Рішення

від 28.10.2021 по справі 653/2175/21

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/2175/21

Провадження № 2/653/940/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Маріуполь Агро Сервіс про виділ у натурі частки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю Маріуполь Агро Сервіс , в якому просила виділити позивачу у натурі у власність 1/3 частки земельної ділянки площею 12,8609 га, кадастровий номер 6522183000:01:023:0006 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області, та припинити для неї право спільної часткової власності на дану земельну ділянку; стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6522183000:01:023:0006, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області. Іншими співвласниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що оскільки їх частки нерухомості в натурі не виділені, між сторонами існують суперечки з приводу користування спільним майном, тому остання вирішила звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 04 серпня 2021р. провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

20 жовтня 2021р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі вказали, що вважають, що між сторонами відсутній спір, оскільки питання про виділ в натурі частки земельної ділянки, що належить позивачу можливо вирішити в позасудовому порядку. Просили відмовити в задоволенні позову, а провадження по справі закрити.

Третя особа, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, (згідно вимог ст. 128 ЦПК України) до суду не з`явилася, своїм правом на надання пояснень суду не скористалась.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів вважав, що позивач передчасно звернулась до суду, оскільки виділ в натурі земельної ділянки можливо здійснити у позасудовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 6522183000:01:023:0006, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №731 від 16 вересня 2020р., виданого приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Карпенком О.Г. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 вересня 2020р. за №224218118.

Іншими співвласниками вищевказаної земельної ділянки по 1/3 є: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На даний час вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ Маріуполь Агро Сервіс . Зазначені обставини визнаються сторонами, у зв`язку з чим доведенню не підлягають.

Позивач стверджує, що між нею та відповідачами виник спір з приводу користування спільною земельною ділянкою, у зв`язку з чим остання звернулась до суду про виділ її частки земельної ділянки в натурі.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Згідно до положень статей 319, 321 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України - майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частини 1,2 ст. 356 Цивільного кодексу України визначають, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно п. в) ч.1 ст.87 Земельного кодексу України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Відповідно до чч.1, 2, 3, 4 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до вимог ч. 2 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частина 3 та 4 цієї статті, передбачає що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частина 5 та 6 цієї статті передбачає, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Згідно ст. 56 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Позивач у своєму позові вказує на те, що між нею та сторонами існують суперечки з приводу поділу успадкованої земельної ділянки.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, в супереч вищенаведеним нормам, позивач не надала жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі ухиляться або заперечують щодо виділу належної їй частки майна.

Натомість відповідачі у судовому засіданні підтвердили своє бажання, спрямоване на мирне вирішення даної ситуації, оскільки вважають, що позасудове врегулювання спору у даному випадку є більш юридично правильним, та призведе до менших затрат, пов`язаних з необхідністю розробки технічної документації на земельну ділянку.

За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, матеріали справи, не містять доказів звернення позивача до відповідачів щодо виділу земельної ділянки, а також до землевпорядної організації щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, оскільки на сьогодні згода співвласників на розробку цієї документації не потрібна (зміни до Закону України Про землеустрій від 28 квітня 2021 року).

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка на момент подачі позову перебуває в оренді у орендаря ТОВ Маріуполь Агро Сервіс , згідно договору оренди від 23 жовтня 2014 року, строком на сім років, з правом пролонгації.

Цю інформацію позивач в позові не зазначила, але не заперечувала щодо існування таких обставин. Пояснила, що не має наміру переукладати договір оренди земельної ділянки, але даних про припинення цих правовідносин суду не надала.

Також, на підтвердження своїх вимог, позивачем не надано суду ані технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (можливі варіанти), ані висновків відповідної експертизи, доказів про неможливість надання таких доказів, позивачем не надано, отже суд позбавлений можливості провести такий поділ без технічної документації, яка містить інформацію щодо варіантів поділу, можливості такого поділу, встановлення межових знаків та ін. документи для такого поділу.

Судом, ставились питання щодо наявності у сторін, зокрема у позивача клопотань, але своїм процесуальним правом вона не скористалася.

Оскільки крім письмових матеріалів та пояснень сторін, сторони інших доказів суду не надали, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю у позивача належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.12,81,141, 263-265,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Маріуполь Агро Сервіс про виділ у натурі частки земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова