Постанова

від 02.10.2007 по справі 11/557/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/557/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" жовтня 2007 р. Справа № 11/557/07

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.09.2007 р.

від позивача: Козлов В.О., довіреність №9 від 07.09.2007р.;

від відповідача: Кузнєцов І.Є., довіреність №3457 від 14.02.2006р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.10.2007 р.

від позивача: Герман О.С., довіреність №7 від 07.09.2007р.;

від відповідача: Кузнєцов І.Є., довіреність №3457 від 14.02.2006р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Первомайськавтотранс”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 17 серпня 2007р.

по справі № 11/557/07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Первомайськавтотранс”

до Акціонерного товариства відкритого типу „Гілея”

про стягнення заборгованості за надані автотранспортні послуги за договором №574/св від 23.08.2006р. на загальну суму 338341,02 грн., пені –у розмірі 37392,57 грн., штрафу –6013,67 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2007р. оголошено перерву до 02.10.2007р..

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007р. по справі №11/557/07 (суддя Філінюк І.Г.) відмовлено у задоволенні позову ВАТ „Первомайськавтотранс” до АТВТ „Гілея” про стягнення заборгованості за надані автотранспортні послуги за договором №574/св від 23.08.2006р. на загальну суму 338341,02 грн., пені –у розмірі 37392,57 грн., штрафу –6013,67 грн., посилаючись на те, що позивачем відповідно до ч. 1 ст. 261, ст. 266 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення заборгованості за надані автотранспортні послуги за договором №574/св від 23.08.2006р..

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №10/484 від 23.08.2007р. звернулося ВАТ „Первомайськавтотранс”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007р. по справі №11/557/07 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не враховано п. 6 ст. 258 Цивільного кодексу України, котрим передбачено спеціальну позовну давність в один рік у зв'язку з перевезенням вантажу згідно зі ст. 925 даного Кодексу, крім того перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново, оскільки 07.06.2007р. відповідачем було відпущено позивачу в рахунок оплати вартості перевезення 30 тон цукру на суму 99000 грн., то слід вважати, що відповідач своїми діями визнав борг, а отже перебіг строку позовної давності 07.06.2007р. почався заново.

25.09.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ „Первомайськавтотранс” надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких позивач просив залучити до матеріалів справи графік погашення заборгованості по договору на перевезення цукрових буряків від 23.08.2007р., згідно з яким ВАТ „Первомайськавтотранс” та АТВТ „Гілея” дійшли згоди щодо розстрочення оплати наданих позивачем послуг, оскільки відповідач не мав можливості здійснити оплату в сумі 437341,02 грн., наданий графік погашення заборгованості суттєво впливає на вирішення спору та свідчить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, який визначений ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України.

При цьому позивачем зазначено причини неможливості подання даного графіку до суду першої інстанції.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, дослідивши наданий графік погашення заборгованості по договору на перевезення цукрових буряків від 23.08.2007р. та обставини справи, відповідно до ст. ст. 32-34, ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку щодо необхідності залучення даного доказу до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ „Первомайськавтотранс”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду –скасувати, прийняти нове рішення, котрим задовольнити позов частково, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 23.08.2006р. між АТЗТ „Гілея” (замовник) та ВАТ „Первомайськавтотранс” (перевізник) укладено договір №574/св на перевезення цукрових буряків, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується надати послуги по перевезенню цукрових буряків у відповідності до вимог та на підставі розпоряджень замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Перевезення здійснюється з моменту початку копання цукрових буряків до моменту закінчення сезону їх переробки в 2006 році (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору перевезення вантажу оплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника 2 рази на місяць відповідно до виставлених рахунків, на протязі 5 –ти банківських днів після складення акту взаєморозрахунків, кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом місяця з дати закінчення вивезення вантажу і підписання сторонами акта звірки взаєморозрахунків.

Розрахунки здійснюються на підставі рахунків, виставлених перевізником, з обов'язковою наявністю документів: товарно-транспортної накладної; реєстру шляхових листів та товарно-транспортних накладних із зазначеним найменуванням пункту завантаження, відстані доставки, ваги бруто/нето, вартості транспортних послуг, марки і державного номера автомобіля, прізвища, імені, по-батькові водія, підписаного керівником і головним бухгалтером перевізника, акту виконаних робіт (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що по узгодженню сторін замовник має право в рахунок оплати вартості перевезення вантажу передати перевізнику цукор по ринковій ціні, установленій на момент розрахунку.

01.10.2006р. сторони за договором уклали додаткову угоду №1 до договору №574/св на перевезення цукрових буряків від 23.08.2006р., згідно з якою змінено вартість перевезення вантажу перевізником.

