Вирок

від 01.11.2021 по справі 568/920/21

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/920/21

Провадження № 1-кп/568/92/21

"01" листопада 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складіголовуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м.Радивилів кримінальне провадження №12020180210000274 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кірове Бориспільського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого технічним директором ТзОВ «Фаворитліфт», маючого на утриманні троє неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні немає, не депутата, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілих адвоката ОСОБА_10

в с т а н о в и в:

09 грудня 2020 року близько 23 години ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Audi Q5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_11 , рухаючись зі швидкістю 90 км/год, на 409 км+800м автодороги Київ-Чоп в напрямку м.Рівне, в порушення Правил дорожнього руху п.12.1, 2.3 б, на заокругленій ділянці дороги, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої гарантувалася б стійкість автомобіля, проявивши неуважність під час керування, втративши контроль над автомобілем, не врахував дорожньої обстановки, в наслідок чого допустив виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався в зустрічному напрямку та не мав можливості уникнути зіткнення.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, правої променевої кістки зі зміщенням, внутрішнього суглобового перелому лівого ліктьового виростку, правого надколінника, вивиху в таранно-човниковому суглобі, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерії довготривалого розладу здоров`я.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, перелому кісток лицевого скелету, гемосинусу, рваних ран носа, верхньої та нижньої губи, осадження шкірних покривів грудної клітки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерії довготривалого розладу здоров`я.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого косого перелому лівої ключиці зі зміщенням, закритого уламкового перелому кісток переднього відділу тазу (перелом лонних з виходом на ліву вертлюжну впадину), множинні забої м`яких тканин, п/травматична п/ш гематома правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерії довготривалого розладу здоров`я.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота, розриву тонкого кишківника, забій, множинні крововиливи тонкої кишки, забій, ссадна в ділянці здухвинних кісток, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерії довготривалого розладу здоров`я.

Порушення ОСОБА_3 вимог підпункту б) пункту 2.3 і пункту 12.1Правил дорожнього руху, що зобов`язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Своїми діями, які виразились в порушенніправил дорожнього рухуУкраїни особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2статті 286 Кримінального кодексу України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 286 КК Українивизнав повністю, та пояснив, що 09 грудня 2020 року рухаючись по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м.Рівне, автомобіль, яким він керував на заокругленій ділянці дороги винесло на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем. Він намагався уникнути зіткнення та повернутись на свою смугу руху, однак йому це не вдалось. Після зіткнення автомобілів, він допомагав потерпілим вибратись з автомобіля та викликав швидку допомогу. Заявлені цивільні позови щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди визнає повністю. У вчиненому чистосердечно розкаюється, просить вибачення у потерпілих. Про те, що вчинив кримінальне правопорушення, в результаті якого потерпілі отримали тілесні ушкодження щиро жалкує. Зобов`язується відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду. Просить суворо не карати та не позбавляти волі.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 09 грудня 2020 року він їхав автодорогою Київ-Чоп автомобілем разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в сторону м.Радивилів. Він в той час заснув. Прокинувся від удару, обставин ДТП не бачив. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, тривалий час перебував на лікуванні. Заявлений цивільний позов підтримав.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 09 грудня 2020 року він їхав автодорогою Київ-Чоп автомобілем разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в сторону м.Радивилів. Він сидів на пасажирському сидіння попереду. За дорогою не слідкував, лише колди водій почав гальмувати, побачив, що на них їде зустрічний автомобіль. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, перебував на лікуванні. Заявлений цивільний позов підтримав.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 09 грудня 2020 року він їхав автодорогою Київ-Чоп автомобілем разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в сторону м.Радивилів. Він сидів позаду водія, та спав. Прокинувся від удару, обставин ДТП не бачив. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, тривалий час перебував на лікуванні. Заявлений цивільний позов підтримав повністю.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 09 грудня 2020 року він їхав автодорогою Київ-Чоп автомобілем разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в сторону м.Радивилів. Він перебува за кермом автомобіля. На заокругленій ділянці дороги, побачив що прямо на них їде зустрічний автомобіль. Намагався уникнути зіткнення, але це йому на вдалось. Внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, тривалий час перебував на лікуванні. В результаті отриманий ушкоджень йому встановлена ІІІ група інвалідності. Заявлений цивільний позов підтримав.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, не оспорював фактичні обставинисправи, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду, щодо недоцільності дослідження інших обставинсправи, їх скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, при цьому, суд з`ясував чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, а також, роз`яснивши, що в такому випадкувони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справив апеляційному порядку,суд вважає, що дослідження доказів у більшому об`єміє недоцільним у відповідності до ч.3ст. 349 КПК України, атому враховуючи викладене вище, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, його дії вірно кваліфіковано за ч.2ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення доведено як подію кримінального правопорушення, так і те, що вказане кримінальне правопорушення вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_3 .

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого покарання, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.п. 20, 21Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»при призначенні покарання за відповідною частиноюст. 286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286і ст.287 ККУкраїнинеобхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Україниє тяжким злочином, також положенняст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та положенняст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_3 працевлаштований, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, одружений та має на утримання троє неповнолітніх дітей.

