхідність його скасування.

Крім того, 29.10.2021 до суду надійшли доповнення до вказаного клопотання від представника власника майна, адвоката ОСОБА_5 , в яких останній зазначає, що грошові кошти на вищевказаних рахунках ПП «Кодора» не є предметом злочину, отримані законним шляхом та не відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Суд, вислухавши адвоката ОСОБА_5 , який представляє інтереси ПП "Кодора", дослідивши клопотання та додатки до нього, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 759/17778/21 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних банківських рахунках ПП «Кодора» (код ЄДРПОУ 42775500), а саме: № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478); № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві (МФО 380805).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У кожному конкретному випадку при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. При цьому, обов`язок доведення існування зазначених умов КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Арешт такого майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Коли ж метою арешту майна є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, то в цьому випадку арешт накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів, клопотання прокурора про накладення арешту майна, вбачається, що повідомлення про підозру жодній службовій особі ПП «Кодора» не вручалося, отже на час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно ПП «Кодора» службові особи підприємства в статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебували. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ПП «Кодора», здобуті злочинним шляхом або є знаряддям злочину, відсутні.

Враховуючи, що хоча на даний час і триває досудове розслідування, однак, орган досудового розслідування не надав суду належних, допустимих та достатніх, в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів, що розрахункові операції ПП «Кодора» якимось чином пов`язані із протиправною діяльністю, дані щодо якої внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тим більше, що кошти здобуті злочинним шляхом, є знаряддям злочину, чи службові особи ПП «Кодора» є підозрюваними у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що до клопотання про скасування арешту майна додані документи, а саме виписка по рахунку, договори поставок, які відображають походження грошових коштів на рахунках ПП «Кодора».

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

За таких обставин, наявні матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б свідчили про те, що накладення арешту на грошові кошти на рахунки ПП «Кодора», виправдовує втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими та наданими до клопотання матеріалами доведено відсутність підстав для арешту майна, таким чином в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, в зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 170-173, 174, 309, 372, 392, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання клопотання директора ПП «Кодора» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021000000000032 від 12.01.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 192, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт в частині накладенння на майно ПП «Кодора» на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року у справі № 759/17778/21, а саме на грошові кошти, що знаходяться на поточних банківських рахунках ПП «Кодора» (код ЄДРПОУ 42775500), а саме: № НОМЕР_1 , відкритому в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478);№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , відкритих в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві (МФО 380805).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1