Постанова

від 02.11.2021 по справі 280/365/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/365/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Макарової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Романцови і Ко

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (суддя Татаринов Д.В., повний текст рішення складено 27.05.2021) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Романцови і Ко

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Романцови і Ко звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис №1072-ДК/0223Пр/03/01/-20, виданий 02 грудня 2020 року Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Вільнянському, Запорізькому, Новомиколаївському районах та м. Запоріжжя Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Гаспаряном Самвелом Львовичем.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Головного управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.11.2020 № 1072-ДК було проведено перевірку дотримання земельного законодавства стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2324280500:09:022:0010, за результатом якої складено Акт № 1072-ДК/1749/АП/09/01/-20 від 20.11.2020.

В ході перевірки встановлено: земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2324280500:09:022:0010 державної форми власності, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 20,9459 га, вид угідь - пасовища, передана в оренду ТОВ Романцови і Ко до 01.11.2030. Під час візуального обстеження земельної ділянки встановлено, що остання розорена та засіяна озимою.

Контролюючий орган дійшов висновку, що в діях ТОВ Романцови і Ко в особі керівника Романцової Л.Д. вбачається використання земельної ділянки з відхиленням від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена пунктом і статті 211 Земельного кодексу України та статті 55 КУпАП, у зв`язку з чим відповідачем видано припис від 02.12.2020 №1072-ДК/0223Пр/03/01/-20 про усунення виявлених порушень.

Позивач вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було порушено процедуру призначення та проведення перевірки, встановлені Законом України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , зокрема, без повідомлення користувача земельної ділянки про здійснення контрольного заходу. Неправомірне проведення перевірки є підставою для скасування припису. Вказане також є доводом апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не знайшов порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства щодо процедури проведення перевірки, зазначивши, що до спірних правовідносин, які розглядаються у даній судовій справі, необхідно застосовувати норми матеріального права, викладені у Законі України Про державний контроль за використанням та охороною земель , який має статус спеціального по відношенню до інших нормативно-правових актів.

При цьому суд послався на правові позиції, викладені Верховним Судом у справа № 280/748/20, № 826/11708/17, № 806/1723/18, № 818/1512/17, № 826/16214/17.

Апелянт, в свою чергу, посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах в адміністративних справах № 813/3201/17 та № 826/15258/17.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції встановив, що дійсно у вказаних справах Верховний Суд дійшов різних правових висновків щодо сфери застосування до подібних до спірних правовідносин Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Натомість суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції вірно враховано актуальні правові позиції Верховного Суду, викладені в ухвалі в адміністративній справі № 280/748/20 та у постановах у справах № 826/11708/17, № 806/1723/18, № 818/1512/17, № 826/16214/17.

У вказаних справах суд касаційної інстанції дійшов висновку, на відміну від висновків, викладених у справах № 813/3201/17 та № 826/15258/17, що норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону № 963-IV, а відтак посилання позивача на вказаний вище Закон є безпідставним.

При застосуванні правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах суди нижчих інстанцій мають врахувати численність та актуальні дати прийняття судом касаційної інстанції постанов, що вірно й зробив суд першої інстанції.

При цьому суди при суперечливій практиці Верховного Суду мають право застосовувати відповідну правову позицію касаційного суду за внутрішнім переконанням та на підставі власної оцінки діючих норм права.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку зазначає, що згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 ЗК України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Статтею 9 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 10 названого Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Посилання апелянта на недотримання відповідачем вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, оскільки вказаний закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), тоді як у даному випадку відповідачем не здійснювалася перевірка господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Романцови і Ко , посадовою особою відповідача було проведено обстеження земельної ділянки, внаслідок якого виявлено винну особу.

З цих самих підстав суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи позивача про складання Акту перевірки, який не відповідає уніфікованій формі, адже обов`язок контролюючих органів використовувати виключно уніфіковані форми актів встановлений саме Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , який до спірних правовідносин не застосовується.

Щодо обґрунтованості встановленого порушення, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які спростовують висновки Акту перевірки. Також таких доводів не містить апеляційна скарга.

Інші висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги також не спростовують.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Романцови і Ко залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року в адміністративній справі № 280/365/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 02 листопада 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 02 листопада 2021 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров