Постанова

від 25.09.2007 по справі 30-17/56-07-2373

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-17/56-07-2373

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" вересня 2007 р. Справа № 30-17/56-07-2373

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Юзьковій І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сомок В.М. (довіреність № 01-2/106 від 16.02.2007 року)

від відповідача: Тодоров О.В. –керуючий (паспорт ЕЕ 845974 від 20.10.2003 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської аграрної біржі  

на рішення господарського суду Одеської області від „30” липня 2007 року

по справі № 30-17/56-07-2373

за позовом Селекційно-генетичного інституту –Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української Академії аграрних наук, м. Одеса

до Одеської аграрної біржі, Одеська область, Біляївський район, с. Хлібодарське

про стягнення 9 648,32

В С Т А Н О В И В :

19.03.2007 року Селекційно-генетичного інститут –Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української Академії аграрних наук (далі по тексту –позивач, Орендодавець) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської аграрної біржі (далі по тексту –відповідач, Орендар) заборгованості по орендній платі в сумі 9 648,32 грн., з яких 2 723,78 грн. по договору № 20/95-03 та 6 924,54 грн. по договору № 20/9-04-А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладених між сторонами договорів оренди свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати не виконав, чим порушив норми чинного законодавства та права і законні інтереси позивача.

В ході розгляду справи, СГІ НЦНС УААН надав до суду уточнення позовних вимог, згідно з якими збільшив суму позовних вимог до 10 024,01 грн. з урахуванням суми комунальних платежів за воду та електроенергію.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2007 року по справі № 30-17/56-07-2373 (суддя Рога Н.В.) позовну Селекційно-генетичного інституту –Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української Академії аграрних наук задоволено частково. Стягнуто з Одеської аграрної біржі на користь позивача борг у сумі 8 426,04 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 100 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено в зв'язку із тим, що, по-перше, відповідачем надано до суду докази часткового погашення заборгованості, а, по-друге, позивачем належним чином не доказано факт отримання Орендарем комунальних послуг.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Одеська аграрна біржа звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов лише в сумі 4 464 грн. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно не прийняв до у ваги факт того, що з 15.01.2005 року орендовану площу і послуг по її оренді відповідач не отримував, комунальними послугами не користався і електроенергію не використовував, а нарахування орендної плати не доводилось та рахунки не виставлялись.  

Представник позивача 25.09.2007 року в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

 Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2003 року між СГІ НЦНС та ОАБ укладено договір оренди № 20/95-03 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлові приміщення, площею 85 кв.м., розміщених за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога,3, на І та ІІ поверхах конференцзалу, що знаходиться на балансі СГІ НАЦ НАН, вартість якого за експертною оцінкою становить 51 206 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (а.с.10-14).

Згідно з Актом приймання-передачі орендованого майна від 30.09.2003 року, Орендар передав, а Орендодавець прийняв вказаний вище об'єкт (а.с.18).

Розділом 3 Договору № 20/95-03 сторонами встановлено розмір та порядок внесення орендної плати. Так, згідно з пунктом 3.1, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2003 року) –419,46 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.15). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (пункти 3.2-3.3).

Пунктом 5.2 Договору № 20/95-03 Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 10.1 Договору № 20/95-03, він укладений строком на один рік та діє з 01.10.2003 року до 30.09.2004 року включно.

01.12.2004 року між СГІ НЦНС та ОАБ укладено новий договір оренди             № 20/9-04-А індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –нежитлові приміщення, площею 75,15 кв.м., розміщених за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога,3, на ІІ поверсі конференцзалу, що знаходиться на балансі СГІ НАЦ НАН, вартість якого за експертною оцінкою становить 70 271 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (а.с.18-22).

Розділом 3 Договору № 20/9-04-А сторонами встановлено розмір та порядок внесення орендної плати. Так, згідно з пунктом 3.1, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2004 року) –609,89 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.23). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (пункти 3.2-3.3).

Пунктом 5.2 Договору № 20/9-04-А Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 10.1 Договору № 20/9-04-А, він укладений строком на один рік та діє з 01.12.2004 року до 25.11.2005 року включно.

В процесі виконання сторонами умов Договору № 20/95-03 від 30.09.2003 року та  Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року Орендарем свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати виконані неналежним чином, виставлені рахунки сплачені частково.

Так, за розрахунком позивача заборгованість відповідача по сплаті орендної плати по Договору № 20/95-03 від 30.09.2003 року за період з травня 2004 року по листопад 2004 року складає 3 920,23 грн., а по Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року за період з грудня 2004 року по серпень 2005 року складає 5 771,91 грн. + 331,80 грн. заборгованість за водокористування та електроенергію.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог СГІ НЦНС УААН, стягнення на його користь з відповідача боргу у розмірі 8 426,04 грн. і вважає, що доводи та вимоги ОАБ, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за  договором  найму  (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 3 статті 18 Закону Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Таким чином, Одеська аграрна біржа в порушення умов Договору № 20/95-03 від 30.09.2003 року та  Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконало, а саме виставлені позивачем рахунки за період з травня 2004 року по листопад 2004 року та з грудня 2004 року по серпень 2005 року не оплачені, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка і підлягає стягненню в примусовому порядку.

Між тим, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, оскільки, по-перше, відповідачем дійсно надано до суду докази часткового погашення заборгованості а саме платіжне доручення № 151 від 31.08.2004 року на суму 550 грн., платіжне доручення № 130 від 13.08.2004 року на суму 668,36 грн., та квитанцію від 04.06.2004 року на суму 800 грн., а, по-друге, позивачем ні в місцевому господарському суді ні в суді апеляційної інстанції належним чином не доказано факт отримання Орендарем комунальних послуг в сумі 331,80 грн.

На підставі викладеного, загальна сума заборгованості Одеської агарної біржі перед позивачем по орендній платі за Договором № 20/95-03 від 30.09.2003 року та  Договором № 20/9-04-А від 01.12.2004 року складає 8 426,04 грн., що і підлягає стягненню в примусовому порядку.

Представник скаржника в судовому засіданні послався на те, що Договір          № 20/9-04-А від 01.12.2004 року розірвати Орендар не мав права, оскільки таке право, згідно вказаного Договору, належить позивачу, але з січня 2005 року біржа орендоване приміщення не займала, а тому і не повинна сплачувати відповідну орендну плату.

Судова колегія з такими твердженнями скаржника погодитися не може, виходячи з такого.

Розірвання договору допускається за взаємної згоди сторін, за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (пункти 10.3-10.4 Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року).

Відповідно до пунктів 2.4-2.5 Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року, у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.  

Згідно із статтею 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (пункти 1-2 статті 188 ГК України).

Відповідно до пункту 1 статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Орендаря до Орендодавця з вимогою про розірвання Договору № 20/9-04-А від 01.12.2004 року та докази, які б свідчили про факт передачі орендованого майна або складання та підписання сторонами акта приймання-передачі орендованого майна, із чого випливає, що такий договір у спірний період діяв, Орендар користувався майном, а тому, відповідно до умов договору, орендна плата нараховувалась, яка і підлягає стягненню.

ОАБ ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007 року по справі № 30-17/56-07-2373 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОАБ –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007 року по справі № 30-17/56-07-2373 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської аграрної біржі без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров