Рішення

від 21.10.2021 по справі 902/719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2021 р. Cправа №902/719/21

Суддя Господарського суду Вінницької області О. НЕШИК, за участю секретаря судового засідання, Н.ШАРАВСЬКОЇ розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл", м.Монастирище Черкаської області

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", с.Війтівка Бершадського району Вінницької області

про стягнення заборгованості 2661294,00 грн заборгованості згідно договору поставки

За участю представників сторін:

позивача: Сокура Сергія Володимировича - діє на підставі ордеру;

відповідача: Денисюка Олексія Сергійовича - діє на підставі ордеру.

ВСТАНОВИВ :

12.07.2021 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" 2 661 294,00 грн, з яких: 2 542 748,08 грн - основний борг; 91 485,13 грн - пеня, 27 060,79 грн - 3% річних. Ціна позову визначена позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №ПО-199 від 28.10.2019 в частині здійснення вчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито провадження у справі №902/719/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.09.2021.

27.08.2021 до суду до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з доказами його направлення позивачу.

У поданому до суду відзиві відповідач визнає заборгованість за поставлений товар в сумі 2 442 748,80 грн та зазначає, що після відкриття провадження у справі ним сплачено 100 000,00 грн. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення 91 485,13 грн - пені та 27060,79 грн - 3% річних, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування вказаних сум, крім того наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних суперечить положенням укладеного Договору.

17.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив разом з доказами ї направлення відповідачу.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти обставин, викладених у відзиві, зокрема зазначає про те, що відповідач помилково посилається на положення Постанови Правління Національного банку України від 29.09.2009 №580 та Постанови Правління Національного банку України №514 від 03.12.2003 "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", оскільки вказані нормативно-правові акти регулюють взаємовідносини з нерезидентами.

Також позивач зазначає про те, що з метою досудового врегулювання спору ТОВ "Платінумоіл" направляло ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" вимогу про сплату наявної заборгованість, однак відповідач не скористався своїм правом повідомити про причини не оплати, домовитись про можливу розстрочку боргу та не заявив позивачу про обставини, які наводить у своєму відзиві на позовну заяву.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що Договором не встановлено жодних обмежень та/або заборон щодо застосування штрафних санкцій, якій передбачені чинним законодавством України, а тому зазначені в розрахунку терміни були використані позивачем при нарахуванні пені визначеної п. 4.1. Договору та 3 % річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому відповідачем не подано власного розрахунку позовних вимог.

21.09.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині основного боргу в сумі 1 400 880,32 грн. До поданого клопотання представником відповідача додано копії платіжних доручень про сплату основного боргу в сумі 1 400 808,32 грн.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 21.09.2021 судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.10.2021 о 12:00 год.

21.10.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи платіжних доручень, що підтверджують сплату основного боргу.

На визначену судом дату (21.10.2021) в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про визнання поважними причин пропуску відповідачем строку для подання доказів, поновлено відповідачу строк для подачі доказів та долучено до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують сплату основного боргу.

В судовому засіданні представник позивача не заперечив факт погашення відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотав про закриття провадження у справі в частині сплати суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору, крім того просив суд зменшити суму заявленої до стягнення пені та заперечив проти позову в частині стягнення 3% річних.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення - 21.10.2021 о 14:25.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №ПО-199.

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "Товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару.

Номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються Сторонами за спільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього Договору (пункт 1.2. Договору).

Товар поставляється погодженими партіями. Постачання та приймання Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно - транспортними накладними), які підписані представниками обох Сторін. Постачальник зобов`язаний надати податкову накладну (п.2.1. Договору).

Товар вважається переданий Постачальником і прийнятий Покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості - відповідно до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки Товару (п.2.2. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на Товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п`яти) банківського дня, з дати здійснення поставки Товару.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок Постачальника.

У випадку несвоєчасної оплати (не оплати), Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання (п.4.1. Договору).

На виконання взятих за Договором зобов`язань, а саме розділів 1 та 2 Договору №ПО-199, ТОВ "Платінумоіл" поставило приватному акціонерному товариству "Птахокомбінат "Бершадський" Товар на загальну вартість 3105919,68 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (а.с. 26-3 7 , том 1).

Відповідач в порушення умов укладеного Договору за поставлений товар розрахувався частково на суму 513171,60 грн в зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2542748,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору 24.05.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу №б/н, про сплату наявної заборгованість та штрафних санкції в продовж п`яти банківських днів з дня отримання вимоги (а.с. 51-54, том 1).

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується позивачем, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу. Вказане підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №ПО-199 від 28.10.2019 в частині проведення розрахунків за отриманий товар стало підставою для нарахування відповідачу 91485,13 грн пені за період з 17.12.2020 по 20.05.2021 та 27060,79 грн - 3% річних за період з 17.12.2020 по 30.06.2021 та звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, судом надано правову оцінку спірним правовідносинам.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч.1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Згідно ст.674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3105919,68 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні (а.с. 26 - 37 том 1).

Матеріали справи містять копії рахунків на оплату, які надавались позивачем відповідачу разом з видатковими накладними (а.с. 38-50, том 1).

Оплата отриманого товару здійснювалась відповідачем з порушенням встановлених Договором строків.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 513 171,60 грн, в зв`язку з чим станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2 542 748,08 грн.

При цьому суд зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу. Вказане підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, враховуючи факт сплати відповідачем суми основного боргу після подання позову до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 2 542 748,08 грн - заборгованості за поставлений товар на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 91 485,13 грн - пені за період з 17.12.2020 по 20.05.2021, суд враховує таке.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, згідно з пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача про нарахування пені.

Перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача за період 16.02.2021 по 19.05.2021 по видатковій накладній №489 від 08.02.2021.

Зокрема, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8335,05 грн пені по вказаній накладній, в той час коли вірною є сума 862,42 грн.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням виявлених помилок, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом встановлено, що сума пені становить 83 951,65 грн.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги клопотання представника відповідача про зменшення суми пені, заявленої до стягнення з огляду на добросовісність останнього та наступні обставини:

- відповідачем після відкриття провадження у справі погашено суму основного боргу;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3 % річних;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням відповідачем оплати поставленого товару та їх розміру.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Можливість врахування справедливого балансу між інтересами кредитора та боржника випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 50%, тому стягненню підлягає пеня в сумі 41975,83 грн.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Поряд з цим за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27060,79 за період з 17.12.2020 по 30.06.2021.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Здійснивши обрахунок 3% річних, в межах сум та періодів, визначених позивачем, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що розмір 3% річних становить 26 971,86 грн. Вказана сума 3% річних підлягає до стягнення, тому в стягненні 88,93 грн - 3% річних слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому, інші доводи учасників справи не беруться судом до уваги, оскільки з огляду на викладене вище вони не вплинули на ухвалене рішення у даній справі.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище мотиви, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому зменшення суми пені на 50% з ініціативи суду не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (вул.Соборна, 200, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412; код юридичної особи 04366719 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінумоіл" (вул.Б.Хмельницького, б.36, кв.29, м.Монастирище, Черкаська область, 19100; код юридичної особи 36778818), 41 975,83 грн - пені, 26 971,86 грн - 3% річних, 39 805,07 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В стягненні 49 509,30 грн - пені та 88,93 грн - 3% річних - відмовити.

4. Закрити провадження у справі №902/719/21 в частині вимоги про стягнення 2542748,08 грн - заборгованості за поставлений товар, у зв`язку із відсутністю предмета спору в цій частині.

5. Витрати зі сплати судового спору в сумі 114,34 грн залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Згідно з положеннями ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник повного судового рішення надіслати на наступні електронні адреси - представника позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1) , відповідача (ptica.bershad@gmail.com) , представника відповідача (thebarristerpost@gmail.com) .

Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 р.

Суддя Ольга НЕШИК

віддрук. прим.:

1 - до справи