Рішення

від 01.11.2021 по справі 924/610/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2021 р. Справа №924/610/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м. Волочиськ

про стягнення 797260,42 грн. загальної заборгованості з яких: 658317,54 грн. основного боргу, 66387,03 грн. інфляційних втрат, 40238,34 грн. пені, 32317,51 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Безпалюк О. Л. згідно довіреності (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" 658317,54 грн. основного боргу, 66387,03 грн. інфляційних втрат, 40238,34 грн. пені, 32317,51 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р.

Відповідач відзиву на позов не подав, на адресу суду 17.09.2021р. надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90 відсотків. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що є єдиним підприємством, яке здійснює надання послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в місті Волочиськ. Альтернативи підприємству немає. Станом на 01.09.2021 року загальний розмір дебіторської заборгованості складає 5706,69 тис.грн., з яких: населення - 4391,92 тис.грн., бюджет - 169,76 тис.грн., інші споживачі - 145,00 тис.грн. Станом на 01.09.2021р. різниця в тарифах по населенню складає 15577,40 тис.грн., а різниця в тарифах по бюджету - 4320,30 тис.грн.

Відповідач вважає, що відсутність оплати за надані послуги не надає відповідачу права на припинення надання послуг, оскільки відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 p., на теплопостачальні організації покладено обов`язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв`язку із несплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, відсутністю коштів, відповідач буде позбавлений можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів, своєчасно та якісно надавати комунальні послуги споживачам міста. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчій за її собівартість. Відповідач несе збитки у зв`язку з тим, що тарифи, які затверджувались постановами НКРЕ та в подальшому рішеннями Волочиської міської ради не покривають затрат підприємства на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, про що свідчать звіти про фінансовий стан, розрахунки обсягів заборгованості із різниці в тарифах та обсягів різниці цін. Вказані обставини, виникли саме з об`єктивних причин, зокрема: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання. Суми нарахованих позивачем санкцій неможливо включити до тарифів на послуги, або перекласти на споживача, який прострочив оплату комунальних послуг в спірному періоді, у зв`язку з відсутністю в законодавстві відповідного механізму для нарахування та стягнення таких санкцій з населення.

Як повідомив відповідач, ВКПТМ "Тепловик" знаходиться в скрутному фінансовому стані, що підтверджується звітами про фінансові результати: за 2019р. збиток складає в розмірі 3819,0 тис.грн., в 2020р. в розмірі 5600,0 тис.грн. Докази настання для позивача негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань саме за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р. в матеріалах справи відсутні. Суспільна значимість надання послуг з теплопостачання, а також те, що підприємства, які надають вказані послуги не є фактичним (кінцевим) споживачем природного газу, та те, що державою запроваджений спеціальний механізм розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, в тому числі й механізм регулювання цін і тарифів на послуги відповідача є загально визнаними факторами, які були предметом досліджень багатьох аналогічних судових справ. Саме вказані факти стали основою в прийнятих касаційною інстанцією рішень щодо зменшення розміру пені на 90% у подібних справах, зокрема, але не виключно це постанова Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі №922/3602/18, постанова Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №916/2283/18, постанова Верховного Суду від 13.08.2019 року у справі №922/2104/18, постанова Верховного суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18.

Відповідач просить прийняти до уваги, що наявність у кредитора можливості стягнути із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерела отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року №7-рп/2013).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

30.09.2019р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нове найменування АТ НАК "Нафтогаз України") (Постачальник) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (Споживач) укладено договір №3160/1920-БО-34 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг, (об`єм) природного газу в кількості 862,0 тис.куб.метрів.

Відповідно до п. 2.5 договору допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу, протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 10 відсотків від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 3.1 договору, зокрема право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).

У відповідності до п. 4.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 21 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до п. 5.2 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за-природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як- оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі "наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Згідно з п. 5.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється Сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу Споживачем та актів його приймання-передачі.

Пунктом 7.2 Договору, сторони передбачили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 9.3 договору).

Згідно п. 10.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього Договору: усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору; сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього договору.

Відповідно до п.11.1 договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

Додатковою угодою №1 від 31.10.2019р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти пункт 3.12 Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" нього Договору в наступній редакції: "3.12. У разі неподання або несвоєчасного подання Споживачем Постачальнику акту приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою Сноясппача від використання природного газу за цим Договором за відповідний розрахунковий період, при ньому Споживач не мас права заперечувати протії непостачання Постачальником природного газу на його користь за цим Договором за відповідний розрахунковий період (у разі порушення Споживачем пункту 3.9) та не має права застосовувати до Постачальника штрафні санкції за недопоставку газу.". Вирішили вважати підпункт 9) пункту 6.2 Розділу 6 "Права ти обов`язки сторін" цього Договору підпунктом 8) пункту 6.2 Розділу 6 цього Договору.

- доповнили пункт 42 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції: "4.2.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн. До ціни па природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 К"2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на Добу. Споживач зобов`язується сплатити за використання у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 5 315,9405 грн. за 1000 куб. м.".

Додатковою угодою №2 від 12.11.2019р. сторони, в тому числі, погодили:

- доповнити пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.2 у наступиш редакції: "4.2.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 899,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м па добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6067,43 грн. за 1000 куб. м."

Додатковою угодою №3 від 09.12.2019р. сторони, в тому числі, погодили:

- доповнити пункт 4.2 Розділу 4. "ціна природного газу" нього Договору підпунктом 4.2.3 у наступній редакції: "4.2.3. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 3.1 грудня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб: м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 20.19 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -5 320,663 грн. за 1000 куб. м.".

Додатковою угодою №4 від 20.12.2019р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти з 01.01.2020 року Розділ 4 у наступній редакції: "4. Ціна природного газу 4.4. Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, шо включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення та інших нормативних-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків на забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розмішується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони с обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5500,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ- 6600,00 грн. До ціни на природній газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП під 21.12.2018 №2001 - 157,19 гри, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з (01.01.2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6788,63 грн. за 1000 куб. м. Зазначена в ньому підпункті піна вважається незмінною протягом визначеного періоду і не підлягає зміні окрім випадків, передбачених третім абзацом пункту 4.1 цього Розділу. 4.3. Сторони розуміють ризик того, що ринкові ціни на газ в період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 раку можуть коливатись. Сторони приймають цей ризик і не можуть мати один до одного будь-яких претензій у разі зміни ший на газ на ринку природного газу протягом цього періоду.

Додатковою угодою №5 від 28.01.2020р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 42, 4.3 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених па Компанію відповідно до статті 11 Закону України ''Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додасться тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони с обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

- 4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим Договором складає 4 650,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлення постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5 728,99 грн.

- 4.3. Ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, с обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з лати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в Розділі і2 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо."

- викладено з 01 січня 2020 року пункт 7.2 Розділу 7. "Відповідальність сторін" цього Договору у наступній редакції: "7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1. 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення."

Додатковою угодою №6 від 24.02.2020р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти з 01 лютого 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2020 року по - 29 лютого 2020 року (включно) за цим Договором складає 3948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4 886,59 грн.".

Додатковою угодою №7 від 23.03.2020р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти з 01 березня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим Договором складає 3 396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4 224,19 грн.".

Додатковою угодою №8 від 23.04.2020р. сторони, в тому числі, погодили:

- викласти з 01 квітня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору у наступній редакції: "4.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим Договором складає 2 897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього разом з ПДВ - 3 625,39 грн.".