На виконання договору ВАТ „Первомайськавтотранс” здійснило перевезення цукрового буряку в період з 21.09.2006р. по 16.11.2006р. на загальну суму 451531,57 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт та рахунками.

30.10.2006р. АТВТ „Гілея” оплатило за платіжним дорученням №2435 10000 грн..

16.11.2006р. АТВТ „Гілея” та ВАТ „Первомайськавтотранс” склали акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість АТВ „Гілея” перед перевізником становила 437341,02 грн..

У грудні 2006 року АТВТ „Гілея” та ВАТ „Первомайськавтотранс” склали графік погашення заборгованості до договору на перевезення цукрових буряків від 23.08.2006р., згідно з яким у зв'язку з неможливістю АТВТ „Гілея” здійснити оплату в сумі 437341,02 грн. ВАТ „Первомайськавтотранс” у повному обсязі за надані послуги по перевезенню цукрових буряків згідно договору на перевезення цукрових буряків№574/св сторони дійшли згоди щодо затвердження графіку погашення заборгованості замовника: грудень 2006р. –20000 грн., січень 2007р. –104335,26 грн., лютий 2007р. –104335,26 грн., березень 2007р. - 104335,25 грн., квітень 2007р. –104335,25 грн..

07.06.2007р. АТВТ „Гілея” поставило перевізнику на виконання договору відповідно до видаткових накладних №947, №948 цукор-пісок у кількості 30 тон на загальну суму 99000 грн.. Інших розрахунків замовник з перевізником не проводив, таким чином заборгованість АТВТ „Гілея” перед ВАТ „Первомайськавтотранс” на момент подання позову становила 381747,02 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. 526 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами у справі укладено договір перевезення, який регулюється главою 32 Господарського кодексу України „Правове регулювання перевезення вантажів” та гл. 64 Цивільного кодексу України „Перевезення”.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Згідно зі ст. 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

В даному спорі розмір плати за перевезення встановлено умовами договору та додаткової угоди до договору №1 від 01.10.2006р. та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач та господарський суд першої інстанції, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що до вказаного спору неможливо застосувати ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу, оскільки сторонами за договором змінено строки погашення заборгованості, яка виникла з договору перевезення цукрових буряків №574/св від 23.08.2006р., що відображено у графіку погашення заборгованості до договору на перевезення цукрових буряків від 23.08.2006р., згідно з яким у зв'язку з неможливістю АТВТ „Гілея” здійснити оплату в сумі 437341,02 грн. ВАТ „Первомайськавтотранс” у повному обсязі за надані послуги по перевезенню цукрових буряків згідно договору на перевезення цукрових буряків№574/св сторони дійшли згоди щодо затвердження графіку погашення заборгованості замовника: грудень 2006р. –20000 грн., січень 2007р. –104335,26 грн., лютий 2007р. –104335,26 грн., березень 2007р. - 104335,25 грн., квітень 2007р. –104335,25 грн..

Таким чином, відповідно до вказаного графіку строк останньої оплати заборгованості встановлено у квітні 2007р., у зв'язку з чим строк позовної давності слід відраховувати з 01.05.2007р., отже з наведеного вбачається, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

У позовній заяві ВАТ „Первомайськавтотранс” просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 338341,02 грн., проте у розрахунку, наданому до позову, позивач вказує суму заборгованості у розмірі 338341,02 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ВАТ „Первомайськавтотранс” щодо стягнення з АТВТ „Гілея” заборгованості у розмірі 338341,02 грн..

Проте, на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 37392,57 грн. пені та 6013,67 грн. штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Стаття 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Згідно з ст. 230 названого Кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

          Частинами 1 та 4-7 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

          Оскільки умовами договору на перевезення цукрових буряків №574/св від 23.08.2006р. не передбачено відповідальності ВАТ „АТВТ „Гілея” за невиконання обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг у вигляді штрафу та пені, то відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенню позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з АТВТ „Гілея” слід стягнути державне мито за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 5075,12грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 105,02 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007р. по справі №11/557/07 - скасувати, позов задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.          

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.08.2007р. по справі №11/557/07 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу „Гілея” (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, бульвар Миру, 4, р/р №2600401301521 в „Укрпромбанк” м. Київ, МФО №321228, код 00372173) на користь Відкритого акціонерного товариства „Первомайськавтотранс” (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Загородна, 48, р/р №26003301180168 у філії „Промінвестбанк” м. Первомайськ, МФО №326449, код 03120029) заборгованість в сумі 338341 (триста тридцять вісім тисяч триста сорок одна) грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 5075 (п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 12 коп., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 105 (сто п'ять) грн. 02 коп..

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                   О. Т. Лавренюк