Згідно з досудовою доповіддю Бориспільського районного відділу №1філії Державної установи з питань пробації у м.Києві та Київської області, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття. Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, щире каяття обвинуваченого, позицію прокурора в судових дебатах, думку потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 2ст. 286 КК України без позбавлення прав керування транспортними засобами із звільненням обвинуваченого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставіст. 75 КК Україниз покладенням на нього обов`язків, передбаченихст. 76 КК України.

Щодо цивільних позовів заявлених в межах даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведенності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Прокурором у даному кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради в інтересах КНП « Радивилівська центральна міська лікарня» та Рівненської міської ради в інтересах КНП «Центральна міська лікарня» заявлено цивільний позов про відшкодування витрат за перебування потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на лікуванні. Даний позов прокурор мотивує тим, що з причин отримання потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, вони перебували на стаціонарного лікуванні. ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 перебували на стаціонарному лікуванні КНП « Радивилівська центральна міська лікарня та витрати лікарні, понесенні на їх лікування становлять 77175,17 гривень. ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради та витрати лікарні, понесенні на їх лікування становлять 22973,76 гривень.

Під час розгляду справи в суді, прокурор позов підтримав повністю, просить його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_3 позов прокурора визнав повністю.

Згідно ч.ч.1,3ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженимпостановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

За вказаних обставин, суд дійшов до переконання, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 порушені права закладу охорони здоров`я, які підлягають захисту шляхом задоволення позову прокурора.

Крім того, потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього на його користь втраченого заробітку, виходячи з мінімального розміру заробітної плати в розмірі 45387,09 гривень та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього на його користь втраченого заробітку, виходячи з мінімального розміру заробітної плати в розмірі 45387,09 гривень та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього на його користь втраченого заробітку, виходячи з мінімального розміру заробітної плати в розмірі 45387,09 гривень та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього на його користь втраченого заробітк,у виходячи з мінімального розміру заробітної плати в розмірі 45387,09 гривень та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги повністю, просить їх задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_12 позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнав повністю, не заперечував, що повинен відшкодувати завдану шкоду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільних позовів, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 128 КПК Українипередбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення втраченого заробітку, то така вимога підлягає до задоволення, оскільки як встановлено в судовому засіданні та підтверджено довідками КНП «Радивилівська центральна міська лікарня» та КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради потерпілі тривалий час перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Що стосується моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Так, згідно ч.2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положення ч.1ст. 1168 ЦК Українисвідчать про те, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.2 п.5Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до задоволення, оскільки потерпілі саме у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_3 перенесли фізичний біль, душевні страждання, пов`язанні з отриманням тілесних ушкоджень та тривалою реабілітацією. Суд вважає, що факт душевного болю є беззаперечним і вказані обстави дійсно призвели до погіршення емоціонального стану, морального здоров`я потерпілого. На думку суду, справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність здоров`я та життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.

Суд бере до уваги характер та тяжкість скоєного правопорушення, глибину моральних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище сторін, і вважає за необхідне задовольнити цивільні позови ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю.

Питання про речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимогст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати у сумі 11441,50 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/118-20/11441-ІТ.1-1166 від 20.01.2021 року на суму 2615,20 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/118-20/11440-ІТ.3-1165 від 19.01.2021 року на суму 2615,20 грн., судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/118-20/11439-ІТ.3.1-1167 від 26.01.2021 року на суму 2615,20 грн., судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/118-21/2843-АВ від 07.04.2021 року на суму 1961,40 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/118-21/3780-ІТ від 27.04.2021 року на суму 1634,50 грн., які у відповідності до ч.2ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_3 в ході досудового розслідування та судового розгляду провадження не застосовувалися, і підстав їх застосування до набрання вироком чинності суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.128,129,370,374,395 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.286КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення воліна строк4(чотири)роки безпозбавлення правакерування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно ч.1ст.76 КК Українина час іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради в особі комунального некомерційного підприємства «Радивилівська центральна міська лікарня» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) кошти у вигляді витрат за перебування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в розмірі 77175 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 17 копійки на користь комунального некомерційного підприємства ««Радивилівська центральна міська лікарня» (вулиця Садова, 4 м.Радивилів, ЄДРПОУ 02000263, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 333391).

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) кошти у вигляді витрат за перебування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні в розмірі 22973 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) гривні 76 копійки на користь комунального некомерційного підприємства Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (вулиця Карнаухова, 25а м.Рівне, ЄДРПОУ 02000085085, р/р UA358999980313040115000017002 в ДКСУ м.КИїів, отримувач УК в м.Рівне, 24060300, код 38012714).

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушеннямзадовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 ) втрачений заробіток в розмірі 45387 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 09 копійки та 200000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушеннямзадовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 ) втрачений заробіток в розмірі 45387 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 09 копійки та 200000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушеннямзадовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 ) втрачений заробіток в розмірі 45387 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 09 копійки та 200000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушеннямзадовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_14 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_5 ) втрачений заробіток в розмірі 45387 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 09 копійки та 200000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки Audi Q5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано під відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити в користуванні останнього;

- автомобіль марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано під відповідальне зберігання ОСОБА_9 , залишити в користуванні останнього.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 11441 (одинадцять тисяч чотириста сорок одна) гривня 50 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1