Додаткові угоди підписані представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Позивачем у матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р., а саме: від 31.10.2019р. за жовтень 2019 року на суму 109019,15 грн. (20,50797 тис. куб. м), від 30.11.2019р. за листопад 2019 року на суму 528327,36 грн. (87,076 тис. куб. м), від 31.12.2019р. за грудень 2019 року на суму 811959,77 грн. (152,605 тис. куб. м), від 31.01.2020р. за січень 2020 року на суму 745341,86 грн. (130,1 тис. куб. м), від 28.02.2020р. за лютий 2020 року на суму 673372,38 грн. (137,8 тис. куб. м), від 31.03.2020р. за березень 2020 року на суму 355068,68 грн. (84,056 тис. куб. м), від 30.04.2020р. за квітень 2020 року на суму 62211,73 грн. (17,16 тис. куб. м). Всього на суму 3285300,93 грн.

Відповідно до виписки по рахунку НАК "Нафтогаз України", по договору №3160/1920-БО-34 за період з 01.10.2019р. по 31.12.2019р. отримано 1449306,28 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено виписку по рахунку (розрахунок) НАК "Нафтогаз України" по ВКПТМ "Тепловик", по договору №3160/1920-БО-34 за період з 31.10.2019р. по 16.12.2020р. заборгованість склала 658317,54 грн.

Також до матеріалів справи відповідачем долучено статут ВКПТМ "Тепловик" станом на 2018 рік, у п. 2.1.2 якого зазначено, що підприємство створене з метою здійснення господарської діяльності по забезпеченню теплопостачання до житлових будинків та інших споживачів, гарячого водопостачання.

Відповідно до довідки ВКПТМ "Тепловик" про стан заборгованості за теплову енергію станом на 01.09.2021р. по ВКПТМ "Тепловик" станом на 01.09.2021 року заборгованість за теплову енергію становить: 5706,69 тис.грн., в т.ч. населення - 4391,92 тис.грн., різниця в тарифах по населенню - 15577,40 тис.грн., бюджетні організації - 169,76 тис.грн., різниця в тарифах по бюджету - 4320,30 тис.грн., госпрозрахункові організації та СПД - 145,00 тис.грн.

Як вбачається із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) КП "Тепловик" за 2019 рік, сукупний дохід склав 3819 тис. грн., операційні витрати 28058 тис. грн.

Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) КП "Тепловик" за 2020 рік, сукупний дохід склав 5600 тис. грн., операційні витрати 25719 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансовий стан (баланс) КП "Тепловик" станом на 31.12.2019р. усього за розділом "необоротні активи" на кінець звітного періоду становили 6771 тис. грн., усього за розділом "оборотні активи" 12512 тис. грн.

Згідно звіту про фінансовий стан (баланс) КП "Тепловик" станом на 31.12.2020р. усього за розділом "необоротні активи" на кінець звітного періоду становили 5888 тис. грн., усього за розділом "оборотні активи" 10889 тис. грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред`явив позов про примусове стягнення боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66387,03 грн. інфляційних втрат, 40238,34 грн. пені, 32317,51 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату відпущеного природного газу. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №3160/1920-БО-34, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) природний газ, а споживач (відповідач) зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На підтвердження факту виконання умов договору постачання природного газу позивач надав до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу до договору №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р., а саме: від 31.10.2019р. за жовтень 2019 року на суму 109019,15 грн. (20,50797 тис. куб. м), від 30.11.2019р. за листопад 2019 року на суму 528327,36 грн. (87,076 тис. куб. м), від 31.12.2019р. за грудень 2019 року на суму 811959,77 грн. (152,605 тис. куб. м), від 31.01.2020р. за січень 2020 року на суму 745341,86 грн. (130,1 тис. куб. м), від 28.02.2020р. за лютий 2020 року на суму 673372,38 грн. (137,8 тис. куб. м), від 31.03.2020р. за березень 2020 року на суму 355068,68 грн. (84,056 тис. куб. м), від 30.04.2020р. за квітень 2020 року на суму 62211,73 грн. (17,16 тис. куб. м). Всього на суму 3285300,93 грн.

Враховуючи викладені обставини, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту отримання від позивача природного газу за період жовтень 2019 року - квітень 2020 року на загальну суму 3285300,93 грн., суд вважає, що позивач довів та підтвердив матеріалами справи факт передачі відповідачу природного газу за вказаний період.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 5.1 договору постачання природного газу від 30.09.2019р. №3160/1920-БО-34 сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 21 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Також сторони погодили у п.5.3 договору від 30.09.2019р. №3160/1920-БО-34, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України, визначає як порушення зобов`язання.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Відповідач сплатив позивачу за період з 01.10.2019р. по 31.12.2019р. 1449306,28 грн., що підтверджується випискою по рахунку НАК "Нафтогаз України" по договору №3160/1920-БО-34.

При цьому, згідно виписки по рахунку (розрахунок) НАК "Нафтогаз України" по ВКПТМ "Тепловик", по договору №3160/1920-БО-34 за період з 31.10.2019р. по 16.12.2020р. відповідачем сплачено 2626983,39 грн., заборгованість склала 658317,54 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р. у сумі 658317,54 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 66387,03 грн. інфляційних втрат та 32317,51 грн. 3% річних, судом враховується таке.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого природного газу.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р.

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 було наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суми боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат згідно формули, наведеної у Постанові Верховного суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020р., суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 66387,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих загалом за період з січня 2020р. по березень 2021р. та 32317,51 грн. 3% річних, нарахованих загалом за період з 26.11.2019р. по 01.03.2021р., підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 40238,34 грн. пені, судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу від 30.09.2019р. №3160/1920-БО-34 (в редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2020р.) у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1. 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 40238,34 грн. пені у відповідності до періодів здійснених нарахувань, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про її правомірність.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

У клопотанні про зменшення розміру пені відповідач просив суд зменшити її на 90 відсотків. Відповідач зазначав, що є єдиним підприємством, яке здійснює надання послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в місті Волочиськ. Зауважив, що знаходиться в скрутному фінансовому стані, що підтверджується звітами про фінансові результати: за 2019р. збиток складає в розмірі 3819,0 тис.грн., в 2020р. в розмірі 5600,0 тис.грн. Докази настання для позивача негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань саме за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р. в матеріалах справи відсутні.

Судом враховується, що Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" створене з метою здійснення господарської діяльності по забезпеченню теплопостачання до житлових будинків та інших споживачів, гарячого водопостачання, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Невиконання зобов`язань було зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку споживачів. Вказана заборгованість споживачів, за відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

При цьому нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Окремо судом береться до уваги, що із всієї суми заборгованості в розмірі 3285300,93 грн. за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р. 80% відповідачем було сплачено до подачі позову, залишкова заборгованість склала 658317,54 грн.

Також позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах (за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р.).

Зважаючи на наведене, суд приходить висновку, що стягнення з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, а також враховуючи стан розрахунків відповідача з позивачем за договором №3160/1920-БО-34 від 30.09.2019р. на момент подачі позову.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, а також те, що відповідач сплатив 80% заборгованості до подачі позивачем позову, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 20119,17 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 658317,54 грн. основного боргу, 66387,03 грн. інфляційних втрат, 20119,17 грн. пені, 32317,51 грн. 3% річних.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20119,17 грн. пені належить відмовити.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Пушкіна, буд.7А код ЄДРПОУ 14151820) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 658317,54 грн. (шістсот п`ятдесят вісім тисяч триста сімнадцять гривень 54 коп.) основного боргу, 20119,17 грн. (двадцять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 17 коп.) пені, 32317,51 грн. (тридцять дві тисячі триста сімнадцять гривень 51 коп.) 3% річних, 66387,03 грн. (шістдесят шість тисяч триста вісімдесят сім гривень 03 коп.) інфляційних втрат, 11958,91 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 91 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 20119,17 грн. пені відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.11.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького),

3 - відповідачу (31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Пушкіна, буд.7А)

Всім рек. з пов.